Постанова № 99326386, 31.08.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/19023/21

Провадження № 2-а/947/172/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Матвієвої А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сумі Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення

по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить суд скасувати:

- постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП;

- постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 10.06.2021 р. рухався по вулиці Іцхака Рабіна на автомобілі «Genesis Coupe», з номерним знаком НОМЕР_1 , де його підрізала поліцейська машина, створивши аварійну ситуацію, після чого до нього підійшов інспектор Брусенко Сергій УПП в Одеській області, який не надавши доказів та причин зупинки став вимагати в нього водійське посвідчення, на що позивач попросив показати та назвати причину зупинки посилаючись на чинне законодавство. Як стверджує позивач, надалі невідомий чоловік втрутився у розмову позивача з посадовою особою, відкрив двері його автомобіля та силою дістав його з зачиненого автомобіля, за наслідком чого він був доставлений у райвідділ де інспектором Брусенко Сергій складено протокол затримання.

Мотивуючи позов, позивач стверджує, що після затримання невідома особа вручили йому постанову серії ЕАН№4333249, використовуючи данні про особу позивача та його транспортний засіб отримані особисто з невідомих джерел, з якої він дізнався, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто інспектором Фроловим Євгеном Євгеновичем УПП в Одеській області. В подальшому, інспектор, який звертався до нього - позивача при зупинці та який не надав жодного доказу зупинки та не назвав чітку причину згідно чинного законодавства, почав складати постанову серії ДПО № 999362 за ч.1 ст. 126 КУпАП, за фактом не пред`явлення позивачем посвідчення водія.

Позивач вважає складенні відносно нього постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а справи про адміністративне правопорушення закриттю, з підстав того, що:

- процедуру розгляду справи було порушенота не дотримано вимог статті 279 КУпАП, а саме постанова не містить відомості протехнічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

- розгляд справи було здійснено на місці вчинення правопорушення, без надання часу позивачу на підготовку для звернення за правовою допомогою, подання заперечень на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі;

- обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях;

- у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- у відповідності до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, чого інспектор не дотримувався;

- постанова виносилась без його участів порушення ч.5 ст. 279-1 КУпАП;

- винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним;

- згідно рішення КСУ від 26.05.2015 року, розгляд справ про адміністративні правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті частини першої статті 276 КУпАП необхідно розуміти як розгляд справ за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю, отже винесення постанови на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

За наслідком викладеного позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було розподілено судді Калініченко Л.В.

05.07.2021 року суддею Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. 14.04.2021 року, після усунення позивачем недоліків поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 25.06.2021 року, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

Одночасно, ухвалою судді витребувано з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції належним чином завірені копії постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року та серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року, копію письмових пояснень позивача з приводу правопорушення, якщо вони ним надавались, копії письмових пояснень свідків з приводу правопорушення, якщо такі пояснення відбирались, а також копії всіх відеозаписів оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою відеокамер, що розташовані на одязі патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських.

17.08.2021 року до суду надійшов від представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відзив на позову заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав безпідставності і необґрунтованості тверджень позивача стосовно порушення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення. Також представником надано до відзиву на позовну заяву відео-докази з фіксацією з нагрудних камер поліцейських адміністративного правопорушення і складення справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні 31.08.2021 року позивач позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1, 3, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Статтею 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 31.08.2021 року за відсутності відповідача по справі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2021 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Фроловим Євгеном Євгеновичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4333249, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Відповідно до постанови вбачається, що суть правопорушення вбачається в тому, що ОСОБА_1 10.06.2021 року здійснював рух по вулиці Іцхака Рабіна в місті Одесі транспортним засобом марки «Hyundai Genesis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без встановлення переднього державного номерного знаку, чим порушив п.2.9.в ПДР, за що передбачена відповідальність ч.6 ст.121 КУпАП України.

Тієї ж дати, інспектором патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом лейтенантом поліції Брусенко Сергієм Юрійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №999362, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Відповідно до постанови вбачається, що суть правопорушення вбачається в тому, що ОСОБА_1 10.06.2021 року здійснював рух по вулиці Іцхака Рабіна в місті Одесі транспортним засобом марки «Hyundai Genesis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без встановлення переднього державного номерного знаку, та під час зупинки працівниками патрульної поліції на вимогу останнього не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням п.2.1.а, 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Частиною 3 цієї статті також передбачено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Як вбачається, ОСОБА_1 будучи незгодним з вказаними постановами серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року та серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року, 11.06.2021 року звернувся зі скаргами до УПП в Одеській області ДПП, які залишені без задоволення, а винесенні постанови залишені без змін, що підтверджується листами УПП в Одеській області ДПП від 17.06.2021 року за №П-2529/41/13/04/02-21, №П-2530/41/13/04/02-21 та доповідною запискою від 17.06.2021 року старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області ДПП майора поліції Гогулінського Володимира, погодженою начальником ВАП УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Горбатовою Галиною.

Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідком викладеного будучи незгодним з винесеними постановами серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року та серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року та відмови УПП в Одеській області ДПП у задоволенні скарг ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05.07.2021 року поновлено позивачеві строк на звернення до суду з цим позовом.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, відповідачем по справі надано до суду диски з відеозаписами зробленими інспекторами патрульної поліції з нагрудної камери, як і позивачем до суду, з електронного пристрою наявного в автомобілі та мобільного телефону.

Так, досліджуючи надані до суду диски відео-доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 10.06.2021 р. рухався по вулиці Іцхака Рабіна, керуючи транспортним засобом автомобілі «Hyundai Genesis», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , розміщеним на задній частині автомобіля.

Під час патрулювання екіпажем патрульної поліції, було встановлено відсутність розміщення переднього номерного знаку на автомобілі, за наслідком чого інспекторами патрульної поліції було увімкнено проблискові маячки та проголошено про необхідність здійснення зупинки транспортного засобу автомобіля позивача, однак останнім було деякий час проігноровано зазначену вимогу.

На 02:30 хв. відеозапису з портативного відео реєстратора патрульної поліції №1626 встановленого на фірмовому одязі патрульної поліції (файл 01626@2021061019241410) чітко встановлено факт відсутності розміщення переднього державного номеру на автомобілі позивача.

Стосовно встановлених обставин, суд зазначає наступне, що згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України«Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України встановлений Правилами Дорожнього Руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306.

Згідно п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У відповідності до п. 2.9.в) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно п. 4.1 та п. 4.2 ДСТУ 4278:2019 «Знаки номерні транспортних засобів» затверджені наказом №465 Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»), від 21 грудня 2019 р., кількість знаків на транспортних засобах має бути зокрема на автомобілях: два знаки. Знаки на транспортних засобах треба встановлювати лише в передбачених за конструкцією місцях, зазначених виробником.

Пунктом 4.3 вказаних Стандартів передбачено, що знаки не повинні зменшувати кутів переднього та заднього звисів транспортного засобу.

Відповідно 2.1 Стандартів, знаки за призначеністю поділяються на 15-ів типів, і підтипи.

Знаки типу 1-1-1, встановлюють знаки для всіх типів автомобілів.

Підтип 7-1, передбачає знаки для автомобілів, які виготовляють за індивідуальними замовленнями фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п.4.4 Стандартів, знаки підтипу 7 закріплюють за транспортним засобом як другий комплект знаків. Написи на передньому та задньому номерних знаках підтипу 7-1 мають відповідати один одному.

Проаналізувавши вищезазначене законодавство та ДСТУ 4278:2019, судом встановлено, що на транспортному засобу розміщується два номерних знаки, які встановлюються на передній і задній частині автомобілю.

Згідно з ч.6 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно надаючи оцінку факту порушення позивачем п.2.9.в Правил Дорожнього руху, судом враховується, що позивачем в судовому засіданні не спростовувався факт зазначеного порушення та керування транспортним засобом без закріпленого переднього номерного знаку на автомобілі.

На підставі викладеного, суд приходить до чіткого переконання, що позивачем було допущено порушення пункту 2.9.в ПДР України.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якого розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 25.09.2019 року по справі № 127/19283/17.

Також Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, з дослідженого судом відеозапису встановлено, що після зупинки інспектором патрульної поліції транспортного засобу, яким керував позивач, інспектор представився, надав інформацію про підстави зупинки, а також здійснив вимогу надати йому: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Однак, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 визнаючи наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відмовився від його надання, з підстав не повідомлення його про підстави зупинки за наявності підтверджуючих доказів, що в свою чергу також спростовується відеозаписом та вказує на вчинення позивачем порушення п.2.1.а, 2.4 ПДР.

Суд констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.

Водночас, на думку позивача, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Зазначена правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25.09.2019 року по справі № 127/19283/17.

Судом також встановлено, що у зв`язку з ненаданням документів посвідчуючих особу та посвідчення водія, інспекторами патрульної поліції було здійснено адміністративне затримання позивача, доставлено до приміщення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, для подальшого встановлення особи та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За наслідком адміністративного затримання, інспектором патрульної поліції 10.06.2021 року складено протокол АА №018064 про адміністративне затримання за частиною 261 КУпАП України.

З вказаного протоколу вбачається, що позивачеві було роз`яснено ст.55,56,59,63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про право та можливість отримання безоплатної правової вторинної допомоги відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», з чим останній ознайомлений, про що засвідчує підпис позивача у протоколі та запис з портативного відеореєстратора, на якому зафіксована відмова позивача від правової допомоги.

Статтею 260 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються зокрема адміністративне затримання особи.

Порядок адміністративного затримання, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Частиною 1 ст.262 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.

Адміністративне затримання провадиться зокрема органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні зокрема при порушенні правил дорожнього руху, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Позивачем не оспорювались дії інспекторів патрульної поліції з приводу його адміністративного затримання, які в свою чергу були проведені в межах законодавства та відповідають вимогам статті 261 КУпАП.

За наслідком вищевикладеного вбачається правомірність притягнення позивача до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.

Щодо посилань позивача про незгоду з місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно приписів п.2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні ч.1 ст.276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 151-2 Конституції України, Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Проте, Законом України № 596-VII від 14.07.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачених частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

За наслідком, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху, передбачених ч.6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та повністю спростовуються матеріалами справи та даними відеозаписів, наданими Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оцінивши надані докази, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач порушив вимоги п.2.9.в та п.2.1.а, 2.4 Правил Дорожнього Руху.

Крім того, посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги та зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки.

Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Оцінивши надані докази, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач порушив вимоги ПДР України, оскаржувані постанови серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року та серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року винесені правомірно, відсутні обставини, які підтверджують неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позов поданий до суду для того, щоб уникнути відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

Розглядаючи зазначений позов, суд одночасно звертає увагу на встановлені з відеозаписів обставини, а саме не коректне ставлення позивача до працівників патрульної поліції та нехтування вимог суб`єкта владних повноважень.

Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП, не є підставою для скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з врахуванням вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП відповідачем було з`ясовано, що позивачем були скоєні адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП, адміністративні стягнення інспекторами патрульної поліції були накладені у межах санкцій, передбачених вищевказаними нормами права.

Вищевикладене свідчить про правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 6 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу відповідно до винесених постанов серії ЕАН №4333249 від 10.06.2021 року та серії ДПО №999362 від 10.06.2021 року, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем до відшкодування не підлягають.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 7, 121, 126 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 242-246, 250-251, 295 КАС України, п.3 Розділу VІ Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 02.09.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.