Рішення № 99326052, 31.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Київ № 640/2998/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панасонік України ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панасонік України ЛТД" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2018 року №00011931402, №00011911402, №00011941402, №00011921402.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 21.03.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 09.12.2019 - закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи продовжено в письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, про очевидність помилку відповідача під час здійснення розрахунку сум витрат, які на його думку неправомірно включені до складу витрат позивачем, з огляду на що всі розрахунки витрат, здійснені відповідачем та викладені в акті перевірки є помилковими та безпідставними, через що і показники нібито заниженого позивачем фінансового результату до оподаткування є помилковими та безпідставними, як і сума донарахованого податку на прибуток.

Відповідач подав до суду відзив про невизнання позову, оскільки за результатами перевірки ТОВ "Панасонік України ЛТД" встановлено порушення вимог: пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2.140.833,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року на суму 126.306,00 грн.; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1.457.207,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за березень 2018 року на суму 123.066,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача наголосив, що показник акту перевірки про заниження позивачем доходу на суму витрат на гарантійний ремонт є невірними, оскільки сума визначених контролюючим органом витрат у розмірі 7.756.117,00 грн. є помилковою, позаяк з цієї суми 4.357.860,96 грн. є правомірно та обґрунтовано визнаними витратами на гарантійні ремонти та обслуговування, оскільки відповідно до умов сервісної угоди не підлягає відшкодуванню.

Дослідивши письмові докази, судом установлено.

На підставі наказів від 05.07.2018 №10719 13.08.2018 та направлень від 19.07.2018 №1163/26-15-14-02-04, №1164/26-15-14-02-04, №1308/26-15-42-08, №1320/26-15-42-08, №2101/26-15-14-06-03, №1723/26-15-14-03-05, №239/26-15-16-02, №238/26-15-16-02, №237/26-15-16-02 та від 26.07.2018 №4498/26-15-14-09 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Панасонік Україна ЛТД" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 12.01.2011 по 31.03.2018, за результатами якої Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729.

Відповідно до акту від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 встановлено порушення:

- пункту 44.2 статті 44, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2.140.833,00 грн.: 2015 рік на суму 1.410.828,00грн., 2016 рік на суму 6.879.379,00 грн., 2017 рік на суму 2.860.070,00 грн., 1 квартал 2018 року на суму 743.241,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 1 квартал 2018 року у сумі 126.306,00 грн.;

- підпункту 14.1.36, пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту 198.1 пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1.457.207,00 грн. та занижено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за березень 2018 року на суму 123.066,00 грн.

На підставі акту перевірки від 25.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.09.2018 №00011931402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 126.306,00 грн.;

від 25.09.2018 №00011911402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 1.821.511,00 грн. ( за податковим зобов`язанням - 1.457.207,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 364.304,00 грн.);

від 25.09.2018 №00011941402, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 123.066,00 грн.;

від 25.09.2018 №00011921402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2.612.554,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 2.140.833,00 грн., за штрафними штраф - 471.721,00 грн.).

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України). Справляння податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість урегульовувалось законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин).

Згідно з законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (частина друга статті 3).

підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які повинні містити обов`язкові реквізити первинних документів, визначені у частиною другою статті 9 (частина перша статті 9).

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В акті перевірки від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 зроблено висновок, що ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції з одержання (купівлі) робіт, послуг з ТОВ "Аккорда" і складено первинні документи та неправомірно відображено інформацію у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності.

Відповідно до відзиву, відповідач зазначив, що позивачем безпідставно віднесено витрати з придбання послуг у ТОВ "Аккорда", в результаті чого підприємством завищено інші операційні витрати на загальну суму 4.263.707,00 грн., та в порушення пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит на суму 849.507,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (підпункт 198.1).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 198.6).

Судом установлено, що між ТОВ "Аккорда" (суборендодавець), в особі директора Мельника М.М. та ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" (суборендар) в особі директора Терадзіма Кодзі укладено договір суборенди від 11.11.2015 №1940, відповідно до якого суборендодавець зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти два нежитлових приміщення, які розташовані у будівлі за адресою: місто Київ, провулок Охтирський, 7, корпус 3, а саме: нежитлові приміщення (офіс 3-201, офіс 3-202), розташовані на другому поверсі будівлі; нежитлове приміщення розташоване на цокольному поверсі будівлі (підпункт 1.1 пункту 1 договору).

До позовної заяви надано акти надання послуг від 31.03.2016 №2096, №2097, №2207, №2208, №1964, від 30.04.2016 №2782, №2478, №2908, №2907, №2783, від 31.05.2016 №3351, №3350, №3821, №3820, №3226, від 30.06.2016 №785, №786, №843, №844 - підписані заступником директора з господарської діяльності ТОВ "Аккорда" Антоновим О.О., акти надання послуг від 31.07.2016 №1643, №1644, №1908, №1907, від 31.08.2016 №2341, №2342, №2428, №2429, від 30.09.2016 №3222, №3221, №3110, №3109 - підписані директором ТОВ "Аккорда" Тищенко М.О., акти надання послуг від 31.10.2016 №4359, №4098, №4097, №3922, №3921, від 30.11.2016 №4471, №4472, №4901, №4900, від 31.12.2016 №5264, №5265 - підписані заступником директора ТОВ "Аккорда" Мельниченком Р.В.

На підтвердження сплати орендної плати ТОВ "Аккорда" позивачем до позовної заяви надано копії платіжних доручень: від 10.03.2016 №324, від 08.04.2016 №446, від 10.05.2016 №557, від 10.06.2016 №718, від 08.07.2016 №838, від 10.08.2016 №1008, від 09.09.2016 №1121, від 10.10.2016 №1236, від 10.01.2017 №20.

Директором ТОВ "Аккорда" Тищенко М.О. направлено на реєстрацію податкові накладні від 10.03.2016 №233, №234, від 31.03.2016 №567, №568, від 08.04.2016 №214, №215, від 30.04.2016 №577, №578, від 10.05.2016 №168, №169, від 31.05.2016 №597, №598, від 10.06.2016 №254, №255, від 30.06.2016 №751, №752, від 08.07.2016 №227, №228, від 31.07.2016 №644, №645, від 10.08.2016 №218, №219, від 31.08.2016 №510, №511, від 09.09.2016 №209, №210, від 30.09.2016 №577, №578, від 10.10.2016 №196, №197, від 31.10.2016 №667, №668, від 30.11.2016 №581, №582, №583, №584, від 16.12.2016 №407, №408, від 31.12.2016 №854, №855, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 09.11.2016 №178.

Між ТОВ "Аккорда", в особі заступника директора Мельниченка Р.В. та ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" в особі директора Терадзіма Кодзі уклали угоду від 31.10.2016 про розірвання договору суборенди від 11.11.2016 №1940, відповідно до якого сторони дійшли згоди припинити дію договору 31.12.2016 (пункт 2 угоди).

Згідно з актом від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729, на виконання договору суборенди від 11.11.2015 №1940 складено акти надання послуг, які підписані директором Тищенко Мариною Олексіївною на загальну суму 4.263.707,00 грн., водночас під час перевірки встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі №363/4995/17, яким Тищенко Марину Олексіївну визнано винною у скоєнні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 КК України, у зв`язку з чим зроблено висновок, що від імені ТОВ "Аккорда" діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, та вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділа такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансового-господарської діяльності підприємства, а тому позивачем безпідставно віднесено витрати з придбання послуг у ТОВ "Аккорда".

На думку суду, встановлені обставини та надані позивачем докази підлягають оцінці в сукупності.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до копії вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі №363/4995/17 Марину Олексіївну визнано винною у скоєнні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 КК України. Судом встановлено, що Тищенко М.О. обіймаючи посаду директора ТОВ "Аккорда", пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємстві, діяльністю підприємства не займалась і намірів займатись не мала, погодилась на призначення на посаду за отримання грошової винагороди.

Водночас суд звертає увагу, що Тищенко М.О. засуджено за частиною першою статті 205-1 КК України "Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців".

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ "Аккорда" та ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" укладено договір суборенди від 11.11.2015 №1940, від імені ТОВ "Аккорда" договір підписано директором Мельником М.М., акти надання послуг від 31.03.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 30.06.2016 - підписані заступником директора з господарської діяльності ТОВ "Аккорда" Антоновим О.О., від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016 - підписані директором ТОВ "Аккорда" Тищенко М.О., від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016 - підписані заступником директора ТОВ "Аккорда" Мельниченком Р.В. Отже лише частина актів підписані Тищенко М.О. відповідно висновки акта перевірки від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 щодо підписання актів наданих послуг виключно Тищенко М.О. є помилковими.

Також суд звертає увагу що угоду від 31.10.2016 про розірвання договору суборенди від 11.11.2015 №1940 підписаний заступником директора Мельниченком Р.В., обставина оренди відповідних приміщень відповідачем не заперечується, перевірка відповідачем проведена в орендованих приміщеннях.

Як убачається зі змісту позовної заяви та наданих доказів, позивачем відповідно до статті 198 ПК України включено до складу податкового кредиту суми, визначені в податкових накладних виданих ТОВ "Аккорда" та належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже висновки акта перевірки від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 в зазначеній частині є необґрунтованими.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що в даному випадку вирок у кримінальній справі не спростовує доводів позивача та поданих до перевірки первинних документів щодо підтвердження вчинення господарської операції з оренди приміщення та правомірності складення податкової звітності за наслідками такої господарської операції.

Відповідно до акту від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" за витратами з гарантійного обслуговування та ремонту діяв від власного імені, але за рахунок АТ "Панасонік" (СНД) Фінляндія, за фактом визнання зазначених витрат має бути визнаний дохід на цю ж суму, оскільки зазначені витрати мають бути відшкодовані замовником (комітентом) АТ "Панасонік" (СНД) Фінляндія. Отже, за мінусом сум, відшкодованих комітентом ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" зазначені витрати мають бути визнаними ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Таким чином, на порушення пункту 44.2 статті 44 Кодексу, занижено дохід на суму невідшкодованих витрат на гарантійні ремонти на загальну суму 7.756.117,00грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" (далі - PUA) та АТ "Панасоник (СНД)" (Фінляндія) (далі - PCIS) укладено сервісну угоду від 01.07.2011 №PPW11-01, відповідно до якої PCIS, як уповноважена особа виробника, доручає, а PUA зобов`язується належним чином виконувати дії із забезпечення виконання обслуговування, а саме за рахунок PCIS відшкодувати витрати з виконання обслуговування підприємствам, що здійснюють обслуговування в Україні (далі - сервісні центри), а також виконувати поставки там сервісним центрам оригінальних запасних частин , інструментів, обладнання та вимірювальних приладів, що рекомендовані виробником (пункт 2.1 статті 2 угоди).

Ця угода застосовується лише до виробів, які були імпортовані в Україну дилерами (дистриб`юторами) PCIS, та не застосовується до виробів, які були імпортовані в Україну PUA (пункт 2.2 статті 2 угоди).

Представник позивача пояснив, що контролюючим органом не враховано особливості надання послуг ТОВ "Панасонік України ЛТД", що впливає на порядок розрахунків і відповідно на бухгалтерський та податковий облік. Зокрема, під час перевірки не враховано, що позивачем надавались послуги з ремонту щодо імпортованих товарів в Україну дилерами (дистриб`юторами) PCIS, за яке передбачене відшкодування, а також обслуговування щодо товарів, які поставлялись ТОВ "Панасонік України ЛТД", і за яке відшкодування не передбачено, відповідні витрати ніс позивач.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Порядок визнання витрат на гарантійні ремонти та обслуговування врегульовано у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженому постановою Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Відповідно до пункту 19 П(С)БО 16 "Витрати" витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування (абзац 10).

Пунктом 7 П(С)БО 16 "Витрати" визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що відповідно до умов сервісної угоди від 01.07.2011 №PPW11-01 витрати які здійснені позивачем на гарантійне обслуговування товарів є двох видів: 1) частина витрат позивача щодо товарів, імпортованих третіми особами (дилерами, які мають власні договори поставки товарів в Україну з резидентом Panasonic Marketing CIS OY) дійсно є витратами, які виникають під час виконання Сервісної угоди №PPW11-01, та які були відшкодовані позивачу; 2) інша частина витрат на гарантійні ремонти товарів понесена позивачем щодо товарів, які ввезені в Україну самим позивачем, і ці витрати не стосуються сервісної угоди №PPW11-01, не відшкодовуються, не є витратами за сервісною угодою.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано:

акти приймання послуг від 05.01.2015 №39, від 03.02.2015 №40, від 03.03.2015 №41, від 03.03.2015 №42, від 05.05.2015 №43, від 03.06.2015 №44, від 03.07.2015 №45, від 03.08.2015 №46, від 03.09.2015 №47, від 05.10.2015 №48, від 03.11.2015 №49, від 03.12.2015 №50, від 04.01.2016 №51, від 03.02.2016 №52, від 03.03.2016 №53, від 01.07.2011 №54, від 03.05.2016 №55, від 03.06.2016 №56, від 04.07.2016 №57, від 03.08.2011 №58, від 05.09.2016 №59, від 03.10.2016 №60, від 03.11.2016 №61, від 05.12.2016 №62, від 03.01.2017 №63, від 03.02.2017 №64, від 03.03.2017 №65, від 01.04.2017 №67, від 03.05.2017 №68, від 06.06.2017 №69, від 03.07.2017 №70, від 03.08.2017 №71, від 04.09.2017 №72, від 03.10.2017 №73, від 03.11.2017 №74, від 04.12.2017 №75, від 03.01.2018 №76, від 05.02.2018 №77, від 03.03.2018 №78;

акти щодо розподілу витрат на гарантійне обслуговування від 05.01.2015, від 03.02.2015, від 03.03.2015, від 03.04.2015, від 05.05.2015, від 03.06.2015, від 03.07.2015, від 03.08.2015, від 03.09.2015, від 05.10.2015, від 03.11.2015, від 03.12.2015, від 04.01.2016, від 03.02.2016, від 03.03.2016, від 04.04.2016, від 03.05.2016, від 03.06.2016, від 04.07.2016, від 03.08.2016, від 05.09.2016, від 03.10.2016, від 03.11.2016, від 05.12.2016, від 03.01.2017, від 03.02.2017, від 03.03.2017, від 03.04.2017, від 03.05.2017, від 06.06.2017, від 03.07.2017, від 03.08.2017, від 04.09.2017, від 03.10.2017, від 03.11.2017, від 04.12.2017, від 03.01.2018, від 05.02.2018, від 03.03.2018.

З урахуванням сум визначених актами щодо розподілу витрат на гарантійне обслуговування витрат, які стосуються виробів, що були імпортовані в Україну силами позивача, та визначені в пунктах 4 актів, становить 4.357.860,96 грн.

Отже, суд погоджується з доводами позивача що відповідачем під час перевірки в акті від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 відображено загальну суму витрат на гарантійні ремонти, без урахування специфіки сервісної угоди від 01.07.2011 №PPW11-01.

Також представник позивача під час розгляду справи зазначив, що в акті від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 відповідачем невірно визначено суму отриманої позивачем від Panasonic Marketing CIS OY за сервісною угодою в розмірі 2.816.811,00 грн., оскільки під час перерахунку коштів використовувався курс Євро до гривні, відповідач не вирахував податку на додану вартість з цих сум,і відобразивши всю суму як дохід.

Пунктом 5 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Як убачається з акту перевірки від 06.09.2018 №615/26-15-14-02-04/37413729 відповідачем зроблено висновок, що товариством визнано дохід на суму компенсації PCIS за договорами гарантійного обслуговування зокрема за контрактом від 01.07.2014 №5/PMCIS та від 31.01.2018 №180101 на суми 283.624,10 грн. та 120.576,40 грн. відповідно.

Судом встановлено, що між Panasonic Marketing CIS OY (Фінляндія) (замовник) та ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" (виконавець) укладено договір про послуги від 01.07.2014 №5/PMCIS, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги щодо організації після продажних гарантійних ремонтів та сервісного обслуговування виробів у країнах СНД та інших країнах, консультаційні послуги та інші послуги в порядку та на умовах визначених цим договором, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю плату за надані послуги (стаття 2 договору).

Також між ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" (виконавець) та Panasonic Appliances Microwave Oven Shanghai Co.,Ltd (замовник) укладено договір послуги від 31.01.2018 №180101, відповідно до якого виконавець надаватиме послуги щодо усунення недоліків у товарах, аналізу виникнення проблем з якістю товарів, розроблятиме заходи щодо усунення таких проблем, здійснюватиме втілення таких заходів та надаватиме інші послуги, які стосуватимуться усунення недоліків у товарах (пункт 2 договору).

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що договір від 01.07.2014 №5/PMCIS є договором з надання послуг, відповідно до якого позивач надавав послуги Panasonic Marketing CIS OY (Фінляндія) щодо організації та проведення технічних семінарів з питань з здійснення гарантійного ремонту та сервісного обслуговування товарів, консультації щодо усунення недоліків у товарах, здійснення їх ремонту, надання консультацій споживачам які телефонують на так звану "гарячу лінію" Panasonic, створення та організація Сервісних Центрів для здійснення гарантійного ремонту та сервісного обслуговування, консультації щодо організації роботи Сервісних Центрів, здійснення гарантійного ремонту та сервісного обслуговування.

Договір від 31.01.2018 №180101 передбачав, аналітичну роботу щодо виявлення системних причин недоліків у товарах (мікрохвильових печах), розробку методів усунення таких недоліків та розробку виробничих заходів для запобігання виникнення недоліків.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано бухгалтерську довідку від 14.06.2019 №43 щодо відображення в обліку операцій за контрактами (договорами) від 31.08.2018 №180101, від 01.07.2014 №5/PMCIS, від 01.07.2011 №PPW11-01 відповідно до якої: жодних відшкодувань чи винагороди за договором від 31.01.2018 №180101 не відображено позаяк такого не передбачено умовами договору, дохід без ПДВ склав 100.480,35 грн.; суми доходу без ПДВ відповідно до договору від 01.07.2014 №5/PMCIS склали 236.683,62 грн.; відповідно до сервісної угоди від 01.07.2011 №PPW11-01 суми доходу без ПДВ склали 2.328.695,37 грн., загальна сума отримана ТОВ "Панасонік Україна ЛТД" від Panasonic Marketing CIS OY за сервісною угодою від 01.07.2011 №PPW11-01 включно з ПДВ становить 2.794.434,33 грн.

З огляду на встановлені обставини щодо порядку відшкодувань сум за сервісне обслуговування, зважаючи на те, що такі суми відшкодовувались в іноземній валюті та обліковувались з урахуванням їх надходження, суд погоджується з доводами позивача про помилковість здійснених відповідачем розрахунків.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2018 №00011931402, №00011911402, №00011941402, №00011921402 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 05.02.2019 №178 у розмірі 19.210,00 грн.

Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 19.210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 вересня 2018 року №00011931402, №00011911402, №00011941402, №00011921402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панасонік України ЛТД" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19.210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Панасонік України ЛТД" (ідентифікаційний код 37413729, місцезнаходження: 03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець