Ухвала суду № 99326014, 02.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

02 вересня 2021 року м. Київ№ 640/1966/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство соціальної політики України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період з 25.05.2011 року по 01.06.2016 рік включно, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи;

визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 01.06.2016 року по 2020 рік включно, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи;

зобов`язати Міністерство соціальної політики України здійснити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня ОСОБА_1 за період з 25.05.2011 року по 01.06.2016 рік включно, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи;

зобов`язати Міністерство соціальної політики України здійснити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 2020 рік включно, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи.

Ухвалою суду від 05.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2021 від Міністерства соціальної політики України надійшов відзив. Одночасно у відзиві вказано про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог щодо виплати разової грошової допомоги за період 2011-2020 роки.

Ухвалою суду від 21.04.2021 запропоновано позивачу та третій особі викласти письмово свою правову позицію щодо клопотання відповідача.

15.06.2021 від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд поновити строк звернення до суду та зазначив, що в період з 2014 по 2020 роки, в зв"язку з доглядом за родичами, які залишились в безпорадному стані на тимчасово окупованій території Донецької області, позивач був позбавлений можливості звернутися до державних органів та до суду. Представник позивача зазначив про звернення до Державної прикордонної служби України з метою отримання доказів на підтвердження даної позиції, проте відповідь від ДПС України на час подання даного клопотання не надходила.

Ухвалою суду від 29.06.2021 зобов"язано позивача у строк до 15 днів з дня отримання даної ухвали суду подати відповідь Державної прикордонної служби України отриманої на адвокатський запит від 01.06.2021.

Станом на 02.09.2021 позивачем доказів перебування в період з 2014 по 2020 роки на тимчасово окупованій території Донецької області не надано.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як встановлено судом, позивач не погоджується з розміром виплаченої разової грошової допомоги за 2011-2020 роки.

При цьому, суд зазначає, що виплата допомоги до 05 травня є щорічним одноразовим платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Отже, з дня отримання виплати особою, якій призначена така допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо визначення розміру проведеної виплати звернулася до уповноваженого органу з метою отримання роз"яснень щодо порядку її нарахування.

В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від уповноваженого органу відповіді на подану нею заяву.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Зазначена позиція суду грунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, яка є обов`язковою для суду першої інстанції.

Таким чином, отримання позивачем допомоги до 05 травня не у повному обсязі є відліком обчислення 6-місячного строку звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України.

Разом з тим, допомогу до 5 травня позивач отримував в період 2011-2020 років навесні відповідного календарного року.

Проте, до суду з даним позовом звернувся 26.01.2021.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду.

При цьому, частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Позивач із заявою про перерахунок розміру отриманої допомоги звернувся 21.10.2020 до Міністерства соціальної політики України, що свідчить про несвоєчасність реалізації позивачем свого права на захист порушеного права.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивача з 15.02.2016 взято на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем проживання: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе (довідка № 3244-7377), з 09.06.2016 позивачу встановлено другу групу інвалідності на підставі акту огляду МСЕК, 05.12.2018 позивач отримав паспорт громадянина України та з 14.12.2018 позивача зареєстровано в м. Вишневому Київської області, що спростовує доводи позивача про його перебування в період з 2014 по 2020 роки на тимчасово окупованій території Донецької області та неможливість звернутися до суду вчасно.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева