Ухвала суду № 99326009, 02.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

02 вересня 2021 року м. Київ№ 640/9625/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій ОСОБА_1 за 2016-2020 роки у розмірі 28 680,00 грн згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня ОСОБА_1 за 2016-2020 роки у розмірі 28 680,00 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми), згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позов. Одночасно відповідач зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначила про дотримання шестимісячного строку звернення до суду, оскільки у виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2015-2020 роки їй відмовлено листом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 05.03.2021, а до суду з даним позовом вона звернулася 06.03.2021. Також позивач вказує, що про порушення своїх прав вона дізналася з мережі інтернет після оприлюднення 14.01.2021 повідомлення на сторінці Верховного Суду про рішення у зразковій справі № 440/2722/20 щодо нарахування та виплати інваліду війни разової щорічної грошової допомоги.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як встановлено судом, позивачка не погоджується з розміром виплаченої разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки.

При цьому, суд зазначає, що виплата допомоги до 05 травня є щорічним одноразовим платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Отже, з дня отримання виплати особою, якій призначена така допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо визначення розміру проведеної виплати звернулася до уповноваженого органу з метою отримання роз"яснень щодо порядку її нарахування.

В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від уповноваженого органу відповіді на подану нею заяву.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Зазначена позиція суду грунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, яка є обов`язковою для суду першої інстанції.

Таким чином, отримання позивачем допомоги до 05 травня не у повному обсязі є відліком обчислення 6-місячного строку звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України.

Разом з тим, допомогу до 5 травня позивачка отримувала в період 2016-2020 років навесні відповідного календарного року.

Проте, до суду з даним позовом звернулася 06.04.2021.

Таким чином, позивачкою пропущено строк звернення до суду.

При цьому, частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Позивачка із заявою про перерахунок розміру отриманої допомоги звернулася 24.02.2021 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що свідчить про несвоєчасність реалізації позивачкою свого права на захист порушеного права.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів позивачки, що про порушення своїх прав вона дізналася після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у зразковій справі № 440/2722/20, оскільки перегляд в апеляційному порядку рішення Верховного Суду у зразковій справі свідчить про набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 та не може бути датою для обчислення шестимісячного строку звернення до суду в інших справах.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева