Рішення № 99325860, 02.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4168/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Михайлюк Л.Л. від 29.06.2021 року про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн.

1.2. Ухвалою суду від 28.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2021 р.

1.3. 02.09.2021 р. представники сторін до суду не з`явились, будь-яких клопотань від них не надійшло, а тому, з врахуванням положень частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд визнав за можливе розглянути цю справу без участі сторін, за наявними у ній матеріалами.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. 29.06.2021 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. у виконавчому провадженні №57067286 винесено постанову про стягнення з боржника – ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн.

Позиція позивача

2.2. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та просить її скасувати, оскільки дій примусового характеру щодо виконання рішення суду державним виконавцем не вчинялось.

2.3. Так позивач вказує, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2018 року з неї на користь ПАТ КБ "Приватбану” стягнена заборгованість за кредитним договором у розмірі 81190 гривень 82 копійки, з них по тілу кредиту - 7785,76 грн. До червня 2021 року вона добровільно погашала борг перед банком незначними платежами, виходячи з важкого матеріального стану. У червні 2021 року ПриватБанком проведена реструктуризація її боргу.

2.4. Зазначає, що виконавчий збір згідно ч. 2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

2.5. Оскільки рішення суду нею виконувалось добровільно, заборгованість по кредиту зменшена в результаті реструктуризації зі сторони банку і погашена нею повністю без втручання ДВС поза межами виконавчого листа, то постанову про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7552,87 грн. вважає неправомірною. Відповідачем не стягнута з неї сума 75523,70 грн., щоб претендувати на виконавчий збір у розмірі 10 відсотків.

Позиція відповідача

2.6. Представник відповідача про свою позицію щодо суті спору суд не повідомив.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2018 року у справі №715/2402/17 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , жительки с. Волока Глибоцького району Чернівецької області на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29.01.2014 року в розмірі 81190 (вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто) гривні 82 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 7785,76 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом — 70708,86 гривень; пеню за прострочене зобов`язання - 2696,20 гривень на р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, 00 копійок на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299 (а.с. 7-9).

3.2. 29.06.2021 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. у виконавчому провадженні №57067286 щодо примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2018 року, виданого по справі №715/2402/17, винесено постанову про стягнення з боржника – ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн. (а.с. 28).

3.3. 06.07.2021 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65984717, згідно якої постанова про стягнення виконавчого збору від 29.06.2021 року по виконавчому провадженні №57067286 виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання (а.с. 10).

3.4. У свою чергу, судом на основі довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 23.06.2021 року №T0US2AHB7C9JKAD7 встановлено, що станом на 23.06.2021 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13).

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом цього позову є винесена заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн. від 29.06.2021 року по виконавчому провадженні №57067286

Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеній постанові оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

4.2. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ).

4.3. У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII (надалі у редакції, чинній на час винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник (у нашому випадку ОСОБА_1 ) його добровільно не виконала.

4.4. Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

4.5. Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

4.4. Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в т. ч.: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

4.5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

4.6. Згідно частин 1-3 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4.7. За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

4.8. Також, частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

4.9. Отже, аналізуючи зазначене слід прийти до висновку, що:

- частина 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем;

- стаття 27 Закону №1404-VIII передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується;

- виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

4.10. Як встановлено судом у цій справі, рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2018 року у справі №715/2402/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29.01.2014 року в розмірі 81190 (вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто) гривні 82 копійок, яка складається з заборгованість по тілу кредиту - 7785,76 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом — 70708,86 гривень; пеню за прострочене зобов`язання - 2696,20 грн.

4.11. 29.06.2021 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. у виконавчому провадженні №57067286 щодо примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2018 року, виданого по справі №715/2402/17, винесено постанову про стягнення з боржника – ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн. (а.с. 28).

4.12. В подальшому, згідно постанови від 06.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №65984717 заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. постанова про стягнення виконавчого збору від 29.06.2021 року по виконавчому провадженні №57067286 виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання (а.с. 10).

4.13. Однак, обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваної постанови позивач зазначає про те, що виконавчий збір згідно частини 2 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. У свою чергу, рішення суду нею виконувалось добровільно, заборгованість по кредиту зменшена в результаті реструктуризації зі сторони банку і погашена нею повністю без втручання ДВС поза межами виконавчого листа, то постанову про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7552,87 грн. вважає неправомірною. Відповідачем не стягнута з неї сума 75523,70 грн., щоб претендувати на виконавчий збір у розмірі 10 відсотків.

4.14. З огляду на зміст наведеної позивачем частини 2 статті 27 Закону№1404-VIII суд зазначає, що частину 2 вказаної статті наведена позивачем у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року.

4.15. Із аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

4.16. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року (далі – Закон №2475-VIII) внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

4.17. Тобто, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розрахувався з 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

4.18. Суд звертає увагу на те, що редакція частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, чинна на час винесення спірної постанови (29.06.2021 року) наголошує на то, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

4.19. Відтак, доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови у зв`язку із невчиненням державним виконавцем дій з примусового виконання рішення та фактичного не стягнення суми заборгованості, суд відхиляє з підстав необґрунтованості, оскільки позивач посилається на не релевантні положення норм Закону №1404-VІІІ.

4.20. Окрім цього, у позовній заяві, позивач зазначає, що до спірних правовідносин доцільним є застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

4.21. Суд зазначає, що дійсно висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18 стосується правовідносин, за якими виконавче провадження щодо стягнення заборгованості вже закінчене, а постанова про стягнення виконавчого збору виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання, що відповідає встановленим обставинам у даній справі №6004168/21-а.

4.22. Однак, у справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору станом на 03 серпня 2018 року у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону.

4.23. В той же час, суд наголошує, що не зважаючи на подібність правовідносин, нормативне регулювання у цій справі та справі № 2540/3203/18 здійснюється різними редакціями статті 27 Закону № 1404-VIII.

4.24. Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 2540/3203/18, предметом спору у якій була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 03 серпня 2018 року, тобто до набуття чинності зазначеними вище змінами у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18, стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ.

4.25. Проте, спірним питанням у розглядуваній справі є правомірність винесення виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року. Поряд з цим, суттєвим також є те, що оскаржувана постанова винесена не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

4.26. Як видно з оскаржуваної постанови, виконавче провадження №57067286 щодо примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2018 року, виданого по справі №715/2402/17, відкрито 23.08.2018 року, тобто на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року.

4.27. Натомість, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн. по виконавчому провадженні №57067286 винесено 29.06.2021 року, тобто на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року.

4.28. Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

4.29. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

4.30. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

4.31. Відтак, приписи статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Внесені Законом №2475-VIII до статті 27 Закону №1404-VІІІ зміни погіршили становище боржника.

4.32. Із урахуванням зазначеного і того, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника – ОСОБА_1 , а також того, що суду не надано доказів вчинення виконавчою службою дій в частині фактичного стягнення з боржника коштів за виконавчим листом, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові.

4.33. Підставою для задоволення позову в цій справі є необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, з огляду на те, що у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршене у зв`язку із внесенням Законом №2475-VIII змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України.

4.34. За таких обставин, у заступника начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. не було правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 29.06.2021 року, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

4.35. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №480/5242/19.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

5.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5.3. Відтак, аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що постанова заступника начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Л.Л. від 29.06.2021 року по виконавчому провадженні №57067286 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн. є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат.

6.2 У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюк Людмили Леонідівни від 29.06.2021 року по виконавчому провадженні №57067286 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7552,37 грн.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Борців за волю України, 2-А, смт. Глибока, Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,60400, код ЄДРПОУ 34864166).

Суддя О.В. Анісімов