Рішення № 99325850, 01.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2387/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі – відповідач або Управління ДМС), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 01.12.2020 р., яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 01.12.2020 р., яким скасовано посвідку на постійне проживання на території України громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 .

1.2. Ухвалою суду від 01.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

1.3. Ухвалою суду від 04.08.2021 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

1.4. Ухвалою суду від 10.08.2021 року призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції.

1.5. 16.08.2021 року від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності, внаслідок чого суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. 01.12.2020 року Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 . Даним рішенням позивачу, на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України “Про імміграцію”, скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 06.11.2019 року. Разом з цим, на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне місце проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321, скасовано також посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_1 , видану позивачу 29.07.2020 року.

2.2. З даними рішеннями відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вони є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що громадянин Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_4 отримав дозвіл на імміграція в України, оскільки більше двох років перебував у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (сертифікат про одруження № НОМЕР_2 , виданий 27.03.2000 р. ОСОБА_6 ). Наведена інформація відповідає дійсності та підтверджується документально.

3.2. Однак, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач не спростувавши факту одруження позивача з ОСОБА_5 , виходив з того, що при отриманні дозволу на імміграцію ОСОБА_4 подав свідомо неправдиві відомості щодо до його одруження, оскільки його шлюб зареєстровано 17.08.2019 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції.

3.3. Разом з цим, наведене не відповідає дійсності, а реєстрація шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_5 17.08.2019 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, обумовлена необхідністю легалізації такого шлюбу в Україні, який фактично укладений 27.03.2000 року. Проведення реєстрації шлюбу в Україні не спростовує його укладання в Єгипті.

3.4. Крім цього, представник позивача суду пояснив, що персональні дані ОСОБА_7 , які зазначені у свідоцтві про шлюб від 27.03.2000 року, відповідають даним, які позивач подав в Управління ДМС для отримання дозволу на імміграцію. Певні розбіжності в написанні обумовлені особливостями написання арабських імен, однак це жодний чином не спростовує той факт, що особа зазначена у свідоцтві про шлюб від 27.03.2000 року та в документах поданих для отримання дозволу на імміграцію є однією і тією самою особою – ОСОБА_4 .

Аргументи відповідача

3.5. У судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, суду пояснив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став лист заступника директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 11.11.2020 року, №8.1-4267/8.1.1-20, яким інформувалось про те, що внаслідок перевірки за обліками Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що шлюб громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрований 17.08.2019 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області. При цьому, у вищезазначеному реєстрі зазначено, що на момент здійснення відповідного актового запису ОСОБА_4 у шлюбі не перебував, а ОСОБА_5 – розлучена.

3.6. Вказана обставина дала підстави вважати, що подане свідоцтво про шлюб від 27.03.2000 року, оформлене ОСОБА_8 , сертифікат про одруження №11111/560, укладеного між ОСОБА_9 та громадянкою України ОСОБА_5 не може бути підставою для надання дозволу на імміграцію, оскільки сам факт перебування в цьому шлюбі зазначеними громадянами спростовано при подачі заяви про реєстрацію шлюбу на території України при зверненні до державних органів реєстрації актів цивільного стану на території України.

3.7. Окрім цього, персональні дані нареченого, зазначені у свідоцтві про шлюб від 27.03.2000 року не відповідають даним іноземця, який звернувся в Управління ДМС із клопотанням про надання дозволу на імміграцію.

3.8. Отже, на момент подачі заяви 10.09.2019 року, у ОСОБА_7 не було правових підстав на отримання дозволу на імміграцію в Україну з огляду на перебування у шлюбі з громадянкою України менше двох років.

3.9. На уточнююче запитання суду чи зареєстроване кримінальне провадження по факту подання ОСОБА_10 свідомо неправдивих відомостей щодо одруження, представник відповідача відповів, що ні.

3.10. Також, на запитання суду щодо звернення в ході перевірки Управління ДМС до уповноваженого органу Арабської Республіки Єгипет з приводу шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , який посвідчений свідоцтвом про шлюб від 27.03.2000 року (оформлене ОСОБА_8 , сертифікат про одруження №11111/560), представник відповідача суду пояснив, що будь-яких звернень не здійснювалось, оскільки такі процедури є складними та довготривалими.

IV. ПОКАЗИ СВІДКІВ

4.1. Судом в якості свідка допитано ОСОБА_11 , яка пояснила, що є дружиною ОСОБА_7 з 27.03.2000 року. Шлюб зареєстровано в м. Александрія ( ОСОБА_6 , Арабська Республіка Єгипет), легалізовано ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каїр. У шлюбі у них народжена донька ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). З моменту заміжжя вони не розлучались.

У зв`язку з переїздом на постійне місце проживання в Україну, подружжя вирішило легалізувати в Україні документи про шлюб отриманні в Єгипті. З цієї метою звернулись в Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, де їм порадили укласти новий шлюб за законодавством України. ОСОБА_11 наголошувалось, що вона вже заміжня за ОСОБА_10 , однак уповноважений представник пояснив, що таке процедура і вона, разом з ОСОБА_10 підписали документи (заяву про шлюб, договір про надання послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу), в яких була вказана не вірна інформація щодо їх сімейного стану.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином Арабської Республіки Єгипет, документований паспортом НОМЕР_3 (а.с.46,47) та посвідченням особи № НОМЕР_4 (а.с.48,49).

Водночас суд звертає увагу, що в паспорті громадянина Арабської Республіки Єгипет англійською мовою ім`я позивача зазначено « ОСОБА_13 » (а.с.46), тоді як на багаторазовій візі України, яка вклеєна в цей паспорт ім`я позивача зазначено « ОСОБА_14 ”.

5.2. Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27.03.2000 року, № НОМЕР_5 ОСОБА_9 одружився на ОСОБА_15 (номер сертифіката про одруження 11111/560) (а.с.52-54). Водночас суд звертає увагу, що свідоцтво про шлюб від 27.03.2000 року, № НОМЕР_5 перекладено з арабської мови на українську, справжність підпису перекладача засвідчено консулом Посольства України в Арабській Республіці Єгипет 08.08.2019 року, №570/787-19.

5.3. 17.08.2019 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5 , місце державної реєстрації шлюбу Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Чернівецькій області (а.с.51). Шлюб, окрім наведеного, документований заявою про державну реєстрацію шлюбу (а.с.87), договором №958 про надання послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу (а.с.94-96).

5.4. 27.08.2019 року ОСОБА_3 видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_6 (а.с.61), а 29.07.2020 року видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 (а.с.11).

5.5. 06.11.2019 року головний спеціаліст відділу у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС України у Чернівецькій області склав висновок про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_16 (а.с.58), за наслідками розгляду якого видано дозвіл на імміграцію в Україну від 06.11.2019 року, №73014200011957 (а.с.60).

5.6. 16.11.2020 року Управління ДМС отримано листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 11.11.2020 року, №8.1-4267/8.1.1-20 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_16 , оскільки при його отриманні останнім повідомлено завідомо неправдиві відомості (а.с.62-63).

5.7. 30.11.2020 року головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС України у Чернівецькій області складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 (а.с.64-65).

5.8. 01.12.2020 року Управлінням ДМС на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України “Про імміграцію” прийнято рішення про скасування ОСОБА_16 дозволу на імміграцію в Україну №7301.4/19194-20.

5.9. Крім цього, 01.12.2020 року рішенням про скасування посвідки на постійне місце проживання № НОМЕР_7 , на підставі вимог підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне місце проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321, відповідачем скасовано ОСОБА_16 посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_1 , видану 29.07.2020 року (а.с.67).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є рішення Управлінням ДМС, якими позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне місце проживання.

Окрім цього, оскаржуваним рішенням також здійснено втручання в конвенційне право позивача (сімейне життя), яке закріплене у пункті 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS N005 (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, №475/97-ВР), а тому у цій справі суд надає оцінку на предмет правомірності цих рішень через призму обґрунтованості втручання відповідача в конвенційне право.

6.2. Отже, спеціальним законом, який визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства є Закон України “Про імміграцію” від 07.06.2001 року №2491-III (далі – Закон № 2491-III).

6.3. Зокрема, частиною 1 статті 12 Закону №2491-III передбачено перелік підстав за яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, а саме якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому варто зазначити, що відповідно до застосованої юридичної техніки, вирішення питання щодо скасування дозволу на імміграцію є дискреційним повноваженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, що слідує із слова "може", а отже це його право, а не обов`язок.

6.4. Згідно статті 13 Закону № 2491-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Однак, частиною 4 статті 13 даного Закону, передбачено, якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

6.5. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень визначена Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 (далі – Порядок № 1983, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

6.6. Так, абзацом 1 пункту 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Абзац 2 пункту 21 вказаного Порядку передбачає перелік органів, які мають право порушувати питання щодо скасування дозволу на імміграцію, а саме: Державна міграційна служба, її територіальні органи та територіальні підрозділи, Міністерство внутрішніх справ, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки України, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

6.7. Підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 321 передбачено, що посвідка на постійне місце проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”.

6.8. Як встановлено судом вище, підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало звернення Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 11.11.2020 року, №8.1-4267/8.1.1-20 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_16 , оскільки при його отриманні останнім повідомлено завідомо неправдиві відомості.

Зокрема, зазначено, що подане свідоцтво про шлюб від 27.03.2000 року, оформлене ОСОБА_8 (сертифікат про одруження №11111/560), укладеного між ОСОБА_9 та громадянкою України ОСОБА_5 , не може бути підставою для надання дозволу на імміграцію, оскільки сам факт перебування в цьому шлюбі зазначеними громадянами спростовано при подачі заяви про реєстрацію шлюбу на території України при зверненні до державних органів реєстрації актів цивільного стану на території України.

6.9. Правовою підставою для скасування рішення зазначено пункт 1 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, а саме те, що дозвіл на імміграцію надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Тобто, на думку Управлінням ДМС, при оформленні дозволу на імміграцію позивач подав підроблені документи.

З цього приводу суд вважає необхідне зазначити наступне.

6.10. Для ствердження того, що позивач подав для отримання дозволу на імміграцію свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність, необхідна наявність фактичних даних, які це підтверджують.

6.11. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідач використовував звернення Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 11.11.2020 року, №8.1-4267/8.1.1-20, дані Державного реєстру актів цивільного стану громадян та свідоцтво про шлюб від 17.08.2019 року, серія НОМЕР_8 (а.с.51).

6.12. Дійсно дослідженням зазначених документів, а також заяви про державну реєстрацію шлюбу (а.с.87), договору №958 про надання послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу (а.с.94-96), встановлено, що ОСОБА_4 17.08.2019 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , місце державної реєстрації шлюбу Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Чернівецькій області.

При цьому в заяві про державну реєстрацію шлюбу (а.с.87) та договорі №958 про надання послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу (а.с.94-96) зазначено, що сімейний стан ОСОБА_7 «у шлюбі не перебуваю», а сімейний стан ОСОБА_5 «шлюб розірвано».

6.13. Аналізуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що на момент отримання дозволу на імміграцію (06.11.2019 року) ОСОБА_4 не міг перебувати у шлюбі понад два роки з громадянкою України, що виключає наявність підстав передбачених пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону №2491-III для отримання дозволу на імміграцію.

6.14. Однак такий аналіз є поверхневим та не враховує інші обставини, які могли вплинути на прийняття оскаржуваних рішень.

6.15. Зокрема, факт укладання шлюбу 17.08.2019 року з ОСОБА_5 позивачем не приховувався на момент подання документів для отримання дозволу на імміграцію, а саме ним було подано свідоцтво про шлюб від 17.08.2019 року, серія НОМЕР_8 , що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

6.16. Окрім цього, для отримання дозволу на імміграцію ОСОБА_10 було подано паспорт громадянина Арабської Республіки Єгипет НОМЕР_3 (а.с.46,47), посвідчення особи № НОМЕР_4 (а.с.48,49), свідоцтво про шлюб від 27.03.2000 року, № НОМЕР_5 щодо одруження ОСОБА_9 на ОСОБА_15 (номер сертифіката про одруження 11111/560) (а.с.52-54).

Наведені документи подані на арабській мові та перекладені на українську мову. При цьому суд зазначає, що свідоцтво про шлюб від 27.03.2000 року, № НОМЕР_5 перекладено з арабської мови на українську, справжність підпису перекладача засвідчено консулом Посольства України в Арабській Республіці Єгипет 08.08.2019 року, №570/787-19.

6.17. Дослідженням наведених документів встановлено, що шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 був укладений 27.03.2000 року в Арабській Республіці Єгипет.

6.18. Отже, аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що позивачем для отримання дозволу на імміграцію було подано два свідоцтва про його шлюб з ОСОБА_5 , які видані в Україні 17.08.2019 року та Арабській Республіці Єгипет 27.03.2000 року.

6.19. Наявна алогічність не була усунена Управлінням ДМС під час проведення перевірки щодо законності отримання позивачем дозволу на імміграцію, з даного приводу не було опитано жодної особи, не здійснено запитів до уповноваженого органу Арабської Республіки Єгипет або Міністерства закордонних справ України.

6.20. Судом у судовому засіданні як свідка допитано ОСОБА_18 , яка суду підтвердила, що безперервно заміжня за ОСОБА_10 з 27.03.2000 року і у подружжя є донька 2003 р.н. Також, свідок суду повідомила обставини отримання свідоцтва про шлюб, яке видано в Україні 17.08.2019 року. Зокрема наведене обумовлено необхідністю легалізувати шлюб в Україні, з метою уникнення в подальшому зайвих процедурних запитань при проживанні в Україні, яка є постійним місцем проживання подружжя. При цьому суду пояснила, що уповноваженій особи РАЦС було відомо про те, що ОСОБА_19 та ОСОБА_4 на момент укладання шлюбу в Україні були подружжям.

6.21. Наведене у сукупності з іншими дослідженими доказами у справі, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_19 та ОСОБА_4 є подружжям з 27.03.2000 року, а реєстрація їх шлюбу в Україні 17.08.2019 року не може мати наслідком скасування дозволу на імміграцію, оскільки підставою для цього є надання свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, чого не було у даному разі.

6.22. Щодо позиції відповідача, згідно якої персональні дані нареченого, зазначені у свідоцтві про шлюб від 27.03.2000 року не відповідають даним іноземця, який звернувся в Управління ДМС із клопотанням про надання дозволу на імміграцію, суд зазначає, що в паспорті громадянина Арабської Республіки Єгипет англійською мовою ім`я позивача зазначено « ОСОБА_13 » (а.с.46), тоді як на багаторазовій візі України, яка вклеєна в цей паспорт ім`я позивача зазначено « ОСОБА_14 ”.

Крім цього, у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що це одна і та сама особа, а наведене обумовлено особливістю запису імені арабською мовою.

6.23. З урахуванням наведеного, а також враховуючи інші наявні у справі документи, які ідентифікують позивача, слід прийти до висновку, що « ОСОБА_13 » та « ІНФОРМАЦІЯ_4 ” є однією тією самою особою, а тому наведене не може бути підставою для скасування дозволу про імміграцію.

6.24. Крім цього, відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано те, що позивач (на момент їх прийняття) є батьком неповнолітньої ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

6.25. Зокрема, згідно пункту 1 статті 8 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27.02.1991 року держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання, а відповідно до пункту 1 статті 9 цієї ж Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Скасування дозволу позивачу на імміграцію як наслідком слугувало розлученню його з донькою ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

6.26. Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 21.06.1988 року, у справі “Боррехаб проти Нідерландів”, яке в силу положень 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на “сімейне життя” у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції. Так, позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зв`язків між батьком та його неповнолітньою донькою. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя)

6.27. На переконання суду, оскаржуване рішення відповідача не відповідає також критерію необхідності у демократичному суспільстві, адже скасування дозволу на імміграцію зумовлює повну зміну способу життя позивача та його сім`ї, зокрема і доньки.

6.28. Відповідач, мав можливість при прийнятті оскаржуваного рішення запросити для надання пояснень позивача або його дружину, стосовно обставин, які містяться в листі Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 11.11.2020 року, №8.1-4267/8.1.1-20 щодо скасування дозволу на імміграцію та відповідно прийняти розумне рішення, із врахуванням інтересів усіх осіб.

Однак свій обов`язок в цій частині він не виконав, чим порушив положення пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України, та прийняв по суті не правильне та не справедливе рішення, яке засноване виключно на адміністративному формалізмі.

6.29 Тож спірне рішення прийняте відповідачем непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

7.2. Водночас, частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

7.4. Зважаючи на викладене, суд вважає, що прийняті Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області рішення від 01.12.2020 р., якими скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання на території України громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

VIII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат.

8.2. Так, відповідно до матеріалів справи при зверненні до суду з даним позовом представником позивача сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №37007171-1 від 02.06.2021 року (а.с.7).

8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь представника позивача зазначені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_20 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 01.12.2020 р., яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 01.12.2020 р., яким скасовано посвідку на постійне проживання на території України громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь представника позивача ( ОСОБА_21 РНОКПП НОМЕР_9 ) судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №37007171-1 від 02.06.2021 року судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_22 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_10 ).

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вул. Шептицького, 25, м. Чернівці, 58002 код ЄДРПОУ 37767440).

Суддя О.В. Анісімов