Рішення № 99324881, 02.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7342/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі територіального підрозділу: Машівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі територіального підрозділу: Машівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в особі територіального підрозділу: Машівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років,

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в особі територіального підрозділу: Машівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - нову фотокартку у зв`язку з досягненням 25 років, чим поновити дію цього паспорта.

В обгрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі територіального підрозділу: Машівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області протиправно допускає бездіяльність щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - нову фотокартку у зв`язку з досягненням 25 років.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/7342/21. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23 липня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області. У відзиві управління проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказуючи на правомірність своїх дій. Зазначило, що заявник зобов`язаний був звернутися до Машівського РС із заявою про вклеювання фотокартки протягом місяця із дня досягнення 25 років, тобто в строк до 01 травня 2012 року. Стверджував, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду (а.с. 26-29).

04 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що по досягненню 25-річного віку з об`єктивних причин протягом місячного терміну не зміг звернутися до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби за місцем свого проживання із заявою щодо поновлення дії існуючого паспорта громадянина України шляхом вклеювання нового фото в існуючий паспорт, згідно діючого Положення про паспорт громадянина України, та у зв`язку із необхідністю вирішення питання поновлення дії існуючого паспорта громадянина України, та не маючи, намір оформлювати паспорт у формі пластикової картки ID-1 (а.с. 38-44).

Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 25 років.

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Машівського РС УДМС України в Полтавській області із заявою про вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України (а.с. 31 зворотній бік).

До заяви додано паспорт серії НОМЕР_1 та фотокартки розміром 2,5*4,5 см.

Факт подання даних документів відповідачами не заперечується.

Листом № III-1/6/5331-21 від 07 квітня 2021 року Управління ДМС України в Полтавській області в особі Машівського районного сектору повідомило ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заяви згідно підпункту 3 пункту 2 розділу V "Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см. із зображенням, яке відповідає досягнутому віку та відповідне рішення суду (а.с. 33 зворотній бік).

Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою у вклеюванні до паспорта фотокартки, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується з приписами статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі C. проти Бельгії від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі Pretty проти Сполученого Королівства (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося згідно із законом, не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі Ельсхольц проти Німеччини (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, слід дійти висновку, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

За приписами статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі по тексту - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу другого частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв Постанову №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі – "Постанова №302"), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі – "Тимчасовий порядок"), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку,

Пунктом 2 розділу V Тимчасового порядку встановлено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.

Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Згідно з пунктами 4 та 5 розділу V Тимчасового порядку вклеювання до паспорта фотокартки при досягненні особою віку 25 і 45 років здійснюється у строки, встановлені законодавством. Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом державної міграційної служби за результатами проведених перевірок.

Відповідно до розділу IХ Тимчасового порядку територіальний підрозділ державної міграційної служби відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.

Водночас, постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення № 2503-ХІІ).

Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 8, 9-11, 16, 17 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc. N 9303).

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.

Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Отже, чинними на момент звернення заявника Законом № 5492-VI та Положенням №2503-ХІІ передбачено існування двох форм паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Відповідно до пункту 15 Положення № 2503-ХІІ для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, що стосувалася оскарження відмови міграційної служби у видачі паспорта у формі книжечки особі, яка відмовилися від обробки персональних даних, звернула увагу на те, що законодавством не врегульовано питання стосовно наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Водночас згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу – використання традиційних методів ідентифікації особи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі №520/12075/19, яка стосувалася оскарження відмови міграційної служби у вклеюванні до паспорта позивача додаткової фотографії після досягненням ним 45-річного віку та пропуску тридцятиденного строку звернення з моменту настання цієї події, зауважив, що законодавством не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу цього строку. Суд дійшов висновку, що застосування відповідачем підпункту 6 пункту шостого Порядку №302 по суті є примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить його релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 липня 2021 року у справі № 280/5064/19, що пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин є порушенням вимог підпункту 6 пункту шостого Порядку №302. У той же час за це порушення позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

Матеріалами справи підтверджено, що до заяви позивачем додано:

- паспорт серії НОМЕР_1 ,

- фотокартки розміром 3,5*4,5 см.

Таким чином ОСОБА_1 виконано вимоги пункту 15 Положення № 2503-XII.

При цьому, суд звертає увагу відповідачів, що Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, на який, як на відмову у вклеюванні фотокартки посилаються останні, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили.

Однак, суд звертає увагу сторін, що порядок видачі, обміну паспорта і користування ним врегульовано Положенням № 2503-ХІІ, зокрема пунктом 15.

Отже, відмовляючи ОСОБА_1 у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, відповідач Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору діяв без урахування всіх обставин, які мали значення для вчинення відповідних дій, не врахувавши приписи Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, та своїми діями порушив його особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 листопада 1997 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору щодо не вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (КО НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2003 року Машівським РВ ДМУ УМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі його територіального підрозділу Машівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко