Рішення № 99324454, 01.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 р. № 400/3866/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54020,

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу період роботи в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 року по березень 2005 року; зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період роботи в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 року по березень 2005 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, однак відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача з січня 2005 року по березень 2005 року в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» не зарахувавши вказані періоди роботи, оскільки відсутня сплата ними страхових внесків.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Відповідно до позиції відповідача, страж зараховується при обчисленні пенсії у разі, якщо дотримано наступні умови: - з доходу застрахованої особи (працівника) сплачуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсіфне страхування; - страхувальником (роботодавцем) із загального фонду оплати праці по підприємству сплачується збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Оскільки в індивідуальних відомостях позивача, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків цим підприємством, то вказаний період роботи на данному підприємстві не зараховано до страхового стажу правомірно.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в порядку, передбаченому ст. 260 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 1947 року народження, перебуває на обліку у Головному управління ПФУ в Миколаївській області.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 у період з січня 2005 року по березень 2005 року працював у Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр».

Згідно архівної довідки про нарахування заробітної плати в у Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр»", за період роботи з січня 2005 року по березень 2005 роки роботодавцем утримувався внесок до Пенсійного фонду.

У березні ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо зарахування до стажу роботи період роботи в Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 по березень 2005 року.

Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області надано відповідь на звернення позивача та повідомлено, що до стахового стажу не враховано період його роботи Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 по березень 2005 року, оскільки згідно з даними реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків цим підприємством.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на

підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у ч.10 ст. 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному тобсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період часу з січня по березень 2005 року працював у Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Центр» що підтверджується копією трудової книжки.

Разом з тим, згідно відомостей позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за період з січня по березень 2005 року відсутня сплата страхових внесків Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Центр»

Проте, відмовляючи ОСОБА_1 у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу, відповідач у своєму листі зазначив, зокрема, що зарахувати період роботи з січня 2005 по березень 2005 року у Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Центр» немає законних підстав, так як страхові внески в зазначений період не сплачені.

Внаслідок невиконання КЖЕП «Центр» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з січня 2005 по березень 2005, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що несплата Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Центр» за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 року по березень 2005 року; зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період роботи в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 року по березень 2005 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи в Комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві «Центр» з січня 2005 року по березень 2005 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 06.07.2021 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник