Ухвала суду № 99324141, 02.09.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

02 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4106/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства “Будівельник-Ран” про забезпечення позову у справі № 360/4106/21 за позовом Приватного підприємства “Будівельник-Ран” до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2021 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства “Будівельник-Ран” (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 66044492 на підставі виконавчого документа - постанови Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 360/4106/21 за позовом Приватного підприємства “Будівельник-Ран” до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови, в задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд зупинити дію постанови Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № СМУ1023/1 105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року та зобов`язати Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернутися до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про повернення виконавчого документу - оскаржуваної постанови.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову та подальше здійснення примусового виконання оскаржуваної постанови і дія арештів банківських рахунків призведе до повного блокування роботи підприємства до моменту розгляду справи по суті та набрання чинності рішенням суду у справі, що істотно порушить права позивача.

Банківські рахунки позивача арештовано та його роботу заблоковано Рубіжанським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

За правилами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, в редакції чинній на час винесення спірної постанови, (далі - Порядок № 509) не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року прийнята на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, в редакції чинній на час винесення спірної постанови, (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, стягувачем за якими є держава або державний орган можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, оскаржувана постанова є самостійними виконавчими документами і може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час, визначений Законом та в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Статтею 37 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документа, зокрема, коли стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Зі змісту статті 37 Закону № 1404-VIII судом встановлено, що подача заяви про повернення виконавчого документа це абсолютне право стягувача щодо його волевиявлення на її подання.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 10 серпня 2021 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 66044492.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії, які не входять до предмету спору.

Натомість стаття 151 КАС України передбачає можливість забезпечення позову шляшом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії.

Вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії можуть бути предметом позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені заяви про забезпечення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 360/4106/21 за позовом Приватного підприємства “Будівельник-Ран” до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива