Ухвала суду № 99323770, 30.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

30 серпня 2021 року Справа № 280/3569/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Парамонов Є.В.

представник відповідача – Кришталевич В.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження питання щодо залишення позовної заяви без розгляду по справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, буд. 11, м. Одеса, Одеська область, 65012)

про визнання протиправними (рішень) дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - відповідач), в якому позивач просить суд

визнати протиправними рішення та дії військової прокуратури Південного регіону України про встановлення і виплату ОСОБА_1 з 5 січня 2016 року по 1 серпня 2017 року надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1090 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури”;

зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити з 5 січня 2016 року по 1 серпня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Південного регіону України щодо не проведення повного розрахунку (неналежного нарахування і виплати грошового забезпечення з 5 січня 2016 року по 1 серпня 2017 року) 1 серпня 2017 року у день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 ;

визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Південного регіону України щодо видання наказу військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к про виключення ОСОБА_1 1 серпня 2017 року зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України;

скасувати наказ військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к про виключення 1 серпня 2017 року ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України;

стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 2 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування позову посилається на те, що з 01 серпня 1988 позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР та органах прокуратури, у тому числі військових прокуратурах. З квітня 2015 року проходив військову службу у військовій прокуратурі Південного регіону України на посадах старшого прокурора і прокурора відділу роботи з кадрами, отримуючи грошове забезпечення у вказаній військовій установі.

19 липня 2017 року наказом Міністра оборони України № 490 (по особовому складу) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби (за станом здоровя). При звільненні з військової служби вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах України склала 28 років 11 місяців, пільгова 31 рік 2 місяці. 01 серпня 2017 року наказом військового прокурора Південного регіону України від 26.07.2017 № 459к позивач виключений зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України.

Вказує на те, що згідно норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Так позивач зазначає, що відповідачем протиправно з 05 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу, хоча мала б виплачуватись в розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином позивач вважає, що до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу і, відтак, має право на виплату грошового забезпечення. Тобто норми матеріального права передбачають неможливість виключення військовослужбовця зі списків особового складу без його повного розрахунку, у звязку з чим наявні беззаперечні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу від 26.07.2017 № 459к та його скасування, а також наявність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, з 2 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.

Щодо строків звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними рішення і дій військової прокуратури Південного регіону України щодо видання наказу військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к та його скасування, то позивач зазначає, що такі позовні вимоги є пов`язаними та є наслідками протиправності дій відповідача щодо неналежного нарахування і виплати грошового забезпечення і не проведення повного розрахунку у день видання такого наказу. Оскільки відповідач листом від 22.04.2021 за № 21-1406-вих-21 повідомив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення, тому вважає строк звернення до суду не пропущеним. Просить поновити строк звернення до суду та позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву у справі № 280/3569/21 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків з підстав обгрунтування пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку.

Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 22.06.2021.

Ухвалою суду від 14.06.2021 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

Протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 28.07.2021.

Відповідачем 23.06.2021 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, вказано, що позивачем в частині позовних вимог щодо визнання протиправними рішення і дій військової прокуратури Південного регіону України щодо видання наказу військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к та його скасування пропущено строк звернення до суду (майже 4 роки) та позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду із наступних підстав.

Так відповідач зазначає, що позивач з 27.04.2015 по 01.08.2017 проходив службу безпосередньо у відділі роботи з кадрами ВППРУ. Днем закінчення військової служби для військовослужбовців є день, зазначений в наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені. Наказом ВППРУ від 26.07.2017 № 459к позивач звільнений з посади прокурора відділу роботи з кадрами, виключений зі списків особового складу ВППРУ та усіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Центрального ОРВК м. Запоріжжя. З копії військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що в п. 18 «Відмітки про військовий облік» є запис про взяття на облік позивача 04.08.2017.

Також у лютому 2017 року ОСОБА_1 звертався до СП ВОС ПР із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2011-2017 роки, до якої було додано завірену копію оскаржуваного наказу. У звязку з цим відповідач вважає, що позивач мав копію наказу від 26.07.2017 № 459к до 10.09.2020, оскільки з 11.09.2020 почала роботу СП ВОС ПР, в яку відповідно до вимог наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 № 66 з дня початку роботи обласних прокуратур було перейменовано ВППРУ без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.

Також про обізнаність позивача про його звільнення свідчать подані ним особисто декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями – з 01.01.2017 по 01.08.2017 та 2018 рік – за 2017 рік.

Відповідач зазначає, що позивач, будучи обізнаним з тим, що 01.08.2017 його було виключено зі списків особового складу ВППРУ, жодних дій щодо поновлення на посаді чи оскарження наказу від 26.07.2017 № 459к до травня 2021 року не вчиняв, причини тривалого очікування у позовній заяві не вказав та не надав доказів та підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду. Просить в цій частині позовних вимог позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 20.07.2021 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

Позивачем 30.06.2021 до суду подано відповідь на відзив, де вказано, що основним та первинним предметом спору у даній справі є саме нарахування та виплата з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», строки звернення за яким не обмежуються. А позовні вимог щодо визнання протиправними дій щодо видання наказу від 26.07.2017 та його скасування, вважає позивач, є похідними. Тим більше, що на думку позивача повний розрахунок з ним проведений не був, а відтак і строк звернення до суду в цій частині позовних вимог не пропущений.

14.07.2021 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, де, зокрема в частині пропуску строку звернення до суду, зазначено, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Відповідач вважає, що право на подачу позовної заяви у позивача виникло ще у липні 2017 року з дня видання оскаржуваного наказу. Твердження позивача про те, що до квітня 2021 року ОСОБА_1 не міг визначити порушення при нарахуванні і виплаті з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, оскільки розрахункові листи за вказаний період він отримав лише за запитом у квітні 2021 року, є хибним, оскільки право позивача на звернення до суду не повинно бути пасивним так як позивач не був позбавлений можливості зясувати обставини та підстави виникнення спору відразу після того, як видано спірний наказ. Просить в цій частині позовних вимог позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 23.07.2021 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

Ухвалою суду від 28.07.2021 повернуто без розгляду заяву представника позивача про залишення позову без розгляду - заявнику.

Ухвалою суду від 28.07.2021 заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними (рішень) дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, - залишено без розгляду в частині вимог щодо стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, з 2 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 28.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для подачі обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 26.07.2017 № 459к та визнання протиправними дій щодо його винесення.

Протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні 28.07.2021 оголошено перерву до 25.08.2021.

Представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 26.07.2017 № 459к та визнання протиправними дій щодо його винесення. У поданій заяві додатково зазначено, що до квітня 2021 року позивач не міг визначити порушення при нарахуванні і виплати з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, оскільки розрахункові листи за вказаний період ним отримано від відповідача лише за інформаційним запитом у квітні 2021 року, тобто безпосередньо перед зверненням до суду. Повторно зазначає, що первинним предметом спору у даній справі є саме нарахування та виплата з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», строки звернення за яким не обмежуються. А позовні вимог щодо визнання протиправними дій щодо видання наказу від 26.07.2017 та його скасування, вважає позивач, є похідними. Просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Ухвалою суду від 18.08.2021 заяви представника відповідача та представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

20.08.2021 відповідачем подано до суду заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду, в яких вказано про безпідставність обгрунтувань позивача про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Ті обгрунтування, на які позивач та його представник посилаються, свідчать лише про намагання уникнути негативних наслідків, повязаних із пропуском строку звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні заяви представник позивача про поновлення строку звернення до суду.

Протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні 25.08.2021 оголошено перерву до 30.08.2021.

Ухвалою суду від 27.08.2021 у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" відмовлено.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні проти залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду заперечив та просив поновити строк звернення до суду, а причини пропуску вважати обгрунтованими.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні проти поновлення строку звернення до суду заперечив та просив позовну заяву в частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 26.07.2017 № 459к та визнання дій протиправними щодо його винесення залишити без розгляду.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представник відповідача, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, з`ясував наступне.

Судом встановлено, що наказом від 27.04.2015 № 296к полковника ОСОБА_1 з 27.04.2015 старшим прокурором відділу роботи з кадрами військової прокуратури Південного регіону України зараховано до списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, поставлено на всі види забезпечення та вважати таким, який приступив до виконання службових обовязків за посадою.

19 липня 2017 року наказом Міністра оборони України № 490 (по особовому складу) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби (за станом здоров`я) на підставі п. «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Відповідно до наказу від 26.07.2017 № 459к позивача звільнено з посади прокурора відділу роботи з кадрами військової прокуратури Південного регіону України з 01.08.2017 у звязку зі звільненням з військової служби у запас на підставі п. «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоров`я). Виключено ОСОБА_1 з 01.08.2017 зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України та усіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Центрального ОРВК м. Запоріжжя. Виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 4 повних календарних років служби.

З копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що в п. 18 «Відмітки про військовий облік» є запис про взяття на облік позивача 04.08.2017.

Листом від 14.04.2021 № 21-1289вих-21 відповідачем надано розрахунковий лист щодо нарахованих та виплачених позивачу сум грошового забезпечення.

Відповідач, листом від 22.04.2021 № 21-1406 вих-21 повідомив позивача, що надбавка за вислугу років за період проходження військової служби у військовій прокуратурі Південного регіону України з 2016 по 2017 роки виплачувалась відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури». Підстав для перерахунку немає.

Також, встановлено, що 05.02.2020 Генеральним прокурором видано наказ № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері» (на правах обласних прокуратур).

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу, перейменовано юридичну особу Військову прокуратуру Південного регіону України у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 10 вказаного наказу, він набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур, відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку визначеному п. 4 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ.

Відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про початок роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

Отже, з 11.09.2020 відповідач змінив своє найменування з Військової прокуратури Південного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (на правах обласної прокуратури) (без зміни коду ЄДРПОУ та юридичної адреси).

Не погоджуючись з наказом №459к від 26.07.2017 року і діями щодо його винесення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати та/або дізнатися про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

За змістом частин 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Спірним питанням є наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Зі змісту наведених норм убачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Так з матеріалів справи видно, що відповідно до наказу від 26.07.2017 № 459к позивача звільнено з посади прокурора відділу роботи з кадрами військової прокуратури Південного регіону України з 01.08.2017 у звязку зі звільненням з військової служби у запас на підставі п. «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоров`я), а 04.08.2017 прийнято на військовий облік до Центрального ОРВК м. Запоріжжя.

Відповідно до п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016р. №921, взяття на облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності.

Таким чином постановка позивача на військовий облік внаслідок звільнення з військової служби відбулася за його особистої участі 04.08.2017 року.

Представник позивача в підготовчому засіданні не заперечив той факт, що позивачу ще у липні 2017 року було відомо про існування наказу про його звільнення.

Таким чином суд зазначає, що позивач дізнався про своє звільнення не пізніше 04.08.2017, однак звернувся до суду лише 04.05.2021 (згідно відмітки на позовній заяві про формування документу в системі «Електронний суд»), тобто із пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України та частини 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року).

Суд не приймає доводи позивача та його представника про те, що строки звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення та протиправності дій щодо його винесення не пропущені, оскільки основним та первинним предметом спору у даній справі є саме нарахування та виплата з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», строки звернення за яким не обмежуються, а позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо видання наказу від 26.07.2017 та його скасування є похідними із наступних підстав.

Суд з цього приводу зазначає, що при розгляді справи та прийнятті рішень керується не тільки нормами матеріального права, але і права процесуального.

В даному випадку суд надає оцінку підставності пропуску строку звернення до суду в контексті прийняття оспорюваного наказу з процесуальної точки, саме з точки зору дотримання строків, до якого, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України встановлюється місячний строк.

Недоречним також є посилання позивача та його представника на те, що оспорюваний наказ та дії щодо його винесення є похідними від протиправності дій щодо нарахування грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років, а тому строки слід застосувати відштовхуючись від основної вимоги з тих підстав, що згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Разом з тим суд зазначає, що вимога щодо правомірності чи протиправності нарахування та виплати з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та вимога про оскарження наказу від 26.07.2017 № 459к та дії щодо його винесення не є повязаними, містять різні підстави, різне обгрунтування та різні правові наслідки, а відтак і законодавство в частині дотримання строків звернення до суду до них застосовується різне.

Оцінка правомірності чи протиправності оспорюваного наказу про звільнення та дій щодо його прийняття, в тому числі, в контексті правомірності відповідача по виключенню ОСОБА_1 без проведення з ним повного розрахунку може надаватися судом у розрізі дотримання норм матеріального права лише при наявності дотримання норм процесуального права, в тому числі позивачем при подачі позовної заяви.

Разом з тим будь-яких процесуальних дій стосовно вимог щодо нарахування та виплати з 05.01.2016 по 01.08.2017 грошового забезпечення, які б унеможливили розгляд даного питання по суті, судом не вчинялися.

Позивач не навів будь-яких фактів та не підтвердив доказами, які б створювали для нього перешкоди для вжиття необхідних, на його думку, юридичних заходів захисту трудових прав.

Позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду із даним позовом щодо оскарження спірного наказу, зважаючи на те, що спірне рішення суб`єкта владних повноважень стосується проходження позивачем військової служби, до якої законодавцем висунуто особливі вимоги, а Кодексом адміністративного судочинства України обмежено строк на подання адміністративних позовів щодо вказаної категорії справ.

Також, слід наголосити, що вказані позивачем обставини у позовні заяві не звільняють його від необхідності дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно врахування обмежених строків звернення до суду із адміністративним позовом, у разі якщо зацікавлена особа бажає та має намір оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд звертає увагу, що кожна особа повинна сумлінно користуватись наданими законодавцем правами та, водночас, уникати зловживання такими правами, усвідомлюючи необхідність дотримання принципу правової визначеності, який визначає зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це насамперед обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду та не навів поважних причин для його поновлення.

З урахуванням предмету позову та розгляду питання пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, буд. 11, м. Одеса, Одеська область, 65012) про визнання протиправними (рішень) дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу, - залишити без розгляду в частині вимог щодо визнання протиправними рішення та дій військової прокуратури Південного регіону України стосовно видання наказу військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к про виключення ОСОБА_1 1 серпня 2017 року зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України та скасування наказу військової прокуратури Південного регіону України від 26 липня 2017 року № 459к про виключення 1 серпня 2017 року ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 02.09.2021.

Суддя А.В. Сіпака