Рішення № 99323729, 31.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2021 року Справа № 280/4822/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження

за позовом ОСОБА_1

до – Василівської районної ради Запорізької області

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Василівської районної ради Запорізької області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 189207,20 грн, компенсацію втрати частини доходу у звязку з порушенням строку його виплати в розмірі 13520,88 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 18 вересня 2020 року до трудової книжки позивача внесено запис про звільнення позивача. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №280/7348/20 вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобілозерської районної ради Запорізької області на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 204830,76 грн; грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 16847,50 грн; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 955,92 грн. Разом з тим, рішення суду було виконане лише 18 травня 2021 року, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2021 року №02.4-16-10/693. Посилається на те, що за 161 робочих днів (з дня ухвалення рішення суду по день фактичного виконання рішення суду), його середній заробіток складає 189207,20 грн (161 днів * 1175,20 грн). Крім того вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати становить 13520,88 грн. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

15.06.2021 ухвалою суду по справі №280/4822/21 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив у 15-ти денний строк з дня отримання ухвали суду.

Адреса відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Станом на 31.08.2021 відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 по справі №280/7348/20 стягнуто з Великобілозерської районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, в розмірі 204 830,76 грн (двісті чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 76 коп.), грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 16 847,50 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень 50 коп.), компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 955,92 грн (дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 92 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

16 лютого 2021 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року замінено боржника у виконавчому листі Запорізького окружного адміністративного суду, виданому 16.02.2021 у справі №280/7348/20, а саме: боржника Великобілозерську районну раду Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с.Велика Білозерка (частина 1 села), вул.Центральна, буд.120; код ЄДРПОУ 20484684) замінити на правонаступника – Василівську районну раду Запорізької області (71601, Запорізька обл., Василівський р-н, місто Василівка, бульвар Центральний, будинок 4; код ЄДРПОУ 24913314).

18 травня 2021 року відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 зі змінами, здійснено безспірне списання коштів згідного виконавчого лист, виданого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року по справі №280/7348/20.

Позивач, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду по справі №280/7348/20, звернувся до із цим позовом про стягнення належним йому сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходу за період з 24 вересня 2020 року по 18 травня 2021 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди на працю захищається законом.

Згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 по справі №280/7348/20 стягнуто з Великобілозерської районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, в розмірі 204 830,76 грн (двісті чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 76 коп.), грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 16 847,50 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень 50 коп.), компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 955,92 грн (дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 92 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

16 лютого 2021 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Іванов Юрій Миколайович проти України» (заява №40450/04) ЄСПЛ зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року по справі №280/7348/20 щодо виплати суми заборгованості незалежно від того, чи звертався відповідач за виконанням судового рішення до органів Державної казначейської служби України.

Проте, фактичне виконання рішення відбулось лише 18 травня 2021 року, про що свідчить лист Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2021 року №02.4-16-10/693.

Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом та матеріалами адміністративної справи, час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботи за період з 24 вересня 2020 року по 18 травня 2021 року складає 161 робочий день.

Рішенням Великобілозерської районної ради Запорізької області сьомого скликання від 26 листопада 2015 року №1 ОСОБА_1 обрано головою Великобілозерської районної ради Запорізької області сьомого скликання, про що до трудової книжки позивача внесено відповідний запис №18.

Рішенням Великобілозерської районної ради Запорізької області сьомого скликання від 18 вересня 2020 року №1 ОСОБА_1 звільнено з посади голови Великобілозерської районної ради у зв`язку з достроковим припиненням повноважень з 23 вересня 2020 року, про що до трудової книжки позивача внесено відповідний запис №22.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статей 235, 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період з 24 вересня 2020 року (з наступного дня після звільнення позивача) по 18 травня 2021 року (день фактичної виплати заборгованості за рішенням суду).

Визначаючи розмір середнього заробітку за фактично відпрацьований час та за час вимушеного прогулу суд застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні становила 43482,48 грн (16847,50 грн + 26634,98 грн). Число відпрацьованих позивачем робочих днів за останні 2 два місяців роботи становила: у серпні 2020 року – 20 днів, у вересні 2020 року – 17 днів, разом – 37 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становила: 1175,20 грн (43482,48 грн / 37 днів).

Щодо строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що виконання рішення відбулося 18.05.2021 (здійснено розрахунок), до суду позов поданий 10.06.2021, тобто з дотримання мсіячного строку звернення, передбаченого нормами КАС України.

Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 189207,20 грн (1175,20 грн х 161 день), тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати, суд зазначає наступне.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон №2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок №159).

Статтями 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

В силу пункту 7 вказаного Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться відповідно до індексу заростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заробітна плата, яка не була своєчасно виплачена згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №280/7348/20 складає 204830,76 грн.

Сума 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору (разом 19,5% обов`язкових платежів) складає 39942,00 гривень.

Сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, після утримання 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору: 204830,76 грн – 39942,00 грн = 164888,76 грн.

Період невиплати заробітної плати: вересень 2020 року - травень 2021 року (згідно наведеної вище статті закону, інфляція за вересень 2020 року до уваги не береться).

Сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року (травень 2021 року не враховано, оскільки індекс інфляції за цей місяць на час подання позовної заяви не було оприлюднено) складає 108,2%.

Таким чином, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати становить: (164888,76 грн х 1,082) – 164888,76 грн = 178409,64 грн – 164888,76 грн = 13520,88 грн.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги, та відповідно наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач не надав суду відзив на позовні вимоги, що розцінюється судом як визнання відповідачем позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2027,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0.0.2155746619.1 від 10.06.2021.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Василівської районної ради Запорізької області (71601, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 24913314) про стягнення коштів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Василівської районної ради Запорізької області (71601, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 24913314) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 189207,20 грн, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати в розмірі 13520,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Василівської районної ради Запорізької області (71601, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 24913314) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) витрати по судовому збору у розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 31.08.2021.

Суддя Р.В. Сацький