Рішення № 99322543, 01.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8432/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - Іваничівський РВ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі - третя особа, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2021 ВП №66130330.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.07.2021 головним державним виконавцем Іваничівського РВ ДВС було винесено постанову №66130330 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги ГУ ДПС у Волинській області №Ф-17604-13У, виданої 18.11.2020. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вимога від 18.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області №Ф-17604-13У не була вручена/не отримана ОСОБА_1 , отже, з урахуванням приписів п.5 розділу VІ Інструкції №469, така вимога не набрала чинності.

Позивач вказує на те, що оскільки вимога від 18.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області №Ф-17604-13У не набрала законної сили у встановленому законом порядку, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2021 ВП №66130330 винесена з порушенням вимог, визначених Законом України «Про виконавче провадження», є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.14).

Іваничівський РВ ДВС у поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що 19.07.2021 до відділу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17604-13У, видана 18.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області про стягнення з позивача боргу в розмірі 13720,12 грн (дата набрання законної сили 10.06.2021). Оскільки зазначена вимога є виконавчим документом, у ній зазначено дату набрання законної сили, тому постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». З наведених підстав відповідач просив в позові відмовити (а.с.39-42).

У поясненнях на позовну заяву третя особа зазначила, що сформована ГУ ДПС у Волинській області 18.11.2020 вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17604-13 була надіслана на адресу ОСОБА_1 , що зазначена в ЄДРПОУ, 22.04.2021 та вручена 28.04.2021. З огляду на викладене просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У судовому засіданні 01.09.2021 представник позивача адвокат Білецька І.М. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що позивач в період з 16.09.2020 по 15.07.2021 перебував за кордоном, отже вимога про сплату боргу від 18.11.2020 не могла йому бути вручена 28.04.2021. Крім того, зауважила, що дата набрання чинності вимогою (10.06.2021) не відповідає дійсності.

В судове засідання представник відповідача не прибув, у клопотанні від 31.08.2021 просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.37).

Представник третьої особи в судовому засіданні 01.09.2021 підтримав подані пояснення та вказав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17604-13 від 18.11.2020 була вручена особисто ОСОБА_1 28.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Після оголошення перерви в судовому засіданні учасники справи в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим на підставі частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Суд встановив, що 18.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу №Ф-17604-13 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в сумі 13720,12 грн (а.с.59).

15.06.2021 ГУ ДПС у Волинській області звернулося із заявою до Іваничівського РВ ДВС про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-17604-13У (а.с.15-16).

20.07.2021 головним державним виконавцем Іваничівського РВ ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66130330 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17604-13У про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 13720,12 грн (а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частинами четвертою та п`ятою стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції №449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, - рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

Якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається узгодженою (набирає чинності) після спливу 10 календарних днів з дня її вручення платнику єдиного внеску і лише після набрання нею чинності може бути пред`явлена до виконання до відповідного органу ДВС в межах встановленого строку.

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2021 ГУ ДПС у Волинській області скеровано до відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-17604-13У про стягнення з ОСОБА_1 13720,12 грн заборгованості з єдиного соціального внеску. Зазначена вимога містить літеру «У», що вказує на її узгодження, та дату набрання чинності 10.06.2021 (а.с.15).

Разом з тим, з повідомлення про вручення поштового відправлення, скерованого в адресу ОСОБА_1 22.04.2021, слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-17604-13 вручена останньому 28.04.2021 особисто (а.с.59 зворот).

Таким чином, оскільки датою вручення вимоги є 28.04.2021, тому дата набрання чинності зазначеною вимогою є 08.05.2021, а не 10.06.2021, як зазначено ГУ ДПС у Волинській області.

Крім того, як вбачається з повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.08.2021 (а.с.69), позивач ОСОБА_1 з 16.09.2020 по 15.07.2021 перебував за межами України, отже не міг особисто отримати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-17604-13.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-17604-13 не набула статусу узгодженої, тобто не набрала чинності, отже підстави для відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом відсутні.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2021 ВП №66130330 підлягає скасуванню як протиправна.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Так, з матеріалів справи слідує, що 06.08.2021 між адвокатом Білецькою І.М. та Ярчуком О.С. був укладений договір про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено надання адвокатом правової допомоги щодо представництва інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції у справі за його позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66130330 від 20.07.2021 (а.с.73). Як передбачено пунктом 3.1 даного договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар (винагороду) в розмірі, у строк та в порядку, визначених в додатковій угоді до даного договору.

Додатковою угодою до вищезазначеного договору від 06.08.2021 передбачено, що розмір гонорару адвоката визначається виходячи з витраченого ним часу. Порядок обчислення гонорару – погодинна оплата. Сторони домовились, що 1 година роботи адвоката становить 1000 грн. Орієнтовний розмір гонорару становить 10000 грн. Надання правової допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами (а.с.74).

Актом приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2021 підтверджується надання адвокатом послуг на загальну суму 10000 грн (а.с.75).

Із детального опису наданих адвокатом послуг слідує, що адвокатом Білецькою І.М. надано ОСОБА_1 такі послуги:

1) 06.08.2021 вивчення та аналізу матеріалів виконавчого провадження (0,5 год.) – 500 грн;

2) 06.08.2021 аналіз судової практики в аналогічних спорах (0,5 год.) – 500 грн;

3) 06.08.2021 складення тексту позовної заяви (2 год.) – 2000 грн;

4) 26.08.2021 участь в судовому засіданні, в тому числі затрачений час на прибуття до суду (3 год.) – 3000 грн;

5) 26.08.2021 ознайомлення з матеріалами справи, їх фотокопіювання та роздруківка (0,5 год.) – 500 грн;

6) 30.08.2021 складення адвокатського запиту щодо витребування інформації про перетин кордону (0,5 год.) – 500 грн;

7) 01.09.2021 участь в судовому засіданні, в тому числі затрачений час на прибуття до суду (3 год.) – 3000 грн.

Всього 10000,00 грн (а.с.76).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №10 від 01.09.2020 адвокатом прийнято від ОСОБА_1 10000,00 грн готівкових коштів (а.с.71).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що витрати адвоката на вивчення та аналізу матеріалів виконавчого провадження, аналізу судової практики в аналогічних спорах безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви. Крім того, 26.08.2021 судове засідання не проводилось, оскільки розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача, а розгляд справи 01.09.2021 тривав близько півгодини. Водночас при ознайомленні адвоката із матеріалами справи 26.08.2021 у матеріалах справи були наявні лише матеріали адміністративного позову, оскільки відзив та пояснення третьої особи із додатками до них надійшли до суду 31.08.2021.

На думку суду, розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, беручи до уваги заперечення відповідача щодо стягнення 10000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 3000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд також враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн згідно з квитанцією від 06.08.2021 (а.с.8).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 3908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2021 ВП №66130330.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) судові витрати в сумі 3908,00 грн (три тисячі дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Іваничівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (45300, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, смт.Іваничі, вул.Банківська, 6, код ЄДРПОУ 34766072)

Третя особа: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679)

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій