Рішення № 99320062, 02.09.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1356/21

Номер провадження № 2/220/445/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 18.03.2021 р. по 15.07.2021 р. в розмірі 84441,69 грн., без утримання податків та обов`язкових зборів, а також 5000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 1998 року він працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», наказом №840-к від 30 листопада 2020 року його було звільнено внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров`я. На час звільнення належна до виплати сума заробітної платии склала 108703,99 гривень, з якої частково було сплачено 33108,48 гривень. Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17.03.2021 року з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на його користь стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 75595,51 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення, а саме по 17 березня 2021 року, включно, у розмірі 76101,77 грн. Остаточний розрахунок по заробітній платі відповідачем було здійснено 16.07.2021 року. Тому вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток, починаючи з наступного дня після ухвалення судом рішення 17.03.2021 р. по день фактичного розрахунку. Згідно довідки №12 від 05 січня 2021 року розмір його середньоденної заробітної плати становить 1042,49 гривень. Кількість робочих днів затримки за період з 18.03.2021 року по 15.07.2021 року, включно, становить 81 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день подачі позову складає 84441,69 грн. (1042,49 гривень х 81 робочих дні).

Крім того, посилається на те, що у зв`язку з незаконними діями відповідача щодо своєчасного розрахунку при звільненні, відповідач поставив його у скрутне фінансове становище, яке унеможливило достойне забезпечення коштами його родину. Невиплата позивачеві сум належних до виплати привели до психологічних страждань та необхідності вишукувати інші джерела доходу для придбання продуктів харчування, одягу, тощо. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн.

Також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької облсті від 11.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Надав письмовій відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність вини підприємства у невиплаті заробітної плати через кредиторську заборгованість та накладення арешту державним виконавцем на банківські рахунки підприємства. Також вважає недоведеним заподіяння позивачу моральної шкоди. Посилаючись на вище викладене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 27 квітня 1998 року по 06 квітня 2004 року, з 18 квітня 2005 року по 28 серпня 2006 року, з 28 лютого 2008 року по 30 листопада 2020 року працював на Державному підприємстві «Шахта ім. М.С. Сургая» та був звільнений 30 листопада 2020 року наказом № 840-к від 30 листопада 2020 року внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2000 року (а.с. 7-9).

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17.03.2021 року з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 75595,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення, а саме по 17 березня 2021 року, включно, у розмірі 76101,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.в зв`язку з порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні (а.с. 10-13).

Згідно електронної виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 та наданих відповідачем реєстрів зарахування заробітної плати від 16.07.2021 р., відповідачем проведений розрахунок по заробітній платі 16.07.2021 року двома платежами: 72171,60 грн. та 3423,91 грн. (а.с. 14).

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно довідки від 25.08.2021 р., долученої відповідачем до відзиву, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 1042,49 грн.

Крім того, Вугледарським міським судом Донецької області було встановлено та відображено у рішенні суду від 17.03.2021 року, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 1042,49 гривень, що підтверджувалось довідками Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» від 22 лютого 2021 року та №12 від 05 січня 2021 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме, за період з 18.03.2021 року по 15.07.2021 рік, включно, становить 84441,69 грн. (81 робочий день х 1042,49 грн.), а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин даної справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Розмір простроченої заборгованості щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, складав 75595,51 грн. При ухваленні Вугледарським міським судом Донецької області рішення 17.03.2021 року з відповідача на користь позивача також було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення, а саме по 17 березня 2021 року, включно, у розмірі 76101,77 грн.

Період затримки виплати заборгованості після ухвалення рішення судом складав чотири місяці.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, суд враховує мінімальну заробітну плату встановлену Законом України «Про державний бюджет України на 2020 року», тобто на день звільнення позивача. У зв`язку з чим, суд вважає, що можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг отримати як мінімальну заробітну плату по України, яка складала 5000 грн. 00 коп. за кожен місяць затримки розрахунку.

Тому, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000,00 грн. (4 місяці затримки х 5000,00 грн.).

Суд звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки при здійсненні розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та, як наслідок, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні останнього враховувались грошові виплати заробітної плати позивача до утримання з них податків та обов`язкових зборів, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та обов`язкових зборів.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, доводи відповідача щодо відсутності вини підприємства у не здійсненні остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки наявність кредиторської заборгованості у підприємства не є підставою для звільнення останнього від обов`язку по виплаті заробітної плати працівникам, як і не звільняє від відповідальності за затримку такої виплати.

З приводу позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17.03.2021 року з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 стягнуто, окрім іншого, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.в зв`язку з порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні. Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено гарантоване ст. 43 Конституції України право ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача (а.с. 10-13).

Враховуючи те, що подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 203,04 гривень (20000,00 грн. х 908,00 грн. / 89441,69 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 209, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2021 р. по 15.07.2021 р. включно, у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , витрати по оплаті судового збору у розмірі 203,04 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.09.2021 р.

Суддя О.М. Якішина