Ухвала суду № 99318792, 02.09.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7907/20

№ провадження 1-кп/646/471/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю прокурора – Хромової К.І.,

представника потерпілої – адвоката Онопко В.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Назаренко І.С..,

секретар судового засідання – Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000000462 від 29.04.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У судовому засіданні преставник потерпілої заявив письмове клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в якому він просить скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020220000000462 від 29.04.2020 на автомобіль Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , перебуває у користуванні потерпілої ОСОБА_3 , та на даний час на підставі ухвали суду поміщений на майданчик тимчасового тримання транспорних засобів, оскільки на теперішній всі слідчі дії з використанням вказаного автомобіля в рамках кримінального провадження проведені, а тому необхідність в арешті автомобіля відпала.

Представник потерпілої в судовому засіданні клопотання підтримав.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання про скасування арешту не заперечувала, але зазначила, що вказаний автомобіль на який було накладено арешт, обґрунтовано був визнаний речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 2 ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як передбачено ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2020 року в рамках кримінального провадження №12020220000000462 від 29.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було накладено арешт на автомобіль Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходився у користуванні ОСОБА_3 шляхом заборони його користування, розпорядження, відчуження та ремонтування, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку з метою збереження даного майна в подальшому як речового доказу у справі.Місцем зберігання автомобіля згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 визначено майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Основ`янського ВП ГУ НП в Харківській області, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 76.

29 квітня 2020 року слідчим винесено постанову про визнання вищевказаного майна в якості речового доказу в рамках кримінального провадження №12020220000000462 від 29.04.2020.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскільки автомобіль Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому органом досудового розслідування він правомірно визнаний речовим доказом, у зв`язку з чим є достатні правові підстави вважати, що арешт на вказаний автомобіль був накладений слідчим суддею обґрунтовано.

Відповідно до ст.91 КПК України зазначене майно має важливе доказове значення в рамках даного кримінального провадження, оскільки відповідає вимогам ст.98 КПК України

Крім того, даних на підтвердження того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або він був накладений необґрунтовано, представником потерпілої суду також не надано.

З огляду на вищевикладене, суддя вважає, що клопотання представника потерпілої про скасування арешту задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.174 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілої про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя С.В. Демченко