Ухвала суду № 99318577, 30.08.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/134/21

провадження № 2/631/418/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – Дашко Володимир Миколайович, який діє на підставі довіреності № 3914-К-Н-О від 28 серпня 2020 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2010 року у розмірі 29812 гривень 32 копійки та судові витрати по справі.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 березня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

01 липня 2021 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка була зареєстрована за № ЕП-1019/21-вх., у якій останній просив суд провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/134/21 (провадження № 2/631/418/21) закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору; повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Також 05 липня 2021 року представником Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Чепіга Д. О., який діє на підставі довіреності № 3083-К-Н-О від 11 серпня 2020 року, на електронну адресу суду було направлено заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-1084/21-вх. відповідно до якої представник позивача посилаючись на приписи пункту 1 частини 2 статті 49, частин 1 та 3 статті 206, пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, просив суд прийняти відмову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості, та стягнути з ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок у відповідності до частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, судом зареєстровані заяви аналогічного змісту з проханням вирішити питання щодо сплаченого судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. В наданому до позову клопотанні представник позивача вказує, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву, відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не подав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннямичастини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчать відповідна заява, подана його представником та долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до часини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України

82 Цивільного процесуального кодексу України України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 14360570, що підтверджується копією довідки з Головного управління статистики у місті Києві та має банківську ліцензію Національного Банку України за № 22 від 05 жовтня 2011 року про право надання банківських послуг, визначених частиною 3 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», унесеному до Державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92. Згідно зі статутом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 595 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 712) та погодженого Національним банком України 06 вересня 2019 року, вказана фінансова установа є державним банком та правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 червня 2020 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номеру шляхом підписання ОСОБА_1 анкети – заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», за змістом якої останній погодився з тим, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Зі змісту заяв представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що надійшла на адресу суд 01 липня 2021 року, 05 липня 2021 року, 30 липня 2021 року та 09 серпня 2021 року, вбачається відсутність предмету спору у справі з єдиним унікальним № 631/134/21 (провадження № 2/631/418/21)

Як вбачається з матеріалів справі, 26 квітня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 в підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» надано копію квитанції від 26 квітня 2021 року про повну сплату заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2020 року у розмірі 29820 гривень 00 копійок.

Крім того, з поданої представником позивача заяви про відмову від позову вбачається, що станом на 02 липня 2021 року заборгованість відповідача, ОСОБА_1 , перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором від 22 червня 2020 року повністю сплачена, позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем, але наполягає на стягнення сплаченої суми судового збору, оскільки заборгованість була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі судом.

Приписами частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь – якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Нормами пункту 1 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Проаналізувавши норми цивільного процесуального законодавства України суд виходить з того, що оскільки відмова від позову є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, те, що відповідачем сплачено на користь позивача суму заборгованості, яка є предметом даного позову, а також те, що позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, суд приходить до висновку, про необхідність закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з частиною 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як вбачається з поданої заяви про відмову від позову, представник позивача просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового у розмірі 2270 гривень 00 копійок, посилаючись на вимоги частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, приписами частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вищевказана правова позиція викладене в пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2004 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

З матеріалів справи вбачається, що при подачі вказаного позову до суду Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було сплачено судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок за платіжним дорученням №РROM4ВGР3 від 14 січня 2021 року.

Таким чином, зважаючи на положення частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок .

Одночасно, суд вважає за необхідно роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України, статтями 1 – 5, 10 – 13, 17, 19, 49, 128, 133, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, статтями 255, 256, 260, 261, 263 – 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі з єдиним унікальним №631/134/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – закрити, у зв`язку з задоволенням відповідачем позовних вимог в добровільному порядку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до пункту 15.5 Розділу ХШ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України) протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т. М. Трояновська