Постанова № 9931787, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2010 року11:30 № 2а-2464/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Баранова Д.О. Клочкова Н.В. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрос"

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової адміністрації України провизнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов'язання вчинити дії Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування акта про анулювання реєстрації та зобовязання відновити позивача в реєстрі платників податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушуючи норми податкового законодавства України, прийняв протиправне рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Позивач просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва, яке оформлене Актом № 681/15-224 від 29.10.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача; зобовязати відповідача відновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 29.10.2009.

Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та виклав їх остаточно в клопотанні від 17.0.2010. Зважаючи на змінені позовні вимоги, позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, у формі акта про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість №681/15-224 від 29.10.2009, в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке оформлене актом від 20.01.2010 року М14-07-2-20048523 про результати документальної виїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, повному обсязі; зобовязати відповідача відновити право позивача на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного бюджетного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 20.01.2010 №14-07-2-20048523; визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127,00 грн. в повному обсязі.

22.04.2010 у судовому засіданні суд залучив до участі у справі як другого відповідача Державну податкову адміністрацію України (Журнал судового засідання у справі № 2а-2464/10/2670 від 22.04.2010) з огляду на те, що пунктами 17 та 18 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року, формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України та те, що інформація про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість містяться в Державній податковій адміністрації України (п.35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79).

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що приводом для прийняття оскаржуваного рішення стала відсутність у позивача оподатковуваних операцій. Відповідач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та правомірним і просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Щодо вимоги про зобовязання відповідача-1 відновити право позивача на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного бюджетного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127,00 грн. та вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127,00 грн. в повному обсязі, то відповідач зазначив, що відповідно до вимог абзацу 10 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Відповідач 1 зазначив, що право на отримання бюджетного відшкодування та відємного значення втрачене позивачем в силу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідач 2 в судове засідання представника не направив, заперечень не надав, хоча судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

29.10.2009 Державною податковою адміністрацією у Оболонському районі м. Києва було складено Акт № 681/15-224 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Згідно з цим Актом приводом для анулювання реєстрації стало те, що відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість у останнього відсутні оподатковувані поставки протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно зі ст.2 цього Закону платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Також, згідно з п.2.2 ст.2 зазначеного Закону платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно з п.п. «г»п. 9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Згідно п. 1.4. ст. 1 зазначеного Закону України 1.4. поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Отже, відповідачем, як встановлено з матеріалів справи, було неправильно оцінено положення зазначених норм законодавства, оскільки під оподатковуваними поставками він розуміє виключно відсутність у платника податку податкових зобовязань, що не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що під будь-яким операціями, слід розуміти, й придбання товарів, адже в операції купівлі-продажу беруть участь дві сторони продавець і покупець. Отже, якщо покупець відображає у своєму податковому обліку суми податку на додану вартість, нараховані постачальниками, то він теж має оподатковувані поставки. Таким чином, поняття оподатковувані поставки включає в себе і податкові зобовязання і податковий кредит.

Тобто, саме відсутність поставок, а не відсутність податкових зобовязань, є підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Отже, висновки відповідача щодо порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо відсутності оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців є помилковими і не відповідають матеріалам справи.

Крім зазначеного, оцінюючи прийняте відповідачем оспорюване рішення, суд також визначає, що воно прийняте з негативними наслідками лише для позивача, у той же час будь-якої суспільної мети прийняте рішення не має.

Одночасно, 20.01.2010 відповідач провів документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 14-07-2-20048523 залишок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає 447052,60 грн. за період травень 2005 року, березень та червень 2008 року.

Разом з тим, відповідно до п.7.4 п.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем вимог п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.п.7.4 п.7 Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання (Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166) щодо проведення такої перевірки поза межами встановлених зазначеними вище нормами строків.

Зважаючи на анулювання позивачу реєстрації платником податку на додану вартість, відповідач, керуючись п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»позбавив позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127 грн., про що зазначив в акті перевірки № 14-07-2-20048523.

Згідно з абзацами 4 та 5 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється тільки на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту, до яких позивач не належить.

У той же час, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача 1, позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування та відємного значення, тому відповідно до абзацу 10 п.9.8 ст.9 цього Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Суд вважає такий висновок відповідача 1 протиправним, оскільки акт перевірки №14-07-2-20048523 не містить посилання на обов'язок позивача здійснити умовний продаж активів, перелік цих активів, розрахунок вартості товарних запасів, та розмір зобов'язання, яке мало виникнути у разі умовного продажу визначених податкових органом активів. Таким чином акт не ґрунтується на нормах права. А доводи представника відповідача 1 висловлені в судовому засіданні є безпідставними.

З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено неправомірність дій відповідача-1 щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування та на залишок відємного значення відсутні. Одночасно, у позивача відсутній обовязок визнавати умовний продаж товарних залишків за звичайними цінами та відповідно збільшувати суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акту від 29.10.2009 № 681/15-224, яким прийняте протиправне рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, а також вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість та дії щодо позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування і є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, суд звертає увагу, що вимога позивача про зобовязати відповідача відновити право позивача на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447052,60 грн. та на залишок відємного бюджетного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525127,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на те, що позбавлення його вказаного права мало внаслідок дій відповідача щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Таким діям відповідача суд дав відповідну правову оцінку. Отже, зазначена вимога на думку суду є передчасною.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрос" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрос" як платника податку на додану вартість №681/15-224 від 29.10.2009року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 20.01.2010 року №14-07-2-20048523.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, яке оформлене актом від 20.01.2010 року №14-07-2-20048523 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрос" права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 447 052,60 грн. та на залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 525 127,00грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 3,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрос" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.О. Баранов Н.В. Клочкова