Рішення № 99315206, 02.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2021 року справа № 927/688/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач", вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12, м. Київ, 04050

адреса електронної пошти: tess12@ukr.net

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Фасад",

вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013

адреса електронної пошти: невідома

про стягнення 26817 грн. 25 коп.

без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Фасад" про стягнення 22791,02 грн. заборгованості за поставлений товар, 3% річних у сумі 1268,52 грн. та 2757,71 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати з оплати правничої допомоги адвоката у розмірі 4994,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань у частині оплати товару (продукції) за видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/688/21 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 30.07.2021) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

20.07.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 05.07.2021, надіслану судом відповідачу, із зазначенням причини повернення: довідка про причини повернення /досилання від 13.07.2021 "адресат відмовився ", довідка про причини повернення/досилання від 17.07.2021 "адресат відсутній за вказаною адресою ".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Судом встановлено, що адреса, яка зазначена у позовній заяві, повністю збігається з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Фасад" (вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013), повернулася із відміткою поштового відділення: "адресат відмовився", "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією за належною адресою є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень за відповідною доступною загалу веб-адресою.

Враховуючи викладене вище та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відмовився", "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Фасад", про розгляд справи № 927/688/21.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивачем на підставі видаткових накладних №РН-0000514 від 26.03.2019 на суму 7514,63, № РН-0000595 від 02.04.2019 на суму 2550,00 грн., №РН-0002677 від 13.09.2021 на суму 4800,00 грн., №РН-0002746 від 18.09.2019 на суму 3400,00 грн., №РН-0002788 від 24.09.2019 на суму 3950,00 грн., №РН-0002803 від 30.09.2019 на суму 6450,12 грн., №РН-0002948 від 03.10.2019 на суму 19350,36 грн., №РН-0002949 від 05.10.2019 на суму 12990,54 грн. передано відповідачу товар на загальну суму 61005,65 грн. (а.с. 5,6,7,11-16).

Додана позивачем видаткова накладна №РН-0000651 від 04.04.2019 на суму 17538,00 грн. не врахована позивачем до вартості поставленого товару (61005,65 грн.), а тому судом до уваги не приймається.

Договір на поставку товару у письмовій формі між сторонами не укладався, строки оплати поставленого товару узгоджені не були.

Факт поставки товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовується.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 38214,63 грн.

Сторонами був підписаний акт звірки розрахунків від 31.10.2019 (а.с. 17), яким відповідач підтвердив свої зобов`язання перед позивачем та визнав суму боргу у розмірі 33791,02 грн.

За доводами позивача 14.11.2019 та 25.02.2020 на рахунок позивача відповдідачем сплачено ще 5000,00 грн. та 6000,000 грн.

Решта вартості товару у сумі 22791,02 грн. відповідачем сплачена не була.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №1 від 09.03.2021 з вимогою сплатити заборгованість (а.с. 18), яку відповідач залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У підтвердження направлення претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано опис вкладення від 09.03.2021, накладну від 09.03.2021, фіскальний чек від 09.03.2021(а.с. 19).

Заборгованість у розмірі 22791,02 грн. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних за період прострочення з 01.10.2019 по 24.06.2021 на суму 1268,52 грн. та інфляційних нарахувань за період прострочення з жовтня 2019 - травень 2021 року у сумі 2757,71 грн., що позивач обґрунтовує наявним розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с. 22).

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару за видатковою накладною.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами доведено факт, що між сторонами в спрощений спосіб укладено угоду щодо поставки на підставі видаткових накладних, які були підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Крім того, у видаткових накладних вказана вартість товару та його кількість відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України.

Також доведеним є факт поставки товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 61005,65 грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

За таких обставин відповідач повинен був сплатити ціну товару в день його прийняття.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, сума заборгованості склала 22791,02 грн., що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 22791,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу з 01.10.2019 по 24.06.2021 на суму 1268,52 грн. та інфляційних нарахувань за період прострочення з жовтня 2019 - травень 2021 року у сумі 2757,71 грн.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу з 01.10.2019 по 24.06.2021 на суму 1268,52 грн., а також інфляційні нарахування за період прострочення з жовтня 2019 - травень 2021 року у сумі 2757,71 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 4994,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання професійної правової допомоги №04/03-21 від 04.03.2021, ордер про надання правової допомоги від 31.05.2021, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданої професійної правничої допомоги адвокатом) від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн., розрахунок суми гонорару на суму 4994,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4365/10, посвідчення адвоката від 25.11.2010, рахунок -фактуру №017 від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн., платіжне доручення №1830 від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн. (а.с. 38-45).

Відповідно до умов п. 1.1 договору замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець (адвокат) бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів замовника у будь-яких органах державної влади, у тому числі у правоохоронних органах, підрозділах Національної поліції України, органах прокуратури України, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, а також у Господарських судах України усіх інстанцій під час збору необхідних доказів, досудового врегулювання спору, підготовки до судового розгляду та власне судового розгляду справ щодо стягнення з контрагентів-боржників коштів, можливих, штрафних санкцій, пені, штрафів,збитків, 3% річних та інфляційних втрат, а також судових витрат, а замовник зобов`язується оплатити правничу допомогу у обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору за надання правничої допомоги замовник у безготівковій формі платіжним дорученням перераховує гонорар на рахунок виконавця ,вказаний у реквізитах даного договору згідно із затратами часу і сумою ,які погоджені сторонами у розрахунку суми гонорару та у акті виконаних робіт, які розраховуються за кожним окремим контрагентом-боржником та одночасно є підтвердженням судових витрат замовника. Сплата гонорару за надану правничу допомоги за цим договором здійснюються замовником на підставі рахунку-фактури виконавця, що складається згідно підписаних сторонами Актів виконаних робіт та погодженого розрахунку суми гонорару протягом 3-х днів з моменту їх підписання.

Факт надання правової допомоги підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданої професійної правничої допомоги адвокатом) від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн., рахуноком-фактурою №017 від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн., платіжним дорученням №1830 від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн. (а.с. 38-45).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Факт сплати клієнтом адвокату грошових коштів у сумі 4994,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1830 від 22.06.2021 на суму 4994,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання адвокатом Корзаченком В.М. вказаних послуг та сплату 4994,00 грн. за надання правової допомоги.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 126 цього Кодексу).

Згідно ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4994,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Фасад", вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013, код 41064191, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач", вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12, м. Київ, 04050, код 38689044, заборгованість у сумі 22791 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 1268 грн. 52 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2757 грн. 71 коп., судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4994 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 02.09.2021.

Суддя М.О. Демидова