Рішення № 99312589, 26.08.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1468/21

Справа №754/13246/20

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2021 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участі представника позивача - адвоката Горячева О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.10.2020 відкрито провадження по справі.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 12.11.1994 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано. Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з позивачкою, позивачка одна несе витрати по утриманню дітей, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дітей. Також, ОСОБА_1 сплатила перший внесок за навчання ОСОБА_4 , який є студентом Київського національного торговельно-економічного університету. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 5 000грн щомісячно, починаючи з 06.10.2020 до досягнення дитиною 18 річного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7 000грн щомісячно, починаючи з 06.10.2020 року до досягнення сином 23 - річного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину додаткових витрат, пов`язаних з утриманням спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 812,50грн, щомісячно, починаючи з 06.10.2020 року до досягнення сином 23 - річного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9400грн.

02.04.2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Біденка Олександра Станіславовича відповідно до якого зазначено, що відповідач не оспорює наявність трьох дітей від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28.03.2016, але заявлені позовні вимоги не є такими, що базуються на обґрунтованих обставинах справи. Відповідач не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, тобто не має можливості надавати матеріальну допомогу на задоволення вимог позивача. Твердження позивача щодо наявності щомісячного заробітку позивача у розмірі 40 - 60 тисяч гривень не відповідає дійсності. У зв`язку з викладеним представник відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме: аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1200грн та аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1000грн.

Представник позивача - адвокат Горячев О.А. 09.12.2020 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 17.08.2021 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Біденко О.С. в судові засідання не з`явились, до суду надійшов відзив відповідно до якого зазначили, що просять суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме: аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1200грн та аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1000грн, в інших позовних вимогах відмовити, а витрати на правничу допомогу вважають не обґрунтованими, розглядати справу у їх відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.11.1994 по 28.03.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28.03.2016.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по Знам`янському району Знам`янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №14; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Трелівською селищною радою Знам`янського районну Кіровоградської області, актовий запис №3; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 203.

Судом установлено, що діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з мамою, позивачкою по справі, матеріальне забезпечення синів виконує самостійно, а ОСОБА_3 окремо проживає та перебуває на самостійному утримані.

23.09.2020 між Київським національним торгівельно-економічним університетом в особі ректора університету Мазаракі Анатолія Анатолійовича, що діє на підставі статуту та ОСОБА_4 укладено договір №5008 д/5к-2020 про навчання (підготовку), загальна вартість освітньої послуги становить 40900,00грн, замовник вносить плату готівкою або в безготівковій формі поетапно, а саме: 1 курс (з 01.09.2020 по 31.08.2021) - 19500,00грн, так: 1-й етап оплати: 9750,00грн (при укладанні договору); 2-й етап оплати: 9750,00грн ( не пізніше 20.01.2020); 2-й курс (з 01.09.2021 по 31.08.2022) -21400,00грн, так: 1-й етап оплати: 10700,00грн (не пізніше 15.08.2021); 2-й етап оплати: 10700,00грн ( не пізніше 20.01.2022).

Відповідно до попереднього договору №1045дмб-2020 від 20.08.2020 укладеного між Київським національним торгівельно-економічним університетом в особі ректора університету Мазаракі Анатолія Анатолійовича, що діє на підставі статуту та ОСОБА_4 , на підтвердження укладеного основного договору замовник надає виконавцю завдаток (грошову суму) у рахунок належних з нього платежів до оплати за основним договором. Завдаток у розмірі 9750,00грн (без ПДВ) сплачує замовник виконавцю в день укладення попереднього договору або протягом трьох днів після подання замовником відповідної заяви.

ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_4 сплатила перший внесок за навчання, що підтверджується квитанцією 0.0.1821324484.1 від 01.09.2020 в розмірі 9750,00грн.

Крім того згідно із листа №1235/09 від 19.05.2021, за підписом проректора КНТЕУ - С.В. Мельниченко, ОСОБА_4 навчається на факультеті інформаційних технологій Київського національного торгівельно-економічного університету, зарахований з 15.09.2020 на 1 курс денної форми навчання для здобуття освітнього ступеню «молодший бакалавр» за кошти фізичних або юридичних осіб, наказ від 10.09.2020 №2272.

Згідно довідки № 583 від 30.12.2020, видана Міністерством соціальної політики України Державним центром зайнятості Знам`янської міськрайонної філії Кіровоградської області, зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Знам`янській міськрайонній філії Кіровоградського обласного центру зайнятості з 29 грудня 2020 року.

Позивачка ОСОБА_1 довідку про свої доходи суду не надала.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Так, відповідно до статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Згідно із частин 2, 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України" прожитковий мінімум на одну особу за 2021 рік становить дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

До того ж, у відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто як відповідач так і позивач повинні утримувати своїх дітей.

Згідно із ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що відповідач має матеріальну можливість утримувати дітей, оскільки отримує щомісячний заробіток в розмірі 40000-60000грн.

Однак, суд критично ставиться до вищевказаного, оскільки обґрунтування, щодо щомісячного заробітку в розмірі 40000-60000грн ОСОБА_2 , ані позивачкою, ані її представником суду не надано жодного належного та допустимого доказу на отримання зазначеного доходу відповідачем.

Отже, враховуючи встановлений судом матеріальний стан відповідача, який перебуває на обліку в центрі занятості, як безробітний, суд вважає, що визначений розмір аліментів позивачкою в сумі 5000грн не відповідає встановленим фактичним обставина справи та поставить відповідача в складне матеріальне становище.

Однак беручи до уваги положення ст.182, 80 Сімейного кодексу України, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, передбачений Законом України «Про Державний бюджет України» та визнання частково позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що задля забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідно стягнути з відповідача мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1300грн щомісячно до його повноліття.

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд зазначає наступне.

За змістом статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 СК України).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»):1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Враховуючи вимоги вказаних норм права, бажання відповідача допомагати матеріально сину, визнання відповідачем частково позовних вимог в розмірі 1000грн, суд дійшов висновку, що повнолітній ОСОБА_4 , який є сином відповідача у справі, продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, що відповідає ст.199 СК України, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів.

Однак у зв`язку з установленими обставинами і беручи до уваги, фінансове положення відповідача, визнання частково позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 1000грн, щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років.

Щодо стягнення додаткових витрат, суд дійшов до такого.

Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або повністю.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за №3 звернув увагу на те, що стягненню підлягають не тільки фактично зазнані додаткові витрати на утримання дитини, а і передбачувані додаткові витрати, викликані особливими обставинами, тому їх необхідно визначати в твердій грошовій сумі.

Суд при розгляді позову виходить з того, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з урахуванням їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що підлягає до стягнення з відповідача разово додаткових витрат за навчання в розмірі 4875,00грн = (9400грн : на двох батьків), оскільки саме ця сума підтверджена квитанцією, яка містяться в матеріалах справи та не заперечувалась відповідачем по справі. Разом з цим не підлягає задоволенню стягнення 1/2 частини додаткових витрат, пов`язаних з утримання ОСОБА_4 , в розмірі 812,50грн до досягнення дитиною 23 - річного віку, оскільки на час розгляду справи факту оплати відповідно до умов договору №5008 д/5к-2020 від 23.09.2020, пункту 4.3. 2-го етапу (з 01.09.2020 по 31.08.2021), крім зазначеної вище квитанції у суду відсутні, також відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_4 продовжить навчання в майбутньому, або по оплаті не відбудуться зміни.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 12.08.2020 між Адвокатським об`єднання «Ларго», в особі керуючого партнера, Горячева Олексія Анатолійовича, який діє на підставі статут та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано рахунок - фактура №23 від 01.09.2020, квитанцію 0.0.1860335458.1 від 06.10.2020 в розмірі 9400,00грн, меморіальний ордер №@2PL154154 від 06.10.2020 в розмірі 9400,00грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 9400,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача може становити надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Однак, беручі до уваги, що рішенням суду задоволено позов частково, і враховуючи клопотання представника відповідача про необґрунтованість витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 2000грн, яка відповідає розумному розміру.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, відповідно до статей 133, 142 ЦПК України, беручі до уваги часткове задоволення позовних вимог з відповідача слід стягнути 2000грн понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді та судовий збір в розмірі 840,80грн.

Стаття 430 ЦПК України регламентує, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Керуючись Конвенцією про права дитини, статтями 180-182, 184, 185, 193, 198, 199 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 133-137, 141, 76-79, 265-268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1300грн щомісячно, починаючи з 06.10.2020 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його утримання як повнолітнього сина в розмірі 1000грн, щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років, починаючи з 06.10.2021.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування додаткових витрат за навчання, разово в розмірі 4875,00грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 2000грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80рн.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , приватний будинок.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2021 у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко