Рішення № 99308819, 31.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року м. Київ № 320/4414/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації,

третя особа Державна установа Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України,

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа - Державна установа Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації;

-зобов`язати Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації надати оцінку наданню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичної допомоги та медичного обслуговування в установах відбування покарань, в тому числі в ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)»;

-зобов`язати Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації провести клініко-експертну оцінку якості надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичної допомоги та медичного обслуговування в установах відбування покарань, в тому числі в ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)», за результатами якої скласти експертний висновок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 липня 2017 року його було засуджено Волноваським районним судом Донецької області до 3 років 2 місяців позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України. Позивач постійно перебував на лікуванні під час відбування покарання у випробних колоніях, та 20 серпня 2018 року Ірпінський районний суд Київської області звільнив своєю ухвалою позивача від відбування покарання у зв`язку із хворобою. 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 було встановлено І групу інвалідності. Таким чином, позивач вважає, що під час перебування його, позивача, в місцях відбування покарань, його належне обстеження та лікування забезпечене не було. 26 червня 2019 року було подано до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації скаргу на якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування. В тексті скарги зверталась увага на те, щоб відповідач провів клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги, а також на підставі цього був зроблений експертний висновок. У відповідь на скаргу позивач отримав лист № 33.02.01/3868-2019 від 24 вересня 2019 року, яким було повідомлено про неможливість проведення вищенаведеної клініко-експертної оцінки у зв`язку із відсутності медичної документації. Після цього було направлено лист від 16 грудня 2019 року до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації та долучено копію медичної карти позивача. Листом від 23 грудня 2019 року № 33.02.01/5221-2019 Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації повідомив про те, що контрольної картки диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованими недостатньо для проведення клініко-експертної оцінки. Після цих дій, представником позивача 20 березня 2020 року надісланий адвокатський запит до Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації із проханням повідомити, які саме документи потрібні для проведення клініко-експертної оцінки, але належно оформленої відповіді у листі №9960 від 13 квітня 2020 року не було. У зв`язку з тим, що клініко-експертну оцінку не було виконано, не надано експертного висновку, позивач вважає наявною протиправну бездіяльність відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року адміністративну справу №320/4414/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/4414/20 передано на розгляду головуючій судді Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти його задоволення з тих підстав, що Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації не здійснює контроль за якістю та обсягом надання медичної допомоги у вказаних позивачем виправних колоніях. Крім того, відповідачем в межах своїх повноважень було вжито усіх необхідних заходів для отримання медичної документації позивача, а отже в діях державного органу не має ніякої протиправної бездіяльності.

У відповіді на відзив представник позивача акцентує увагу на тому, що відповідач повинен здійснювати активні дії для отримання необхідної медичної документації для того, щоб провести клініко-експертну оцінку, а не позивач.

Пояснення від Державної установи Центра охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України до Окружного адміністративного суду міста Києва станом на час розгляду справи не надійшли.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

26 червня 2019 року представником позивача подано до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації скаргу на якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування у ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)», в якій також просив в порядку підпункту 2,4 розділу II «Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» провести клініко-експертну оцінку якості надання ОСОБА_1 медичної допомоги і надати експертний висновок.

Листом від 24 вересня 2019 року № 33.02.01/3868-2019 відповідачем повідомлено про неможливість проведення вищенаведеної клініко-експертної оцінки у зв`язку із відсутністю медичної документації.

16 грудня 2019 року представник позивача, направив лист до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, у якому повторно просив провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування в установах відбування покарань, в тому числі в ДУ «Селидівська виправна колонія №82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія №85», долучивши при цьому копію медичної карти ОСОБА_1 .

Листом № 33.02.01/5221-2019 від 23 грудня 2019 року Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації повідомив про те, що контрольної картки диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованими недостатньо для проведення клініко-експертної оцінки, а також про відсутність необхідної медичної документації.

20 березня 2020 року представником позивача надісланий адвокатський запит вих.№20/03/20-1 до Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації із проханням повідомити, які саме документи потрібні для проведення клініко-експертної оцінки.

Листом від 13 квітня 2020 року №33.02.01/1824-2020 відповідач повідомив позивача про те, що для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги саме в умовах ДУ «Бучанська виправна колонія №85» необхідна первинна облікова документація, пояснення медичних працівників та наявність відповідної кваліфікації медичних працівників за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Не погодившись з бездіяльністю органу Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

З метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги розроблено Порядок контролю якості медичної допомоги , затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 28 вересня 2012 року № 752 (далі - Наказ №752).

В розумінні пунктів 3, 4 Наказу №752, якість медичної допомоги - це надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я.

Із положень пунктів 7, 8 Наказу №752 випливає, що контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Отже, як видно із вище процитованого, оцінка якості медичної допомоги - це визначення відповідності саме наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про охорону здоров`я, абзацу чотирнадцятого підпункту 8 пункту 4, пункту 6 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, та з метою реалізації положень абзацу другого пункту 8 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2016 року № 69 затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 286/28416 (далі - Положення №69).

Із положень Розділів 2, 4 Положення №69 випливає, що основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО), та медичного обслуговування складається Експертний висновок згідно затвердженої форми.

До складу КЕК входять працівники відповідного органу охорони здоров`я, спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

Отже, КЕК надає експертну оцінку надання медичної допомоги та медичного обслуговування, оцінює якість такої допомоги, обслуговування, дотримання Основ законодавства України. При цьому, якщо така оцінка надається за наслідком розгляду скарги особи, то вона проводиться в межах вимог звернення.

Суд відзначає, що перелік обов`язкових для опрацювання матеріалів (документів) під час проведення клініко-експертної оцінки не передбачений ані Наказом №69, ані Положенням про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В силу норм пункту 3 розділу ІV Положення № 69 відповідач не мав повноважень здійснювати клініко-експертну оцінку на підставі лише поданих заявником документів разом зі скаргами.

Так, судом встановлено, що відповідачем направлено лист від 17 липня 2019 року № 33.02.01/2917-2019 до державної установи «Бучанська виправна колонія № 85» стосовно надання інформації та документів щодо надання позивачу медичної допомоги в умовах закладу.

Листом державної установи «Бучанська виправна колонія № 85» від 02 серпня 2019 року № 10/3958, копія якого міститься в матеріалах справи, повідомлено, що для отримання інформації необхідно звернутись до філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області.

Листом від 13 серпня 2019 № 33.02.01/3294-2019 відповідачем направлено запит до філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області стосовно надання інформації та документів щодо надання позивачу медичної допомоги в умовах державної установи «Бучанська виправна колонія № 85».

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу філією державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області запитуваних матеріалів.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги представника позивача.

07 квітня 2020 року відповідачем отримано адвокатський запит Чекарева Є. В. від 20 березня 2020 року № 20/03/20-1 щодо переліку документів, необхідних для проведення клініко-експертної комісії стосовно надання медичної допомоги позивачу в умовах державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)».

Листом від 13 квітня 2020 року № 33.02.01/1824-2020 відповідачем проінформовано, що для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги позивачу в умовах державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)» необхідна первинна облікова документація, пояснення медичних працівників та наявність відповідної кваліфікації медичних працівників за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо ненадання відповідачем відповіді на запитувану інформацію.

Проте, документи до відповідача стосовно надання медичної допомоги позивачу надано не було, у зв`язку з чим клініко-експертна оцінка надання медичної допомоги позивачу в умовах державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)» не проводилась.

Як зазначено вище, за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги складається Експертний висновок згідно затвердженої форми.

Всупереч вищезазначеним нормам законодавства відповідачем, за результатами розгляду скарги представника позивача від 26 червня 2019 року не складено такого висновку.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до переконання про те, що була порушена процедура розгляду скарги пацієнта на якість медичної допомоги.

При розв`язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації скласти експертний висновок за результатом розгляду скарги представника ОСОБА_1 на якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування у ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації щодо складання експертного висновку за результатом розгляду скарги представника ОСОБА_1 на якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування у ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)».

3. Зобов`язати Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації скласти експертний висновок за результатом розгляду скарги представника ОСОБА_1 на якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування у ДУ «Селидівська виправна колонія № 82» і в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)», визначене Положенням про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 05 лютого 2016 року № 69, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 286/28416.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко