Ухвала суду № 99308778, 31.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

31 серпня 2021 року м. Київ № 640/22760/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (код ЄДР: 00015622), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця ОСОБА_2 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/15906/19 від 19.02.2020 в частині винесення постанови від 13.05.2021 «про завершення виконавчого провадження» по ВП № 62562264;

2) зобов`язати Міністерство юстиції в особі старшого державного виконавця ОСОБА_2 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити ВП № 62562264 від 13.05.2021.

Позов поданий нарочно та зареєстрований канцелярією суду 13.08.2021.

Ухвалою судді від 18.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.

Зокрема, ухвалою судді, в порядку виконання обов`язку, визначеного ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивача було зобов`язано надати суду: 1) оригінал документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 908,00 грн.; 2) докази, які підтверджують обставини, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних документів, які позивач просить суд витребувати у відповідача; 3) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Вказана ухвала була отримана позивачем 18.08.2021, що підтверджується довідкою про доставку та власне самим позивачем.

25.08.2021 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем надано пояснення, в яких зазначено про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1, 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

При цьому, у таких поясненнях позивачем підкреслено - у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав, з огляду на що позивачем так і не було надано доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Щодо надання суду доказів, які підтверджують обставини, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних документів, які позивач просить суд витребувати у відповідача, то позивач зазначив, що всі спроби зв`язатись із головним Державним виконавцем ДДВС Міністерства юстиції ОСОБА_2 по телефону (так як в умовах «пандемії» відвідування ДДВС не проводиться) для отримання оригіналу постанови «про закінчення виконавчого провадження» від 13.05.2021 результатів не дали.

Пояснює, що 30-го червня 2021 року в адресу ДДВС Міністерства юстиції Державному виконавцю ОСОБА_2 (в порядку ст. 19, н. 1 Закону України «Про виконавче провадження») він надіслав рекомендованим листом із повідомленням про вручення клопотання з проханням «надіслати на його адресу постанову «Про закінчення ВП № 62562264» (Додаток № 9 до позову - клопотання в адресу держвиконавця ОСОБА_2 , надіслане рекомендованим листом із підтвердженням про отримання), яке було вручене 02.07.2021, проте, як зазначає позивач, до цього часу постанова «про закінчення ВП № 62562264» з боку держвиконавця ОСОБА_2 на його адресу так і не надходила, у зв`язку з чим позивач вважає, що він відповідно до вимог п. 4 ст. 79 КАСУ зробив всі залежні від його дії для отримання постанови «про закінчення ВП № 62562264», яку ДДВС повинен був надіслати відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим заявляє клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження.

Щодо строку звернення до суду, то позивач у поясненнях зазначив, що в суд із позовом він звернувся 14.06.2021. який йому повернули відповідно до ухвали суду про повернення позовної заяви від 10.08.2021 - 12.08.2021. Повторно із цією позовною заявою він звернувся до суду 13.08.2021, відтак позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Щодо сплати судового збору, слід зазначити що позивачем так і не було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., оскільки він є учасником бойових дій, а відтак, на думку позивача, він звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 про те, що пред`явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Між тим, суд звертає увагу позивача на те, що предметом даного спору є 1) визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця ОСОБА_2 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/15906/19 від 19.02.2020 в частині винесення постанови від 13.05.2021 «про завершення виконавчого провадження» по ВП № 62562264 та 2) зобов`язання Міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця ОСОБА_2 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 62562264 від 13.05.2021.

Тобто, предметом даного спору є оскарження позивачем дій відповідача щодо закінчення виконавчого провадження.

Так, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 за позовом фізичної особи з приводу оскарження Указу Президента України, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ВП ВС зазначила, що у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

ВП ВС зазначила, що суд першої інстанції встановив, що особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни.

ВП ВС зазначила, що через наявність таких обставин відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя постановив ухвалу про залишення позовної зави без руху, згідно з якою позивач мав подати документ про сплату судового збору або докази звільнення його від сплати цього платежу.

Відтак, ВП ВС погодилась з ухвалою КАС ВС про залишення позову без руху з підстав несплати судового збору та повернення позову у зв`язку з не усуненням недоліків позову, зазначених в ухвалі КАС ВС про залишення позову без руху.

У даному випадку суддею вбачається аналогічний висновок відносно того, що оскарження дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження не стосуються та не зачіпають порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни - учасників бойових дій, не пов`язаний з реалізацією даного правового статусу.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Натомість, зважаючи на те, що позивачем так і не було сплачений судовий збір у вказаному розмірі, суд приходить до висновку про невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.

При цьому, посилання позивача у поясненнях на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то слід звернути увагу позивача на те, що вказаний пункт передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, однак в даному випадку предметом даного спору є оскарження дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, що вочевидь не підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як підстава для звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Щодо витребування у Департаменті Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріалів виконавчого провадження № 62562264 від 15.07.2020, то суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 79 КАС України учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Однак, суд зазначає, що позивачем так і не надано суду жодних доказів того, що позивач намагався отримати у Департаменті Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 62562264 від 15.07.2020.

Надання позивачем до матеріалів позовної заяви клопотання, адресованого Міністерству юстиції України про надіслання на його адресу постанови про закінчення виконавчого провадження № 62562264 не свідчить про те, що позивач намагався здійснити усі залежні від нього дії спрямовані на отримання у відповідача саме матеріалів виконавчого провадження № 62562264, як того вимагає ч. 4 ст. 79 КАС України та ст. 80 КАС України, які позивач просить суд витребувати у відповідача.

Іншими словами позивач намагався отримати у відповідача саме копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 62562264, тоді як клопотання позивача стосується витребування саме усіх матеріалів виконавчого провадження № 62562264, докази відносно намагання отримання яких до матеріалів позовної заяви суду не надано, що також свідчить про невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 18.08.2021.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає про наступне.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Як зазначає позивач у позовній заяві про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження він дізнався із автоматизованої системи виконавчих проваджень 09.06.2021.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 13.08.2021, тобто із пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 287 КАС України.

При цьому, посилання позивача на те, що із первинним позовом позивач звернувся до суду 14.06.2021. який йому повернули відповідно до ухвали суду про повернення позовної заяви від 10.08.2021, то суд зазначає про те, що вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки, звернення позивача до суду з первинним позовом, який було повернуто позивачу, не змінює обрахунку десятиденного строку звернення до суду з даним позовом з дня коли позивачу було відомо про порушення своїх прав. З наданої позивачем до матеріалів позовної заяви ухвали про повернення позовної заяви від 10.08.2021 вбачається, що позовну заяву позивачу було залишено без руху з підстав подання позовної заяви, яка не відповідала вимогам ст. ст. 160 та 161 КАС України, оскільки містила недоліки, які позивачем, станом на момент прийняття ухвали про повернення позовної заяви, не були усунуті. Невиконання процесуального закону та ухвали суду не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відтак, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у поясненнях та заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, з огляду на що суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому слід додати, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.

Обов`язковою умовою для повернення позовної заяви є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

Суд також акцентує увагу суду на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 1 п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевказане, а також зважаючи на те, що позивачем не були виконані вимоги ухвали суду щодо сплати судового збору, а також в частині надання суду доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказів, які позивач просить суд витребувати у відповідача та зважаючи на те, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у поясненнях та заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, є неповажними, а відтак беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у поясненнях та заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визначити неповажними.

Позовну заяву повернути позивачу. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді. .

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя О.А. Кармазін