Ухвала суду № 99306641, 31.08.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

31.08.2021

ЄУН №337/3671/21

Провадження № 2/337/1897/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Дмитро Сергійович, розглянувши заяву представника позивача Кредитної спілки «Фін-Еко» про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Кредитна спілка «Фін-Еко» в особі голови правління Серебрякова В.Т. звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Кредитної спілки «Фін-Еко» заборгованість за кредитним договором №12686 від 15.07.2011 року в сумі 240990,02 гривень та судові витрати.

Ухвалою судді від 21 липня 2021 року у справі відкрите загальне позовне провадження і призначено підготовче засідання.

29 липня 2021 року від голови правління Кредитної спілки «Фін-Еко» Серебрякова В.Т. надійшла заява провжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 :

– будинок АДРЕСА_1 з земельною ділянкою кадастровий номер 3222486601:01:021:0088;

– 61/300 частку квартири АДРЕСА_2 ;

– автомобіль «Volkswagen Passat» 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що останній платіж на погашення кредиту було здійснено 30.12.2013 року, після чого відповідачі залишали поза увагою претензії позивача, у зв`язку з чим необхідно накласти арешт на належне ОСОБА_1 майно.

Суддя, вивчивши заяву, дослідивши додані до неї документи в системному взаємозв`язку з заявленими позовними вимогами, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Водночас, як зазначено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, до заяви про забезпечення позову не додано та не зазначено в ній жодного доказу на підтвердження відомих позивачу відомостей про намагання відповідачем ОСОБА_1 реалізувати належне йому нерухоме майно. Саме ж неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, є підставою для звернення до суду із позовом про захист своїх прав, однак – не для забезпечення позову.

При цьому частина квартири АДРЕСА_2 належить відповідачу тривалий час – з 2003 року, автомобіль «Volkswagen Passat» – з 2017 року. Натомість представник позивача ОСОБА_4 не підтверджує і навіть не посилається на вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на приховування свого майна чи бажання передати його третім особам.

Отже, враховуючи зміст та обсяг заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням наданих ним на їх підтвердження доказів та відомостей щодо особи відповідача заявником не підтверджена наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вказане відповідає також позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц, згідно якої: «Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

Окрім вищевказаного, також актуальним є питання співмірності застосування заходів забезпечення позову, що неможливо без встановлення вартості кожного з об`єктів нерухомості, оскільки не є логічним накладення арешту на майно, сукупна вартість якого значно перевищує ціну позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника позивача Кредитної спілки «Фін-Еко» про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.С. Бредун