Вирок № 99305962, 01.09.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/3344/21

1-кп/242/705/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Черкова В.Г.

при секретарі Кідрон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове кримінальне провадження № 42019051100000230 від 31.07.2019 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі, раніше судимого, останній раз: 01.10.2020 року Борівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, колишнього військовослужбовця, який призваний на військову службу під час мобілізації, проходив військову службу на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення військової частини польова пошта В2287, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження - прокурора Попова Р.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем який призваний 23.03.2015 року на військову службу під час мобілізації та проходячи службу на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення військової частини польова пошта В2287, діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 06.03.2016 року самовільно залишив розташування військової частини, яка тимчасово дислокувалася в м. Авдіївка Донецької області та був відсутній на військовій службі, проводячи час за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. В подальшому ОСОБА_2 на підставі ухвали Борівського районного суду Хараківської області від 28.11.2017 року обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв`язку з чим ОСОБА_2 повернутися до військової частини польова пошта В2287 не мав можливості та таким чином припинив вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззаперечно та пояснив, що він проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині В2287. Йому роз`яснювалися вимоги військового статуту, те, що за самовільне залишення військової частини наступає кримінальна відповідальність. 06.03.2016 року самовільно покинув розташування військової частини та знаходився вдома, а в подальшому 28.11.2017 року йому обрали цілодобовий домашній арешт. У скоєному щиро кається.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз встановлених судом обставин та досліджених доказів дає суду підстави для висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 407 КК України органом досудового розслідування кваліфіковані правильно, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначаючи міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, за місцем служби характеризувався задовільно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

У якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи, що вироком Борівського районного суду Харківської області від 01.10.2020 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, а кримінальне правопорушення за даним вироком вчинив до попереднього, тому остаточне покарання ОСОБА_2 слід призначити відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_2 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, тому суд не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України та вважає, що покарання ОСОБА_4 слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш тяжкого покарання, призначеного вироком Борівського районного суду Харківської області від 01.10.2020 року, більш тяжким, призначеного даним вироком, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у виді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з 01 вересня 2021 року.

В строк призначеного покарання зарахувати покарання відбуте за вироком Борівського районного суду Харківської області від 01.10.2020 року з 01.10.2020 року по 31.08.2021 року.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувалися.

Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.Г. Черков