Ухвала суду № 99305307, 31.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

31 серпня 2021 року м. Київ № 640/14848/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяви третьої особи про розгляд справи в судовому засіданні та про виклик свідків у адміністративній справі №640/14848/21 за позовом

ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

ОСОБА_2

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі по тексту - відповідач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 15, в якій позивач просить:

- скасувати рішення №92/2021 від 19 травня 2021 року Дисциплінарної палати кваліфіційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю та застосувати реституцію.

Підставами позову позивач вказує порушення його прав та інтересів внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

17 серпня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заяви третьої особи про розгляд справи з викликом сторін для надання особистих пояснень та про допит у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для спростування неправдивої інформації, наданої ОСОБА_1 .

Розглянувши вказані заяви третьої особи, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження від 03 червня 2021 року, згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обгрунтовуючи свою заяву про розгляд справи з викликом сторін, третя особа послалась на необхідність надання особистих пояснень.

В той же час, третьою особою не зазначено, що саме заважає або створює їй перешкоди надати власні пояснення у письмовому вигляді разом з доказами на їх підтвердження.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що третьою особою не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін або розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які посилається третя особа є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін або з проведенням підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та призначення судового засідання. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в тому числі з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку, позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки предметом спору в цій справі є встановлення наявності ознак протиправності або правомірності прийнятого рішення відповідачем, то саме на позивача покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається в позові, а на відповідача обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Обгрунтовуючи заяву про виклик та допит свідків, третя особа посилається на те, що свідки можуть спростувати інформацію, яка надана позивачем.

Між тим, слід зазначити, що третьою особою не зазначено, яку саме інформацію, можуть спростувати особи, що зазначені у заяві.

Більш того, судом не встановлено, що правомірність або протиправність оскаржуваного рішення в межах спірних правовідносин може бути встановлена саме шляхом допиту свідків, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви третьої особи.

Керуючись ст.ст. 65, 72-77, 79, 80, 92, 93, 205, 223, 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяв ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про виклик свідків - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Гарник