Рішення № 99303291, 30.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 р. № 400/4298/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області по відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посаді помічника прокурора прокуратури Єланецького району Миколаївської області, а також в частині встановлення їй розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 68 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу повних 32 роки із зарахуванням до стажу роботи період роботи на посаді помічника прокурора прокуратури Єланецького району Миколаївської області з 18.11.1983 року по 22.06.1987 року встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74 % грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 25.09.2020 р. за вих.№7/1-1538/20 здійснивши такий перерахунок починаючи з 19.02.2020 року за виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправні дії відповідача полягають у невірному проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підстав рішення суду від 12.01.2021р. по справі № 400/5266/20, оскільки відповідачем зменшено розмір суддівської винагороди з 90% на 68% суддівської винагороди , який працює на відповідній посаді. При цьому враховано лише стаж на посаді судді, який становить 29 років. Відповідач протиправно не врахував до стажу судді для визначення довічного щомісячного грошового утримання: період роботи на в органах прокуратури Миколаївської області на посаді помічника прокурора Єланецького району Миколаївської області з18.11.1983 року по 22.06.1987 року. Зазначений період роботи підтверджується записами в трудовій книжці позивача. Звернувшись до відповідача з заявою, останній відмовив позивачу в перерахунку суддівської винагороди з 68% на 74 % суддівської винагороди з підстав відсутності на це правових підстав.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки статтею 137 Закону №1402-VIII не передбачено що до стажу роботи на посаді судді у відставці зараховується робота на посаді помічника прокурора. Тому, у відповідача відсутні підстави для врахування такого стажу роботи до суддівського стажу позивача. Відповідачем на виконання рішення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі № 400/5266/20 в добровільному порядку в межах покладених судом зобов`язань проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 19.02.2020 згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 25.09.2020 № 7/1-1538/20 за Законом № 1402. Оскільки, стаж роботи на посаді судді становить 29 років З місяці 4 дні, відсоток щомісячного грошового утримання позивача розрахований у розмірі 68 % грошового утримання судді який працює на відповідній посаді. Таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді є необгрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VII ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Єланецького районного суду Миколаївської області.

Наказом в.о.голови Єланецького районного суду Миколаївської області №28/ос від 06.10.2016 року «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі складу суддів Єланецького районного суду Миколаївської області судді» позивача 06.10.2016 року на підставі Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VII звільнено з посади.

З 06.10.2016 року позивач отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VI (далі - Закон № 2453-V1), чинного на час звільнення у відставку, в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, обчисленого відповідно до ст. 141 Закону № 2453-V1 в редакції Зану України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 2 2.2015 року № I92-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 400/5266/20, яке набрало законної сили 12.02.2021р., Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області було зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 25.09.2020 року за № 7/1-1538/20 з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду органом ПФУ здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відставці з 19.02.2020 року та починаючи з березня 2021 року здійснюється виплата у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, враховано лише стаж на посаді судді, який становить повних 29 років.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем застосований порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІII, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується два відсотки утримання (в редакції Закону №1798-VІІІ від 21.12.2016). При цьому, позивач вважає, що безпідставно не зараховано до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах прокуратури Миколаївської області на посаді помічника прокурора Єланецького району Миколаївської області з 18.11.1983 року по 22.06.1987 року.

Суд звертає увагу на те, що зазначений період роботи підтверджується записами у трудовій книжці.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом № 1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Виходячи з засписів трудової книжки позивача, судом встановлено, що позивач з 18.11.1983 року по 22.06.1987 року працювала на посаді помічника прокурора Єланецького району Миколаївської області, тому цей період роботи підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, на підставі частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015- XII, статті 56 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року.

З урахуванням стажу роботи на посаді судді повних 29 років загальний стаж, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право позивачу на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить повних 32 роки.

Виходити із законодавчих положень частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII у поєднанні з положеннями абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, вдаючись до системного, об`єктивного та цільового їхнього трактування, то можна дійти висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на день зайняття громадянином України посади судді вперше, час роботи в галузі права, який є однією з необхідних умов для того, щоб бути рекомендованим на посаду судді, незалежно від тривалості

цього стажу та виду діяльності, не зараховувався до стажу роботи на посаді судді. Строк роботи в галузі права та належність певної роботи (діяльності) до роботи в галузі права мали значення лише для реалізації права на зайняття судової посади.

Відповідно до закону, який регулював питання стажу роботи судді на час зайняття суддівської посади вперше, до суддівського стажу мали зараховуватися передбачені в такому законі певні види роботи (професійної діяльності) у разі дотримання встановленої законом умови, за яких робота не на посаді судді прирівнюється до суддівської діяльності.

Інакше кажучи, якщо особа, яка працювала на посаді судді, мала необхідний стаж роботи в галузі права - чи то на посаді прокурора і слідчого, чи адвоката, чи займалася науковою діяльністю у відповідній науковій установі тощо, то такий стаж визнався необхідним для вирішення питання про призначення її на судову посаду, але воднораз не відносився до стажу роботи на посаді судді. Відповідно до закону був запроваджений підхід, за якого до стажу роботи на посаді судді зараховувався певний вид роботи (приміром робота на посадах прокурорів і слідчих), але якщо були дотримані передбачені законом умови, за яких строк роботи на не суддівській посаді має зараховуватися до роботи на посаді судді. Йдеться, зокрема, про дотримання передбаченої законом умови наявності в особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Натомість виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів», пункти 48,49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). (Аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08.10.2020 по справі № 9901/537/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах позивачці до стажу роботи на посаді судді необхідно зарахувати стаж роботи на посаді помічника прокурора з 18.11.1983 року по 22.06.1987 року, що загалом складає 32 роки.

Таким чином, з урахуванням рішення суду від 12.01.2021р. по справі № 400/5266/20 та з урахуванням довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 25.09.2020р. за № 7/1-1538/20 позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 , встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74 % грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУДСА в Миколаївській області від 25.09.2020 р. за вих.№7/1-1538/20, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Ніяких застережень норми Закони України « Про судоустрій та статус суддів» чинні на момент призначення позивачу довічного грошового утримання не містять, що при вирішенні питання розміру щомісячного грошового утримання застосовуються норми чинні на час

призначення позивача на посаду судді. Тому правових підстав застосовувати норми законодавства, які не є чинними на момент визначення розміру шомісячного грошового утримання немає.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач повинен визначити стаж ОСОБА_1 , що враховується для обчислення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці - 32 роки, тому відповідач повинен сплачувати позивачу щомісячне грошове утримання в розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді.

При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посаді помічника прокурора прокуратури Єланецького району Миколаївської області, та щодо відмови в частині встановлення їй розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 68 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу повних 32 роки із зарахуванням до стажу роботи період роботи на посаді помічника прокурора прокуратури Єланецького району Миколаївської області з 18.11.1983 року по 22.06.1987 року встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74 % грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 25.09.2020 р. за вих.№7/1-1538/20 здійснивши такий перерахунок починаючи з 19.02.2020 року та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 01.06.2021р. № 0.0.2146704174.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов