Рішення № 99303143, 01.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року справа №380/13285/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66142605 від 21.07.2021,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66142605 від 21.07.2021.

Підставою позову є протиправність винесеної відповідачем постанови, так як виконавче провадження відкрито з порушенням трьохмісячного строку пред`явлення до виконання.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 17.08.2021 залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Львівській області.

Ухвалою суду від 17.08.2021 витребовано у відповідача письмові докази.

Відповідач скерував відзив на позов, у якому позов не визнав, зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваний. Згідно частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив і, відповідно, право на примусове виконання вказаного виконавчого документу заявником (стягувачем) не втрачено, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа- Головне управління Держпраці у Львівській області, пояснення на позов не подала.

В судовому засіданні 31.08.2021 позивач позов підтримав, просив задоволити, представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

У судове засідання 01.09.2021 сторони не з`явились, належно повідомлені про день та час розгляду справи. Представник відповідача подав клопотання щодо розгляду справи у його відсутності.

Згідно з ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

21.07.2021 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) відкрито виконавче провадження №66142605 з виконання постанови ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ0225/409/ПД/АВ/ФС від 06.04.2021 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 60000 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підставою для відкриття виконавчого провадження була заява ГУ Держпраці у Львівській області від 15.07.2021, до якої долучено постанову про накладення штрафу від 06.04.2021, копію листа від 11.06.2021, копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2021.

11.06.2021 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) повідомлено про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, так як виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, оскільки вул. Кирилівська,3а не належить до Залізничного району м.Львова.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частин третьої, п`ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/208023 (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною четвертої статті 4 Закону № 1404, яка має назву "Вимоги до виконавчого документа" унормовано таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

З наведеної норми вбачається, що без відкриття виконавчого провадження виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби тоді коли його подано без дотримання вимог Закону № 1404 та Інструкції (пункти 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 Закону № 1404), або коли існують об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (пункти 3, 4, 5, 11 Закону № 1404), які у останньому випадку відповідають положенням пунктів 3, 4, 8 частини першої статті 39 Закону № 1404 і є підставою для закриття виконавчого провадження, а приписи статей 39 - 41 Закону № 1404 не передбачають таких наслідків закінчення виконавчого провадження, як переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Судом не встановлено обставин, які б засвідчували, що після повернення стягувачу органом державної виконавчої служби виконавчого документа без прийняття до виконання саме у зв`язку з тим, що адреса, зазначена у виконавчому документі, не відноситься до підвідомчості Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), ці дії органу державної виконавчої служби були стягувачем оскаржені.

Звідси висновок, що повідомлення від 11 червня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є чинним, а відтак заява про примусове виконання рішення була подана стягувачем до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) без дотримання вимог Закону № 1404.

Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону № 1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

Так, частинами першою, четвертою, п`ятою статті 37 Закону № 1404, яка має назву "Повернення виконавчого документа стягувачу" унормовано таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Аналізуючи вищенаведену норму права суд дійшов до висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону № 1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону № 1404 лише використовує фразу "виконавчий документ повертається стягувачу", унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Аналізуючи все вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку, що пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404 та Інструкції.

Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року справа № 922/5723/14.

З огляду на викладене вище, строк пред`явлення до виконання постанови про накладення штрафу від 06.04.2021 року закінчився 7 липня 2021 року, звернення стягувача із заявою до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2021 року була прийнята в порушення вимог статті 12 Закону № 1404.

Враховуючи вищенаведене, суд позов задовольняє повністю та визнає протиправною та скасовує постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66142605 від 21.07.2021.

Згідно ст.139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66142605 від 21.07.2021 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66142605 від 21.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) (79007 м.Львів, вул. Котлярська,6, код ЄДРПОУ 35009321) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кухар Н.А.