Рішення № 99303108, 31.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8219/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250), які полягали у невірному визначені базових місяців для нарахування індексації, а саме січень і лютий 2016, серпень 2017 року, січень 2018 року, а також невірному нарахуванні та виплаті індексації ОСОБА_1 за період з липня - грудень 2016 року, а також з лютого 2019 року по грудень 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з січня по червень 2016 року, за весь 2017 рік, а також за період з січня 2018 року по січень 2019 року;

- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по березень 2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з березня 2018 року по грудень 2019 року з базовим місяцем березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 26.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 04.06.2021 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.12.2019 № 322 позивача виключено із списків особового складу. Проте, на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 не отримав у повному обсязі індексацію грошового забезпечення. 23.09.2020 відповідач листом № 50/32-1735/32-916 повідомив, що у період 2016-2019 років позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України та роз`яснень Мінсоцполітики України. Із змісту зазначеної відповіді про нараховану та виплачену позивачу індексацію вбачається, що позивачу у період з січня по червень 2016 р. індексація не нараховувалась та не виплачувалась. У період з липня по жовтень 2016 була нарахована та виплачена індексації по 65,25 грн щомісяця, у листопаді 2016 року - 130,50 грн, а у грудні 2016 року - 140,80 грн. У 2017 році та у період з січня 2018 року по січень 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а у період з лютого 2019 по грудень 2019 (окрім червня 2019) року нараховувалась та виплачувалась різними сумами. Також з відповіді відповідача вбачається, що у період 2016 - 2018 рр. індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася з базовими місяцями січень і лютий 2016року, серпень 2017, січень та березень 2018 років. Така, не у повному обсязі нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення, а також нарахування індексації з зазначеними базовими місяцями і відмова у здійсненні повного обрахунку та виплати індексації грошового забезпечення є протиправною, порушує права позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Згідно з витягом з наказу начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 10.12.2019 № 322 (по стройовій частині) припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу Західного територіального Національної гвардії України та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 (НОМЕР_2), який здав справи і обов`язки за посадою оперативного чергового оперативно-чергової служби відділу командних пунктів штабу Західного територіального управління Національної гвардії України та звільнений відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 02.12.2012 № 222 по особовому складу у запас за станом здоров`я.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 10.12.2019.

Листом від 23.09.2020 № 50/32-1735 Західне територіальне управління Національної гвардії України повідомило, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення в Західному територіальному управлінні Національної гвардії України здійснювалася відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ, Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХП «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/3, від 08.08.2017 № 78/0/66-17.

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період 01.01.2016 по 10.12.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" врегульовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08.05.2017 №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

У подальшому після прийняття КМ України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Звідси, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас, всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Відповідно до відповіді відповідача від 23.09.2020 № 50/32-1735 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 базовими місяцями для нарахування індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 був січень 2016 року, лютий 2016 року, серпень 2017 року, січень 2018 року, березень 2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, у спірний період позивачу нарахування індексації здійснювалось у занижених розмірах.

Тому суд визнає протиправними дії відповідача щодо нарахування індексації позивачу у період з 01.01.2016 по 10.12.2019 не у повному обсязі.

Враховуючи, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року - за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та базового місяця березня 2018 року - за період з 01.03.2018 по 10.12.2019 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 14.05.2021 між адвокатським об`єднанням "Мицик, Кравчук і Партнери" (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правової допомоги №385 (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору правова допомога, передбачена предметом цього договору оплачується відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до акту виконаних робіт від 20.05.2021, виконавцем в інтересах клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов`язання:

- вивчення наданих документів про звільнення та опрацювання довідки про грошове забезпечення, надання консультацій та узгодження правової позиції щодо соціальних виплат, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовці, опрацювання відповіді відповідача - 2 год.;

- складання позовної заяви та підготовка додатків до позовної заяви 2 год.

Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 1000 грн (4 год. х 1000 грн = 4000 грн).

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 20.05.2021 № 29 позивач сплатив 4000,00 грн на рахунок отримувача адвокатського об`єднання "Мицик, Кравчук і партнери", призначення платежу: за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 14.05.2021 № 385.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16 (касаційне провадження № К/9901/5750/19).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, а також суд враховує, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) (вул. Стрийська, 146, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 25575767) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо нарахування індексації ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 10.12.2019 не у повному обсязі.

3. Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року - за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та базового місяця березня 2018 року - за період з 01.03.2018 по 10.12.2019 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (Одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 31.08.2021.

Суддя Кедик М.В.