Ухвала суду № 99302820, 26.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 серпня 2021 року №320/7292/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Томін Фемілі Девелопмент", про визнання протиправним та скасування дозволу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт №КСО12201210893 від 11.12.2020, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Томін Фемілі Девелопмент".

У підготовче засідання, призначене на 26.08.2021, з`явились позивач та представник ОСОБА_2.

Відповідач та треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Томін Фемілі Девелопмент", у підготовче засідання, призначене на 26.08.2021, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

25.08.2021 на адресу суду від представника третьої особи, ОСОБА_2 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради №217 від 31.08.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1" від 31.01.2020 №0028-01-2020.

Замовником будівництва є ОСОБА_2 .

З вказаного документу вбачається, що будівництво має здійснюватись за земельних ділянках з кадастровими номерами 32109000000:01:047:0271, 32109000000:01:047:0270, 32109000000:01:047:0272, 32109000000:01:047:0016.

11.12.2021 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надано замовнику, ОСОБА_2 , та генеральному підряднику, Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд", дозвіл на виконання робіт на виконання будівельних робіт №КСО12201210893 з нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві позивач зазначив, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 по сусідству із будівельним майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 та внаслідок здійснення початку будівництва втратив спокій та отримав розлад звичайного ритму свого життя у зв`язку з відчуттям дискомфорту, психічного перенапруження, незручностей у користуванні власним автотранспортом тощо. Позивач стверджує, що через порушення ДБН та риття котловану на небезпечній відстані від будинку позивача, відбувається зсув ґрунту та з`явилися тріщини в його будинку. Отже, позивач зауважує, що відповідачем порушено право позивача на комфортне та безпечне життя у власному будинку, що і стало підставою для звернення до суду.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, оспорює дозвіл на виконання будівельних робіт, який є правовим актом індивідуальної дії.

Такий правовий акт породжують права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не був безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачем та третіми особами й у межах яких прийнято оскаржуваний акт, а також не звертався до відповідачів щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачами публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивача і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

Так, звернення до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту його інтересів приватноправового характеру, які порушені третіми особами внаслідок здійснення ними будівельних робіт на підставі виданого відповідачем дозволу, що обмежило права ОСОБА_4 як власника будинку, розташованого поруч із будівництвом, стосовно використання ним певних територій населеного пункту рекреаційного призначення з метою задоволення своїх життєвих потреб, погіршило умови його життя та проживання та призвело до погіршення об`єкта його права власності (зсув ґрунту та тріщини у будинку).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, видаючи оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт, не мав публічно-правових відносин з позивачем.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке фактично стосується права третьої особи, з підстав порушення прав позивача, як власника об`єкта цивільного права, поруч з яким третьою особою здійснюються будівельні роботи.

Ураховуючи, що управлінські дії відповідача мали наслідком створення перешкоди у реалізації цивільного права позивача на користування об`єктом цивільного права, спір позивача з відповідачем не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, тобто не є публічно-правовим.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №815/1568/16-а, від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/13285/13-а, від 04 вересня 2019 року у справі №564/2064/18, від 26 лютого 2020 року у справі №462/5617/16-а, від 15.04.2021 у справі №727/8819/16-а та Верховним Судом у постановах від 08.06.2021 у справі №260/286/19, від 17.02.2021 у справі №420/288/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94938095) та від 20.05.1021 у справі №420/3168/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97043982).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин, направлений на захист приватних прав позивача та об`єкта його права власності, а тому має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі та роз`яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У судовому засіданні 26.08.2021 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Клопотання представника третьої особи - ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі закрити. .

3. Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 31.08.2021.

Суддя Дудін С.О.