Ухвала суду № 99302680, 25.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Справа № 280/3581/21 : Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ”

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ” (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000098/1 від 30 квітня 2021 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №280/3581/21 були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ”: визнане протиправним та скасоване рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000098/1 від 30 квітня 2021 року.

23 липня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача:

вартість професійної правничої допомоги 21565,00 грн.

компенсацію за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять менеджера з митного оформлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат - 12000 грн.

компенсацію за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять заступника директора у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат - 12000 грн.

Вищезазначену заяву призначено до розгляду у судовому засіданні 02.08.2021.

Учасники справи у судове засідання не прибули. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 02.08.2021 розгляд заяви відкладено на 25.08.2021.

Згідно з приписами ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 21565 грн.; компенсацію за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять менеджера митного оформлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат 12000 грн.; компенсацію за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять заступника директора у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат – 12000 грн.

Представник відповідача подав клопотання (вх.. №48129 від 25.08.2021), відповідно до якого зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття участі адвокатом при розгляді даної справи, відсутні докази підготовки адвокатом будь-яких процесуальних документів, а також відсутні докази щодо виправданості та правомірності стягнення витрат пов`язаних з компенсацією за відрив на протязі двох місяців від звичних занять. Відтак всі заявлені витрати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 30 квітня 2021 року між адвокатом Будовською Наталією Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, предметом якого є надання професійної правничої допомоги замовнику щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000098/1 від 30 квітня 2021 року та інших рішень і дій митниці.

Відповідно до розділу «Вартість послуги і порядок розрахунків» Договору визначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги складає 1 час роботи в розмірі 1135 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 245.06.2021 надано наступні послуги:

Адвокат виїхав до Замовника і опитав його працівників з питань подій, які призвели до прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000098/1 від 30 квітня 2021 року, провів консультацію з зазначеного питання, узгодив з замовником правову позицію щодо судового оскарження неправомірних дій – 8 год. Х 1135 грн. – 9080 грн.;

Адвокат підготував проект позову до Дніпровської митниці Держмитслужби «Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів» - 3 год. х 1135 грн. – 3405 грн.;

Адвокат ознайомився із відповіддю на відзив, виїхав до замовника для ознайомлення із документами, які митниця зазначила додатками до відзиву, але не приклала їх для позивача, ознайомилася із судовими рішеннями, які наведені у відзиві – 8 год. х 1135 грн. – 9080 грн.

Вартість робіт складає 21565 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів (позову), консультація).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Суд звертає увагу, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому суд зазначає, що вказана справа є незначної складності, оскільки є типовою, правова позиція з подібних правовідносин неодноразово була розглядом Верховним судом та має салу практику. При цьому на підтвердження обставин, що викладені в адміністративному позові позивачем надано незначну кількість документів у якості додатків. Відтак, позивачем не надано обґрунтованого пояснення щодо втрат часу у кількості 8 годин на здійснення консультації та опитування співробітників позивача та втрат часу у кількості 3 годин на підготовку проекту адміністративного позову. Крім того, матеріал справи не містять доказів перебування адвоката на Товаристві з метою ознайомлення з документами, що вказані у відзиву, при цьому не додану у якості додатків. Суд з цього приводу зазначає, що всі документи, надані представником відповідача до відзиву були створені позивачем та не є перепоною для ознайомлення з ними на стадії підготовки адміністративного позову.

Відтак, суд вважає обґрунтованими та співмірними з предметом позову (додатково позивачу донараховано мито у розмірі 7001,46 грн.) витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 3405 грн. В іншій частині витрати є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування компенсації за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять менеджера з митного оформлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат - 12000 грн.; компенсації за відрив на протязі двох місяців від звичайних занять заступника директора у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат - 12000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 87 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 91 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (в разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Вказана норма надає особі, на користь якої ухвалене судове рішення, вимагати в іншої сторони по справі компенсацію в зв`язку з необхідністю явки до суду, при цьому законодавець не ставив у залежність відсутність доходу у особи та наявність права на отримання вказаної компенсації.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується відрив заступника директора Товариства та менеджера з митного оформлення від звичайних занять на протязі двох місяців, оскільки останні у судових засіданнях участь не брали, від викнання службових обов`язків не відривали.

Таким чином, вимоги в цій частині клопотання є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 132, 135, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення у справі, а саме:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент " витрати на правову допомогу в сумі 3405 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове судове рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 25.08.2021.

Суддя А.В. Сіпака