Ухвала суду № 99302636, 18.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ СПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ

18 серпня 2021 року Справа № 280/7200/21 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В. розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки виданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії пенсіонеру МВС ОСОБА_1 враховуючи розмір грошового забезпечення зазначеного у довідці від 19.05.2021 за № 33/28-199 наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» станом на 19 листопада 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від ІЗлютого 2008 року №45 «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/12704/18 від 14.05.2019 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19;

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) і надалі сплачувати перераховану пенсію кожного місяця.

Крім того позивачем у позові зазначено про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування поданої заяви посилається на скрутне майнове становище.

Розглянувши подане клопотання з питань сплати судового збору суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову не майнового характеру фізичною особою –0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 становить 2270 грн.

З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, відтак розмір судового збору становить 908 грн. Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору (оригінал платіжного документу) або відповідне клопотання з належними доказами щодо звільнення від сплати судового збору, оформлене відповідно до вимог статті 167 КАС України.

За правилами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд вважає за необхідне зауважити, що судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з статтею 133 КАС України, статтею .8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З урахуванням вимог статті 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Звертаючись до суду із клопотанням щодо звільнення від сплати судового збору, позивач взагалі не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутності достатніх коштів на рахунках позивача для оплати судових витрат.

У частині восьмій статті 160 КАС України вказано, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Суд зазначає, що наведених доводів та доданих на їх підтвердження доказів не достатньо для прийняття рішення про повне звільнення позивача від сплати судового збору. Зі змісту заяви не вбачаються підстави, які беззаперечно вказують на необхідність звільнення позивача від сплати судового збору на виконання вимог статті 160 КАС України.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 132, 133, 241,248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя А.В. Сіпака