Рішення № 99302165, 20.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 р. Справа№200/12089/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1 - Зуб Г.В.,

представника відповідача-2 - Винятинської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжергіонального управління Державної служби України з питань праці про скасування наказу про переведення на іншу посаду, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач-1) про:

- скасування наказу від 04 грудня 2020 року № 436-к про переведення з 04 грудня 2020 року на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці;

- поновлення на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення суду у справі № 200/1178/20-а наказом від 29 жовтня 2020 року позивачку поновлено на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області. Після ознайомлення із зазначеним наказом, позивачці було вручено повідомлення про ліквідацію посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01 січня 2020 року у зв`язку з введенням в дію з 01 січня 2020 року штатного розпису на 2020 рік та запропоновано продовжити проходження державної служби з 04 грудня 2020 року на посаді головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області. Позивачка вважає, що правових підстав для повідомлення про скорочення вказаної посади через 10 місяців поспіль Законом України «Про державну службу» не передбачено. Однак, не зважаючи на наведене, наказом від 04 грудня 2020 року її переведено на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці та визнано вважати такою, що погодилась на продовження державної служби на вказаній посаді.

Позивачка вважає наказ відповідача від 04 грудня 2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, її не було письмово повідомлено про зміну істотних умов праці за посадою відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про державну службу» і відповідно до неї не можуть бути застосовані норми абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 43 Закону. Зокрема не повідомлено чи мали місце підстави для зміни істотних умов праці на займаній посаді та конкретний зміст істотних умов, які змінюються. По-друге, зазначає, що до спірних правовідносин не може застосовуватись стаття 43 Закону, оскільки посада начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці скорочена з 01 січня 2020 року, що виключає будь-які зміни за цією посадою у зв`язку з цією подією. Також позивачка зазначає, що таке переведення є прихованим покаранням та здійснено без її згоди.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

20 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - управління). Представник управління заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що з 01 січня 2020 року введено в дію штатний розпис Головного управління Держпраці у Донецькій області на 2020 рік в якому, серед іншого, скорочено посаду начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці. Таким чином, у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби, згідно абз. 2, 3 ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», а саме зміни основних посадових обов`язків, умов (системи та розмірів) оплати праці, позивачку відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону повідомлено про зміну істотних умов державної служби. Такі зміни полягають у тому, що обов`язки головного держаного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку є значно менші ніж обов`язки начальника відділу. Крім того, попередня посада позивачки відносилась до посади державної служби категорії «Б», а посада головного держаного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку відноситься до посад державної служби категорії «В», тобто є такою, що відноситься до іншої групи оплати праці та схеми посадових окладів.

Також представником управління зазначено, що у повідомленні було зазначено про те, що у разі ненадання заяви про звільнення чи переведення на іншу запропоновану посаду протягом 30 днів з дня ознайомлення з повідомленням, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Таким чином, управлінням виконано всі передбачені законодавством вимоги щодо порядку звільнення з державної служби: наявна підстава для припинення державної служби (скорочення посади внаслідок зміни штатного розпису); наявні зміни істотних умов праці (зміна посадових обов`язків, умов оплати праці); попереджено особу про зміну істотних умов не пізніше як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби; роз`яснено у повідомленні про ліквідацію посади щодо дій працівника у разі незгоди на проходження державної служби; у відповідності до ч. 3 ст. 87 Закону запропоновано продовження держаної служби на вакантній посаді; у зв`язку зі спливом 30 календарних днів з дня ознайомлення про зміну істотних умов праці та не надходженням заяв, що передбачені абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону були достатні підстави вважати, що державний службовець погодився на продовження проходження державної служби.

Представник управління також зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни до статті 41 Закону України «Про державну службу» відповідно до яких державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або іншу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення. Тобто Законом передбачено право керівника, а не обов`язок щодо переведення державного службовці без обов`язкового проведення конкурсу. У позивачки була можливість надати заяви відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 43 Закону, проте вона таких заяв не подавала. Крім того, представник управління не погодився з твердження позивачки про те, що її переведення є прихованим покаранням, оскільки при переведенні керівник керувався Законом України «Про державну службу».

22 січня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивачка заперечувала проти твердження управління та зазначила, що переведення державного службовця за рішенням керівника державної служби на іншу посаду без надання згоди є протиправним та свідчить про порушення норми ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу». Зазначає, що рішенням суду вже встановлено, що при скороченні посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01 січня 2020 року не відбулись зміни істотних умов державної служби. Посада начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці була скорочена з 01 січня 2020 року, тому відсутні обставини для зміни істотних умов державної служби. Доказів про письмове повідомлення про зміну істотних умов державної служби на вказаній посаді не надано, а повідомлення про ліквідацію посади не передбачено нормами Закону України «Про державну службу» та не є повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року задоволено клопотання сторін, замінено первісного відповідача на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач-2, управління).

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року у задоволенні заяви відповідача-2 про зупинення провадження відмовлено, заяву позивачки про уточнення позовних вимог повернуто, зобов`язано відповідача-2 надати суду докази, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Держпраці у Донецькій області.

30 березня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. Представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889 однією з підстав припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Згідно роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України у листі від 07.04.2011 скорочення штату та скорочення чисельності не є тотожними поняттями. Скорочення штату являє собою зміну штатного розпису внаслідок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за посадами.

Після внесення Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ змін у Закон України «Про державну службу» норми ч.3 ст. 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються. Оскільки положеннями Закону України «Про держану службу» на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то можна дійти висновку, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Таким чином, доводи позивачки про невиконання обов`язку щодо працевлаштування є помилковими. Зазначає, що даний трудовий спір пов`язаний зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та має місце скорочення посади державної служби саме внаслідок зміни структури штатного розпису з припиненням державної служби.

Так, у зв`язку зі змінами в штатному розписі гранична чисельність державних службовців не змінюється, а змінюється якісний склад державних службовців у тому числі по управлінню з питань праці. Новим штатним розписом на 2020 рік по управлінню з питань праці скорочено 8 посад державних службовців категорії «Б» у тому числі 4 посади начальників відділів та 4 посади заступників начальників відділів. Новим штатним розписом передбачено 5 посад категорії «Б»: двох заступників начальника управління з питань праці, а саме - заступник начальника управління - начальник відділу контролю південно-західного напрямку та заступник начальник управління начальник відділу контролю північно-східного напрямку, двох заступників начальників, 1 завідувач сектору на зайняття яких було оголошено проведення конкурсу. Посади категорії «Б» позивачці як і іншим працівникам не пропонувались.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до перегляду Першим апеляційним адміністративним судом ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року.

13 квітня 2021 року до суду надійшли відзив та додаткові пояснення Головного управління Держпраці у Донецькій області. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що управлінням Держпраці виконано всі передбачені законодавством вимоги щодо порядку звільнення з державної служби, а доводи позивачки про те, що переведення на нижчу посаду без згоди є грубим порушенням права на працю, не знаходять свого підтвердження, оскільки позивачкою не враховані внесені до законодавства зміни. У позивачки була можливість подати заяви відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 889, однак даним правом вона не скористалась.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, передано справу для продовження розгляду.

Справа надійшла до Донецького окружного адміністративного сулу 13 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02 червня 2021 року.

01 червня 2021 року до суду надійшла заява позивачки про уточнення позовних вимог. Позивачка виклала другу вимогу у такій редакції: «Поновити на попередній роботі» та доповнила позовну заяву вимогою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

01 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1. Представник відповідача зазначив, що на теперішній час Управлінням Держпраці не виконуються функції державної політики у відповідних сферах та з квітня поточного року відсутнє бюджетне фінансування. У зв`язку з наведеним Управлінням Держпраці застосовуються заходи пов`язані з ліквідацією щодо звільнення працівників з дотриманням вимог ст. 184 КЗпП України в частині обов`язкового працевлаштування одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років. Листами від 28 квітня 2021 року та 21 травня 2021 року позивачці запропоновано працевлаштування на вакантній посади, однак відповіді нею не надано. Прийняті заходи свідчать про дотримання законодавства при вивільненні у зв`язку з ліквідацією та переведення позивачки на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку Головного управління державної служби з питань праці у Донецькій області здійснено з дотриманням вимог законодавства.

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року прийнято до розгляду заяву позивачки про уточнення позовних вимог, відкладено підготовче засідання до 15 червня 2021 року.

11 червня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на виконання ухвали суду від 02 червня 2021 року, де зазначено, серед іншого, що повноваження щодо реалізації завдань Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці розповсюджується на території Донецької та Луганської областей без закріплення за відділами контролю адміністративних територіальних одиниць.

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29 червня 2021 року.

18 червня 2021 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. Представник відповідача-2 зазначив, що уточнена вимога позивачки є абсолютно тотожною її первинній вимозі та підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відсутні. В іншому, у відзиві на позовну заяву викладено пояснення та заперечення, аналогічні тим, що у первинному відзиві та додаткових поясненнях.

29 червня 2021 року розгляд справи було відкладено до 30 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року судове засідання відкладено до 28 липня 2021 року, визнано обов`язковою явку представника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року зупинено провадження у справі до 20 серпня 2021 року для надання сторонам часу для примирення.

Ухвалами суду від 20 серпня 2021 року поновлено провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про заміну відповідача.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 .

Наказом № 423-5 від 01.11.2019 р. введено в дію штатний розпис Головного управління Держпраці у Донецькій області на 2020 р. Відповідно до даного наказу введено в дію з 01.01.2020 р. штатний розпис на 2020 р. Головного управління Держпраці у Донецькій області. Ліквідовано у складі управління з питань праці: відділ контролю південного напрямку - штатною чисельністю 15 одиниць (начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 13 одиниць), відділ контролю північного напрямку - штатною чисельністю 16 одиниць (начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 13 одиниць, старший інспектор - 1 одиниця), відділ контролю західного напрямку - штатною чисельністю 15 одиниць (начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 13 одиниць), відділ контролю східного напрямку - штатною чисельністю 15 одиниць (начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 13 одиниць). Утворено у складі управління з питань праці: відділ контролю південно-західного напрямку - штатною чисельність 28 одиниць (заступник начальника управління - начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 25 одиниць, старший інспектор - 1 одиниця); відділ контролю північно-східного напрямку - штатною чисельність 28 одиниць (заступник начальника управління - начальник відділу - 1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, головний державний інспектор - 25 одиниць, старший інспектор - 1 одиниця); сектор аналітичного забезпечення та контролю діяльності управління з питань праці - штатною чисельністю 5 одиниць, головний спеціаліст - 2 одиниці, старший інспектор - 2 одиниці, водій автотранспортних заходів - 1 одиниця, прибиральник службових приміщень - 1 одиниця.

Наказом № 516-к від 24.12.2019 р. ОСОБА_1 , начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці з 01 січня 2020 р. було переведено на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з посадовим окладом відповідно до штатного розгляду, зі збереженням раніше встановлених надбавок.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №200/1178/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постановою Верхового Суду від 23 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 516-к від 24.12.2019 року Головного управління Держпраці у Донецькій області про переведення з 01.01.2020 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напряму управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно - східного напрямку з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням посади, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року, визнання протиправною відмову у переведенні з 01.01.2020 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області на рівнозначну посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю північно - східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, зобов`язання Головне управління Держпраці у Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю північно - східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 516-к від 24.12.2019 року Головного управління Держпраці у Донецькій області про переведення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напряму управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01.01.2020 року на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно - східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01.01.2020 р.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: вул. Прокоф`єва, 82, м. Покровськ, Донецька область, 85302) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 254258 (двісті п`ятдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 29 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення, наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29 жовтня 2020 року № 386-к скасовано наказ від 24.12.2019 №516-к «Про переведення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01 січня 2020 року, призначено виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 553,28 грн.

04 листопада 2020 року позивачці було вручено повідомлення про ліквідацію посади та запропоновано продовжити проходження державної служби. У повідомленні зазначено, що у зв`язку з введенням в дію з 01 січня 2020 року штатного розпису на 2020 рік Головного управління Держпраці у Донецькій області посаду начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці з 01 січня 2020 року було ліквідовано, у зв`язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» запропоновано продовжити проходження державної служби з 04 грудня 2020 року на посаді головного державного інспектору відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці.

У повідомленні також роз`яснено про можливість подання заяви про звільнення у разі незгоди на продовження державної служби або заяви про переведення на іншу запропоновану посаду не пізніше як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням. Якщо такі заяви не надійшли, державний службовець вважається таким, що погодився на проходження державної служби.

У вказаному повідомленні позивачкою зазначено про те, що не відбувається зміни істотних умов державної служби на займаній нею посаді відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу», що викладено у рішенні суду №200/1178/20-а та про те, що така пропозиція є протиправною.

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 грудня 2020 року № 436-к визначено вважати ОСОБА_1 такою, що погодилась на продовження проходження державної служби на посаді головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці, переведено ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, зі збереженням раніше присвоєного 6 рангу державного службовця та встановлених надбавок за ранг державного службовця та за вислугу років.

Спірним питанням у даній справі є правомірність наказу від 04 грудня 2020 року №436-к.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно із п. п. 4, 6 ст. 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Статтею 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У свою чергу загальний порядок та підстави проходженням та припиненням державної служби передбачені нормами КЗпП України.

Статтею 41 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено.

Суб`єкт призначення з урахуванням професійної підготовки та професійних компетентностей може прийняти рішення про одночасне переведення не менше двох державних службовців між посадами, які вони займають. Переведення здійснюється лише на рівнозначні посади та за згодою державних службовців.

Переведення не зупиняє перебіг п`ятирічного строку призначення на посаду державної служби категорії "А", визначеного пунктом 1 частини другої статті 34 цього Закону.

Переведення не повинно бути прихованим покаранням.

Відповідно до ст. 43 Закону № 889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що статтею 41 Закону № 889-VIII врегульовано питання переведення державного службовця за його згодою на рівнозначну або нижчу вакантну посаду без обов`язкового проведення конкурсу, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті). Натомість, статтею 43 Закону № 889-VIII передбачено алгоритм дій керівника державної служби і державного службовця у випадку зміни істотних умов державної служби, який передбачає право державного службовця на подання заяви про звільнення або переведення. У разі ж відсутності таких заяв, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження державної служби. У разі відмови від переведення державного службовця на підставі вказаної статті, такий підлягає звільненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII.

Таким чином, вказані норми є різними за своєю правовою природою.

Як вбачається зі спірного наказу, в межах спірних правовідносин до позивачки застосовувався порядок переведення на іншу посаду на підставі саме статті 43 Закону № 889-VIII, тобто у зв`язку із зміною істотних умов державної служби.

Так, матеріалами справи підтверджено, що керуючись пунктом 3 частини першої та частини четвертої статті 43 Закону № 889-VIII, позивачку повідомлено про ліквідацію посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці та запропоновано посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці.

У вказаному повідомленні позивачка зазначила, що дана пропозиція є протиправною та зміна істотних умов державної служби не відбувається, що встановлено рішенням суду у справі №200/1178/20-а.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Закону №889-VIII під зміною істотних умов служби треба розуміти зміну: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Таким чином, зміна істотних умов служби передбачає зміну умов проходження служби на конкретній посаді державної служби та нерозривно з нею пов`язана. Державний службовець, який погодився на зміну істотних умов державної служби продовжує проходження державної служби на тій самій посаді, проте з відповідними змінами.

Аналіз положень абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що в разі зміни істотних умов служби переведення державного службовця на іншу посаду не відбувається. Переведення може мати місце у випадку, коли державний службовець не бажає продовжувати службу на відповідній посаді після змін істотних умов і погоджується на пропозицію суб`єкта призначення обійняти іншу посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 813/1229/17.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачці повідомлення, позивачці запропоновано продовжити проходження державної служби на іншій посаді у зв`язку з ліквідацією посади, що вона обіймає.

Крім того, рішенням суду у справі №200/1172/20-а, яке набрало законної сили встановлено, що в Головному управлінні Держпраці в Донецькій області не відбулись зміни істотних умов державної служби відповідно до наказу про введення в дію штатного розпису Головного управління Держпраці у Донецькій області на 2020 р., а відбулись зміни штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки в межах спірних правовідносин не відбулася зміна істотних умов державної служби, то правовідносини, які виникли у зв`язку із винесенням спірного наказу регулюються нормами саме статті 41 Закону № 889-VIII, а не статті 43 цього ж Закону.

Як вже зазначалось раніше, статтею 41 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Рівнозначна посада є посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів ( ч. 1 ст. 2 Закону № 889).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №889 посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема, категорія "Б" - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів; категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".

Судом встановлено, що позивачка обіймала посаду начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці. Дана посада була віднесена до посади державної служби категорії «Б» та позивач мала 6 ранг державної служи.

Судом також встановлено, що позивачці було запропоновано перейти посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці, яка віднесена до посад державної служби категорії «В» та є нижчою посадою.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачці не було запропоновано переведення на іншу рівнозначну посаду.

У додаткових поясненнях відповідачі зазначили, що новим штатним розписом на 2020 рік передбачено наявність 5 посади категорії «Б»: двох заступників начальника управління з питань праці, а саме заступник начальника управління - начальник відділу контролю південно-західного напрямку та заступник начальника управління - начальник відділу контролю північно-східного напрямку, двох заступників начальників відділу, 1 завідчувач сектору. Керівником Головного управління Держпраці у Донецькій області було прийнято рішення про проведення конкурсу на посади категорії «Б» у зв`язку з чим, посади вказаної категорії позивачці, як і іншим працівникам, не пропонувались.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що дійсно, наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 02 січня 2020 року № оголошено конкурс на зайняття посад державної служби категорії «Б».

Відповідно до листа від 04 лютого 2020 року № 10-46/677/20 «Про результати конкурсу» визначено переможців конкурсу: Федорова Олена Валеріївна (заступник начальника управління - начальник відділу контролю південно-західного напрямку управління з питань праці), Гуменюк Валентина Іванівна (заступник начальника відділу контролю південно-західного напрямку управління з питань праці), Звягільський Михайло Якович (заступник начальника управління - начальник відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці), Костіцин Станіслав Володимирович ( заступник начальника відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці), Максименко Руслан Володимирович (заступник начальника відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці), Кудлаєнко Вероніка Геннадіївна (завідувач сектору аналітичного забезпечення та контролю діяльності управління з праці), Кулініч Олена Іванівна (заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення).

Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05 серпня 2021 року № 20/365-ЛК/20/21 згідно наказу Головного управління Держапраці у Донецькій області від 29 жовтня 2020 року № 383-к припинено трудовий договір з Костіциним С.В. заступником начальника відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці. Інші вакансії категорії «Б» протягом 2020 року в управлінні з питань праці Головного управління Держпраці в Донецькій області не відкривались.

Таким чином, 04 листопада 2020 року в Головному управлінні Держпраці в Донецькій області була наявна вакантна посада категорії «Б», переведення на яку не пропонувалось позивачці.

Крім того, суд зазначає, що переведення позивачки на нижчу посаду відбулось без її згоди, що суперечить положень статті 41 Закону № 889.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірним наказом позивачку було переведено на нижчу посаду, без її згоди у зв`язку з чим суд вважає, що даний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про поновлення позивачки на роботі, суд зазначає наступне.

В уточненому позові позивачка зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Держпраці у Донецькій області та Головне управління Держпраці у Луганській області та утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що є їх правонаступником. Отже, в даному випадку має місце не ліквідація юридичної особи, а реорганізація, що передбачає продовження державної служби у Міжрегіональному управлінні.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. по справі №П/9901/101/18 (провадження № 11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019р. по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019р. по справі № 826/751/16, від 27.06.2019р. по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019р. по справі №826/8797/15, від 09.10.2019р. по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019р. по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019р. по справі № 816/584/17, від 15.04.2020р. по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020р. по справі №9901/226/19.

Отже, оскільки законом не передбачено іншого способу захисту ні зазначений в ч. 1 ст. 235 КЗпП України та враховуючи те, що переведення відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд повинен поновити працівника на попередній роботі, а саме на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 04 грудня 2020 року.

Крім того суд зауважує, що згідно відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області не припинена.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до положень статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачкою не заявились вимоги щодо виплати середнього заробітку та на підставі положень статті 9 КАС України, дане питання судом не вирішується.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачкою не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжергіонального управління Державної служби України з питань праці про скасування наказу про переведення на іншу посаду, поновлення на посаді - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 грудня 2020 року № 436-к «Про переведення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 20 серпня 2021 року.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко