Рішення № 99302094, 01.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 р. Справа№200/4705/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Зурабашвілі А.О.

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Жаворонкова Ю.О.,

представника третьої особи: Жаворонкова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Донецька обласна прокуратура, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора (далі - відповідач-1, Друга кадрова комісія), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Донецька обласна прокуратура (далі - третя особа), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 № 13 «Про неуспішне проходження прокурором Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора і Другу кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) признати новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосування закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора для ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що спірне рішення кадрової комісії прийнято з порушенням вимог Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про прокуратуру», Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної асамблеї ООН від 10.12.1948, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, Рекомендацій щодо припинення трудових прав з ініціативи роботодавця № 166, яка є невід`ємною частиною Конвенції міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових прав з ініціативи роботодавця», ратифікованої Україною 04.02.1994 тощо, тому вважає його незаконним та безпідставним.

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрала 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів). Посилається на правомірність проведення атестації позивача і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Третя особа надала пояснення на позовну заяву, за змістом яких вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 9 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 9 липня 2021 року відкладено підготовче засідання на 4 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 4 серпня 2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 1 вересня 2021 року.

Позивач до судового засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду булу повідомлена належним чином. Позивач у позові просила розглянути справу без виклику сторін.

Представник відповідача-2 і третьої особи в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 27.11.2019.

З копії свідоцтво серія НОМЕР_2 від 12.11.2019 випливає, що до 12.11.2019 позивач мала прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до копії наказу Генерального прокурора України № 237к від 04.10.2019 позивача призначено на посаду прокурора Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області з 08.10.2019.

Наказом Генерального прокурора України від 10.09.2020 № 423 створено Другу кадрову комісію з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

До суду надано копію заяви ОСОБА_1 від жовтня 2019 року до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У цій заяві позивач зазначає, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора ознайомлена та погоджується. Також підтверджує, що вона усвідомлює і погоджується, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, її буде звільнено з посади прокурора. Крім того, для цілі проходження атестації, яка включає оцінку професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, позивач дала згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної в пункті 15 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також дала згоду на надсилання їй комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.

До суду надана копія відомостей про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, у тому числі щодо позивача, в якій зазначено, що за результатами тестування вона набрала 68 балів. Містяться підписи позивача про отримання логіну і про результати тестування. При цьому, у примітках відсутні жодні відомості щодо позивача.

Суд звертає увагу на те, що з 24 осіб, зазначених у цих відомостях, 7 не з`явилися, 1 особа набрала менше 70 балів - ОСОБА_1 , 16 осіб набрали більше 70 балів.

Крім того, до суду надані деталі іспиту атестації прокурорів місцевих прокуратур від 28.10.2020 щодо позивача (що встановлюється за відповідним логіном) із зазначенням того, що тривалість іспиту 100 хвилин, позивачем витрачений час на тестування з 11 год. 59 хв. до 12 год. 48 хв., позивач набрала 68 балів, кількість балів для проходження іспиту 70, тест не складено. Також наведені всі 100 питань із зазначенням правильної відповіді і відповіді користувача (позивача).

Згідно з протоколом № 5 засідання Другої кадрової комісії від 28 жовтня 2020 року, на сформовано список осіб, які набрали менше 70 балів та не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (додаток 2 до протоколу).

У додатку 2 указаного протоколу зазначено позивача (68 балів).

З рішення Другої кадрової комісії від 23 листопада 2020 року № 13 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» випливає, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70), вона не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності і навички та припиняє участь в атестації. У зв`язку з цим позивач неуспішно пройшла атестацію.

Відповідно до протоколу Другої кадрової комісії № 15 від 23.11.2020 ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації осіб, зазначених у додатку 1 до протоколу, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, що є меншою прохідного балу для успішного складання іспиту.

До вказаного додатку 1 включено позивача.

До суду надано копію протоколу Другої кадрової комісії № 16 від 26.11.2020, з якого випливає, що комісією розглядалися заяви осіб, що проходили анонімне тестування, і окремі заяви щодо зарахування певних відповідей як вірні - задоволені.

До суду не надано доказів звернення позивача із відповідною заявою до Другої кадрової комісії.

Відповідно до копії наказу Донецької обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 1907-к ОСОБА_1 звільнено з посади Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 29.12.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою звільнення зазначено - рішення Другої кадрової комісії № 13 від 23.11.2020.

Наказом Донецької обласної прокуратури № 1933-к від 28.12.2020 скасовано наказ від 24 грудня 2020 року № 1907-к на підставі ст. 184 КЗпП України.

Наказом Донецької обласної прокуратури № 527-к від 15.03.2021 прокурору Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області Тарасенко О.С., посада якої не передбачена наказом Генерального прокурора № 2 ш від 17.02.2021, тимчасово з 15.03.2021 визначено робоче місце в Курахівському відділі Покровської окружної прокуратури Донецької області.

У листі Національної академії прокуратури України від 22.01.2020 № 15/78 зазначено, що Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань» використовується в локальній мережі без доступу до мережі Інтернет. Під час створення Інформаційної системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та державних стандартів щодо захисту інформації порушено не було.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності атестації позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу не та, що обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не спростовує обов`язку іншої сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України в рішенні від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004 зазначив, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності.

Будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається, про що зазначено в ст. 1 Конвенція Міжнародної організації праці про дискримінацію в галузі праці та занять № 111.

Пунктом 6 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набув чинності 25.09.2019, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Пунктами 7 і 9 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Приписами пунктів 10-14 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Згідно з п.п. 16, 17 і 19 розділу ІІ Закону № 113-IX установлено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Також пп. 7 і пп. 8 п. 22 розділу ІІ Закону № 113-IX установлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року: в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу. Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду цієї справи в суді першої інстанції Закон № 113-IX або окремі його положення не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України.

Тому, на момент розгляду цієї справи, незалежно від використаної Верховною Радою України юридичної техніки, демократично обраний Парламент реалізував право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції України та зміни правового регулювання організації і діяльності прокуратури.

Указані зміни є обов`язковими для правозастосування відповідачами.

Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.

Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 липня 2003 року № 15-рп/2003 зазначив, що законодавчий рівень встановлення атестації не виключає можливості унормувати порядок її проведення на рівні підзаконних актів, якщо цей порядок не визначений законом.

Пунктом 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 6 розділу І Порядку№ 221 передбачено, що атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з п.п. 7-9 розділу І указаного Порядку повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Пунктами 1-5 розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 2 розділу V Порядку № 221 передбачено, що в разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Відповідно до п. 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду цієї справи в суді першої інстанції Порядок № 221 або окремі його положення у встановленому законом порядку протиправними і нечинними не визнавалися.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин статус прокурорів міг визначатися не тільки Законом № 1697-VII, але й іншими законами України, а порядок і підстави для звільнення прокурора мають бути передбачені на рівні закону України.

До спірних правовідносин щодо проведення атестування і звільнення позивача підлягають застосуванню приписи Закону № 1697-VII та Закону № 113-IX.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення.

З наведених законодавчих приписів випливає, що за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором такий прокурор має бути звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII.

Зазначене правове регулювання є чітким і передбачуваним.

З огляду на викладене, суд вважає, що в спірних правовідносинах позивач знаходилася в стані повної правової визначеності, коли маючи освіту та досвід професійної діяльності не могла не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації.

Приписами п. 3 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Крім того, безпосередньо п. 19 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання визначених підстав, зокрема рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що не написання заяви про намір пройти атестацію мало б наслідком її звільнення з посади прокурора, але ця вимога була обов`язковою для всіх прокурорів місцевих прокуратур, а тому відсутні підстави для твердження про дискримінаційний характер приписів Закону № 113-IX про необхідність пройти атестацію. При цьому, особливий порядок призначення і звільнення Генерального прокурора та його заступників не може вказувати про дискримінаційні положення вказаного законодавства саме щодо позивача, яка не працює в Офісі Генерального прокурора.

Посилання позивача на невідповідність Порядку № 221 приписам Конституції України і законів України є безпідставним, оскільки безпосередньо сам IV Порядок № 221 або його окремі положення не оскаржуються в межах цієї справи. Тому у суду відсутні підстави для надання оцінки законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили положень Порядку № 221.

Доводи позивача щодо невідповідності приписів Порядку № 221 Конституції і законам України можуть бути перевірені при оскарженні вказаного нормативно-правового акта в судовому порядку.

Крім того, посилання позивача на окремі, на її думку, невідповідності вказаного Порядку законодавству України не має зв`язку із впливом на спірні в цій справі правовідносини щодо не проходження позивачем іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора внаслідок отримання балів менше прохідного.

Наказом Генеральної прокуратури України від 08.08.2017 № 233 було затверджене Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України.

Указаний наказ був прийнятий відповідно до вимог статті 9 Закону № 1697-VII, у редакції, чинній до 25.09.2019, якою було передбачено, що накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України (частина 2 ст. 9 указаного Закону).

Але на момент прийняття Порядку № 221 Законом № 113-IX внесені зміни до ч. 2 ст. 9 Закону № 1697-VII, відповідно до яких Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.

Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, законодавцем скасовано вимогу щодо державної реєстрації Міністерством юстиції України наказів Генерального прокурора нормативно-правового змісту.

Тому на момент прийняття Наказу Генеральної прокуратури від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» була відсутня необхідність державної реєстрації Міністерством юстиції України цього Наказу.

При цьому, Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України не підлягало застосування, оскільки не відповідало нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, тобто чинній редакції ст. 9 Закону № 1697-VII.

У наступному, Наказом Офісу Генерального прокурора від 18.02.2020 № 95 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генеральної прокуратури України» визнаний таким, що втратив чинність, наказ Генеральної прокуратури України від 08.08.2017 № 233 «Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України».

Пунктом 5 і пп. 6.1 п. 6 Наказу Генерального прокурора України від 07.08.2020 № 365 «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України» передбачено, що роботу органів прокуратури організовувати за територіальним і функціональним (предметним) принципами.

Структурні підрозділи створювати на єдиних для Офісу Генерального прокурора та регіональних (обласних) прокуратур засадах, як правило, за функціональним (предметним) принципом, а в місцевих (окружних) - за територіальним.

Суд зазначає, що вказаний наказ не регулює правовідносини щодо здійснення атестації прокурорів.

Організація роботи за територіальним і функціональним (предметним) принципами не може розцінюватися як обмеження обов`язку прокурора вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію лише в межах функцій відповідного структурного підрозділу.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а загальне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Загальні норми трудового права, передбачені Кодексом законів про працю України, не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо проходження прокурорами атестації врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом № 113-IX і Порядком № 221.

Крім того, пунктом 1-1 розділу V Закон України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що положення цього Закону не поширюються на проведення атестації прокурорів, що здійснюється відповідно до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Суд зазначає, що встановлення окремого порядку проведення атестації прокурорів само собою не є порушенням засад юридичної визначеності і не свідчить про дискримінацію працівників прокуратури.

Пунктом 2 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233), у редакції, чинній на момент проходження позивачем атестації, передбачено, що комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Згідно з п. 3 Порядку № 233 для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.

У позовній заяві позивач зазначає, що відсутні дані, на підставі яких формувалась робоча група, що ставить під сумнів правомірність формування робочої групи для забезпечення роботи кадрових комісій.

Але позивачем не наведено жодного обґрунтування і не надано будь-яких доказів, які б підтверджували протиправність формування відповідної робочої групи.

Суд зазначає, що склад персональний склад Другої кадрової комісії не міг вплинути на проходження позивачем атестації, оскільки вона припинала участь в атестації вже після першого етапу - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Щодо доводів позивача про неврахування спеціалізації при формуванні тестових запитань, у тому числі щодо того, що 70 % запитань для кожного учасника (прокурора) стосувалася кримінального права і кримінального процесу суд зазначає наступне.

Спеціальним законодавством не передбачено формування питань для певного прокурора з урахуванням його функціональних обов`язків.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 1697-VII установлено, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Отже, ураховуючи наведені функції прокуратури, у суду відсутні достатні підстави вважати, що формування тестових запитань із великою кількістю питань із кримінального права і кримінального процесу було помилковим.

При цьому, прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі, про що зазначено в ч. 2 ст. 15 Закону № 1697-VII.

Крім того, ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженої Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов`язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання.

Статтею 11 указаного Кодексу також передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Відтак, відсутність спеціалізації при складанні тестових питань не є проявом дискримінації і забезпечує засади рівних можливостей для всіх прокурорів.

Щодо посилання позивача на наявність у неї сумнівів щодо дотримання відповідачем законодавства при використанні комп`ютерного забезпечення при проведенні атестації, суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів, які б давали підстави вважати, що застосоване під час атестування програмне забезпечення спотворило її результат.

У суду відсутні будь-які підстави вважати, що треті особи втрутилися в процес тестування позивача.

У позові позивач посилається на неналежну якість тестових питань, наявність у переліку некоректних варіантів відповідей, що призвело до не набрання необхідної кількості балів, наслідком чого є не проходження атестації.

Але вказане твердження позивача спростовується наданими суду відомостями з деталями іспиту атестації прокурорів місцевих прокуратур.

У відомостях про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора відсутні жодні примітки щодо позивача.

Позивач безпосередньо посилається на питання №№ 74, 135, 1809.

У наданих деталі іспиту атестації прокурорів місцевих прокуратур від 28.10.2020 щодо позивача наявні наступні питання:

- № 74 «повноваження прокурора припиняються у зв`язку з»: правильна відповідь -рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Відповідь позивача: «поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням».

Частиною 3 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що повноваження прокурора припиняються у зв`язку з: 1) досягненням шістдесяти п`яти років; 2) смертю; 3) визнанням його безвісно відсутнім або оголошенням померлим; 4) рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

При цьому, ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII установлено, що прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання активів прокурора або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 4) неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, позивач надала не правильну відповідь на питання № 74.

Посилання позивача на те, що наслідком припинення повноважень прокурора буде звільнення його з посади не впливає на якість та коректність вказаного питання (тесту).

Наведені приписи чітко відокремлюють підстави звільнення і підстави припинення повноважень прокурора.

У суду відсутні сумніви щодо коректності формування вказаного питання і правильності відповіді - рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

- № 135 «У складі кримінального правопорушення, передбаченому ст. 148 Кримінального кодексу України «Підміна дитини», обов`язковою характеристикою дитини є :» правильна відповідь - вона є чужою для суб`єкта кримінального правопорушення.

Відповідь позивача: «вона є немовлям».

Позивач зазначає, що під дитиною в цьому випадку слід розуміти саме немовля як особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще в повній мірі не спроможні.

Статтею 148 «Підміна дитини» Кримінального кодексу України передбачено, що підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Безпосереднім об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив у диспозиції ст. 148 Кримінального кодексу України вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави. З об`єктивної сторони злочин полягає в підміні чужої дитини. Суб`єктом злочину є особа, для якої дитина є чужою.

Отже, позивач надала не правильну відповідь на питання № 135, оскільки в статті 148 Кримінального кодексу України відсутні посилання на вік дитини або те що така дитина має бути немовлям. При цьому, суд не спростовує того, що практика застосування наведеної статті дає підстави для судження, що дитиною у вказаному злочині є, як правило, немовля - новонароджене або грудне, яке є чужим для винної особи. Але суд звертає увагу на те, що законодавець не обмежив у вказаній статті вік дитини.

Тому те, що дитина є немовлям не є обов`язковою характеристикою дитини.

У суду відсутні сумніви щодо коректності формування вказаного питання і правильності відповіді - вона є чужою для суб`єкта кримінального правопорушення.

- № 1809 «Яка з перелічених обставин НЕ є обов`язковою відповідно до вимог КПК при укладанні угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим щодо певного кримінального проступку/кримінального правопорушення» правильна відповідь - відшкодування шкоди, завданої злочином, на момент укладення угоди.

Відповідь позивача: «письмова згода потерпілого/потерпілих».

Частиною 4 ст. 469 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Також ч. 8 наведеної статті передбачено, що в разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

Частиною 1 ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

З огляду на викладене, суд погоджується, що письмова згода потерпілого/потерпілих є обов`язковою при укладанні угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим щодо певного кримінального проступку/кримінального правопорушення.

При цьому, наведені приписи не містять такої обов`язкової умови для укладення відповідної угоди як «відшкодування шкоди, завданої злочином, на момент укладення угоди».

У суду відсутні сумніви щодо коректності формування вказаного питання і правильності відповіді - шкодування шкоди, завданої злочином, на момент укладення угоди.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для врахування твердження позивача про те, що наведені питання некоректно сформульовані, а варіанти відповідей на них є неоднозначними чи некоректними.

Тому у суду відсутні підстави вважати що позивач набрала менше 70 балів під час анонімного тестування внаслідок необхідності надання відповідей на некоректні запитання або внаслідок наявності декількох правильних відповідей на питання тощо.

При цьому, на момент ознайомлення з її результатом позивачем не викладено відповідних зауважень.

Також позивачем не наведено належного обґрунтування щодо необхідності створювати комплексну систему захисту інформації для програмного забезпечення, яке було використане під час атестації.

Відповідно до п. 2 розділу V Порядку № 221 передбачено, що в разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Позивачем не надано доказів подання нею зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації.

Крім того, як було встановлено судом, у примітках до відомостях про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, відсутні жодні відомості щодо позивача.

Позивачем не надано доказів звернення до кадрової комісії або Офісу Генерального прокурора щодо порушень під час проведення атестації. Також позивачем не надано доказів щодо звернення до правоохоронних органів щодо втручання третіх осіб у програмне забезпечення під час проходження ОСОБА_1 атестації.

За наведеними позивачем підставами позову суд дійшов висновку про відсутність дискримінаційного поводження відносно позивача під час її атестації.

Оскаржуване в цій справі рішення містить належне обґрунтування його прийняття - набрання позивачем 68 балів, що є менше прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, і відповідає встановленій Додатком 1 до Порядку № 221 формі рішення.

Суд зазначає, що позивач не пройшла перший етап атестації «складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».

Єдиною підставою для не проходження вказаного етапу є набрання меншої кількості балів, ніж прохідний бал.

Тобто тільки набрання меншої кількості балів, ніж прохідний бал, могло мотивом для прийняття оскаржуваного рішення.

Тому після вказаного етапу у Другої кадрової комісії були відсутні підстави для наведення іншого обґрунтування оскаржуваного в цій справі рішення ніж того, яке було зазначено в цьому рішенні - ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70), вона не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності і навички та припиняє участь в атестації. У зв`язку з цим позивач не успішно пройшла атестацію.

Отже, спірне рішення є вмотивованим відповідає вимогам обґрунтованості.

Підстави для скасування вказаного рішення у суду відсутні.

При цьому, посилання позивача на рішення Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/831/18 є безпідставним, оскільки це рішення було скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2020 року. Крім того, указана справа не має жодного відношення до проходження прокурором публічної служби.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на ст. 64 Конституції України і прийняття рішення кадрової комісії не в умовах надзвичайного чи воєнного стану є безпідставним, оскільки відповідачі в спірних правовідносинах не обмежували конституційні права і свободи позивача. Питання про звільнення позивача з прокуратури не є спірним у межах цієї справи.

У спірних правовідносинах відповідачі діяли лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не допустили порушення прав і законних інтересів позивача.

Посилання позивача на порушення ст. 32 Конституції України і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок збирання і використання особистої інформації щодо позивача є безпідставним, оскільки така інформація використовується з метою проведення передбаченої Законом атестації, позивач надала згоду на збирання і використання такої інформації.

Крім того, позивачем взагалі не наведено яка саме інформація була використана всупереч меті проведення атестації або обсяг якої саме інформації був надміру зібраний відповідачами.

Аргументи позивача в частині допущення дискримінації є беззмістовними, оскільки позивачем не наведено жодної ознаки, за якою було, на її думку, допущено дискримінацію у порівнянні з іншими прокурорами місцевих прокуратур.

Судом не встановлено жодних обставин, які б давали підстави для твердження про наявність ознак дискримінації в рішеннях, діях або бездіяльності відповідачів у спірних правовідносинах з позивачем щодо проведення атестації.

Суд дійшов висновку, за яким законодавець і Офісу Генерального прокурора застосували підхід, за яким скорочення кількості прокурорів відбулося за результатами атестування, тобто за наслідками надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів, а не шляхом безумовного звільнення незалежно від їх професіоналізму.

У спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі закону, з легітимною метою і без порушення засад необхідності в демократичному суспільстві.

За наведеними позивачем підставами суд дійшов висновку про відсутність під час проведення атестації позивача порушень Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про прокуратуру», Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендацій щодо припинення трудових прав з ініціативи роботодавця № 166.

Отже, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13, кв.15), Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код: 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13, кв.15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Донецька обласна прокуратура (ідентифікаційний код: 25707002, 87500, Донецька область, вул. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6), про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 1 вересня 2021 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 1 вересня 2021 року.

Суддя К.О. Куденков