Рішення № 99301881, 01.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Справа № 160/12116/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка оформлена письмовим повідомленням від 22.06.2021 року за №42069/6/04-36-18-09-19, у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року та прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за реєстраційним №9161544076;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивачем було подано 16.06.2021 року податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2. Проте, 02.07.2021 року позивач отримав повідомлення відповідача про відмову у прийнятті декларації, яке оформлене листом №42069/6/04-36-18-09-19 від 22.06.2021 року. В даній відмові зазначено, що вказана декларація не відповідає п.48.5 ст.48 ПКУ. Позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк для надання такої відмови та звертає увагу, що декларація підписана ЕЦП керівника, який пройшов перевірку, що підтверджується відповідними квитанціями. На підставі вище викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.08.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в податковій декларації №9161544076 від 16.06.2021 року не заповнено поле головний бухгалтер (особа відповідальна за ведення бухгалтерського обліку), поле телефон та поле електронна адреса. Таким чином податкова декларація позивача, складена з порушенням статті 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій підтримало свою позицію, викладену у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (код ЄДРПОУ 43360236) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 21.11.2019, номер запису: 12241020000092752.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року подано засобом електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість підприємства за травень 2021 року №9161544076.

Факт отримання Державною податковою службою України податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за травень 2021 року підтверджується квитанцією №1.

Внаслідок обробки та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за травень 2021 року №9161544076 Державною податковою службою України надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» квитанцію №2 від 16.06.2021 року.

22.06.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №42069/6/04-36-18-09-19 повідомило, що надана позивачем 16.06.2021 року податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за травень 2021 року №9161544076 заповнена з порушеннями вимог пунктів 48.5 статті 48 ПК України.

Відтак, правомірність неприйняття ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкової звітності позивача є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Водночас за змістом пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У відповідності до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Відповідно до пп.49.11.1 п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Суд зазначає, що спірна податкова декларація була отримана відповідачем 16.06.2021 року, що підтверджується відповідними квитанціями, які наявні в матеріалах справи, в свою чергу, повідомлення про відмову у прийнятті даної декларації датовано 22.06.2021 року. Отже, відповідачем не порушено строк для надання такого повідомлення, оскільки відповідачем надано дане повідомлення на 4 робочий день..

Також суд вражає за необхідне зазначити наступне.

Судом досліджено копію податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за травень 2021 року №9161544076, яка міститься в матеріалах справи, а тому суд вказує, що в ній дійсно відсутній підпис, ініціали та прізвище головного бухгалтера, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта головного бухгалтера.

З оглядну на вказане, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до пункту 48.7. статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

При цьому, контролюючий орган не довів та не надав доказів того, що у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» бухгалтерській облік здійснює інша особа, а не керівник підприємства. В свою чергу, в акті про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року №15881/04-36-18-09/43360236 від 19.07.2021 року зазначено відповідачем, що головним бухгалтером у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» виступає ОСОБА_1 , який одночасно є керівником підприємства.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що у спірній декларації не заповнено поле телефон та поле електронна адреса, суд зазначає, що вказані недоліки не були визначені у листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.06.2021 року №42069/6/04-36-18-09-19 та вказані реквізити не відносяться до обов`язкових, які встановлені п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, отже дані недоліки не можуть слугувати підставою для не прийняття спірної декларації.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд доходить висновку про неправомірність та необґрунтованість відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року №9161544076.

Відповідно до ч.1,2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.

Щодо стягнення витрат пов`язаних з оплатою судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року, є похідною вимогою за яку при зверненні до суду не було підстав для справляння судового збору.

Отже, при задоволенні позовної заяви судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, а саме у сумі 2 270,00 грн., підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом - Мельником Миколою Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги від 05.07.2021 року.

Суд вказує, що пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Договору, гонорар адвоката по даному Договору за правову допомогу, передбачену пп.1.1.1 п.1.1 ст.1 (підготовка та подання позову до суду) складає 10000,00 грн.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Договору гонорар адвоката по даному Договору за правову допомогу передбачену, передбачену пп.1.1.2 та 1.1.3 п.1.1 ст.1 (представництво інтересів клієнта в суді) складає 4000,00 грн. за участь у кожному судовому засіданні.

В свою чергу відповідно до п.4.2. ст.4 Договору гонорар, передбачений пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Договору, сплачується клієнтом до 20.07.2021 року.

Також суд зазначає, що дану адміністративну справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а отже проведення судових засідань в даному порядку розгляду справи не передбачено.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

З огляду на висновки Верховного Суду, враховуючи відсутність документів, підтверджуючих факт оплати позивачем гонорару адвоката до 20.07.2021 року, як це передбачено Договором про надання правової допомоги від 05.07.2021 року, а також враховуючи то факт, що дану адміністративну справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст. 9, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (49026, м. Дніпро, вул. Решетилівська, 33а, код ЄДРПОУ 43360236) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання відмови протиправною та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка оформлена письмовим повідомленням від 22.06.2021 року за №42069/6/04-36-18-09-19, у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року №9161544076.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» 16.06.2021 року №9161544076.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (49026, м. Дніпро, вул. Решетилівська, 33а, код ЄДРПОУ 43360236) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський