Рішення № 99299481, 01.09.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3029/21

Провадження № 2/345/953/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Онушканича В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 12.07.2021 року позивач через Єдиний реєстр боржників зясував, що третьою особою відкрито виконавче провадження №66039804 про стягнення з нього коштів на підставі виконачого документа, виданого приватнм нотаріусом Остапенком Є.М. Звернувшись до відділу ДВС, позивач отримав копію постанови державного виконавця від 09.07.2021 року про відкриття виконачого провадження та копію виконавчого напису від 25.09.2020 року.

Зі змісту постанови державного виконавця вбачається, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу від 25.09.2020 року за №17192 з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає примусовому стягненню заборгованість в розмірі 25050,00 грн. Відповідно до даного виконавчого напису позивач є боржником за кредитним договором №019-122970/13-00938-вкл-к від 21.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги №000116-а від 12.06.2018 року було ТОВ «Фінансова компанія Арбімарет», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підстав Договору про відступлення прав вимоги від 04.08.2018 року є відповідач ТОВ «Фінпром Маркет».

Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис є такий, що прийнятий з порушенням Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України. Так, станом на момент вчинення приватним нотаріусом Осапенком Є.М. вищевказаного виконавчого напису редакція «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», не передбачає можливість вчинення виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Оскільки відповідні зміни до Переліку були визнані незаконними та скасовано, а тому діє попередня редакція Порядку без внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, які визнано незаконними та скасовано у встановленому законом порядку. П.1 вказаного Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуваися до кредитного договору, укладеного в простій чи електронній формі.

Крім того відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірним. Позивиа наголошує, що він не мав та не має жодних фінансових відносин з відповідачем, при вчиненні напису нотаріус не отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірним. На підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №17192 від 25.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 25050,00 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 20.07.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної з додатками відповідач отримав 06.08.2021 року (а.с. 39-41). Проте у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався,

Третій особі копія ухвали про відкриття провадження була надіслана у встановленому законом порядку, водночас суду не надано письмових пояснень.

За таких обставин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №17192 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором №019-122970/13-00938-вкл-к від 21.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги №000116-а від 12.06.2018 року було ТОВ «Фінансова компанія Арбімарет», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 04.08.2018 року є відповідач ТОВ «Фінпром Маркет». Стягнення заборгованості здійснено за період з 11.06.2018 року по 25.09.2020 року в розмірі 25000,00 грн. Також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 50,00 грн. Загалом стягнуто з позивача на користь відповідача 25050,00 грн. (а.с.12).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 25.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Кредитний договір №019-122970/13-00938-вкл-к від 21.10.2013 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально та не забезпечений іпотекою. А тому вказаний договір не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Так, позивач наголошує, що він не мав та не має жодних фінансових відносин з відповідачем, при вчиненні напису нотаріус не отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірним.

За таких обставин нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та не взяв до уваги, що відповідно до чинної редакції «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачено вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений та не забезпечений іпотекою. Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1362,00 грн. сплаченого судового збору (а.с.9,22).

Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до акту про надання правничої допомоги від 25.08.2021 року, на виконання умов договору б/н від 10.11.2020 року про надання правничої допомоги адвокатом Булавинцем М.М. було надано позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу на загальну суму 4500,00 грн., а саме вчинено наступні дії:

-проведення консультацій з клієнтом з метою зясування обставин справи – 500,00 грн. (0,5 год.);

-правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та та тактики захисту; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань засосування законодавства у спірних правовідносинах в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 1000,00 грн. (0,5 год.);

-складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування письмових доказів (в тому числі, підготовка додатків, оплата судового збору, направленя позовної заяви до суду) – 3500,00 грн. (3,5 год.).

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); те, що надання правничої допомоги обмежилось лише правовим аналізом наданих клієнтів документів та складанням позовної заяви; реального часу, необхідного для виконання таких послуг, ціни позову, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4500,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності. А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25.09.2020 року №17192, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 25050,00 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1362,00 грн. сплаченого судового збору та 2500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01.09.2021 року.

Суддя