Рішення № 99299100, 01.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6106/20

Провадження № 2/204/273/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

представника позивача Замули Р.О., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2020 року ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9845 гривень 50 копійок та судових витрат у справі (а. с. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 серпня 1946 року ОСОБА_2 прийнято на посаду рахівника ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». 16 червня 1998 року на адресу керівника органу приватизації ЖЕК «ДТРЗ» Карпова С.Д. надійшла заява ОСОБА_2 про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_1 . До вказаної заяви додано довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення, відповідно до якої у даній квартирі мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - ОСОБА_2 та її онук – ОСОБА_1 05 листопада 1998 року органом приватизації видано розпорядження № 887, яким передано у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого, в цей же день, ЖЕК «ДТРЗ» видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на вказану квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 січня 1999 року між ЖЕК «ДТРЗ» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення особистого рахунку на його ім`я та здійснення перерахунку заборгованості за ним. Однак відповідач не виконує свої зобов`язання за договором про участь у витратах на утримання будинку, тому, станом на 01 серпня 2020 року, за ним утворилася заборгованість у розмірі 9845 гривень 50 копійок, яка складається з: суми основного боргу у розмірі 4922 гривень 75 копійок та пені у розмірі 4922 гривні 75 копійок (а. с. 1-2).

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 28-29).

19 жовтня 2020 року позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків, однак недоліки, зазначені в ухвалі суду від 23 вересня 2020 року, в повному обсязі не усунуто (а. с. 32-64).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху повторно, позивачу надано строк для усунення недоліків (а. с. 65).

28 жовтня 2020 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 жовтня 2020 року, позивачем усунуто (а. с. 67-72).

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 40 хвилин 21 грудня 2020 року (а. с. 76), копія якої надіслана учасникам справи 01 грудня 2020 року за вихідним № 25996/20-вих/2/204/1748/20 (а. с. 77).

17 грудня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 80-117), в якому він зазначає, що позов не визнає, проти його задоволення заперечує. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач повинен був надати відповідачеві, як споживачу послуг, відповідні послуги, які підлягають оплаті, однак жодних послуг в продовж багатьох років йому позивачем не надано. Отримавши у спадок після смерті бабусі дану квартиру, він самостійно почав приводити вказаний будинок, в якому розташована ця квартира, до ладу, оскільки він був у аварійному стані (покрівля будинку поіржавіла та в деяких місцях протікала, а в деяких – піднялася, через що тече вода, руйнується цегла; опорні балки під покрівлею мають тріщини; дошки перекриття даху гнилі, місцями зламані; димарі напівзруйновані; цегла з фасаду та димарів будинку випадає; на стінах будинку наскрізні тріщини; верхні частині віконних отворів мають наскрізні тріщини). Вказане фіксувалося мешканцями будинку у відповідних актах, які доводилися до відома позивача, однак останній жодним чином на них не реагував. Тому, власними силами та за кошти мешканців будинку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) ним було відремонтовано систему водопостання, яка вийшла з ладу ще у 2014 році. Крім того, у період часу з 2019 року по 2020 рік, ним проведено ремонтні роботи щодо демонтажу цегли верхніх та нижніх частин віконних отворів; укріплення їх металевими виробами; закладання розчином із шлаку, піску і цементу. Вказані дії зафіксовані в акті, який разом із заявою про відшкодування витрат виконаних робіт/ зарахування їх вартості в рахунок його оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території, було надіслано на адресу позивача для прийняття відповідних рішень, однак останнім проігноровано. Вважає, що оскільки позивачем будь-які послуги з утримання будинку та прибудинкової території йому не надаються, то вони і не підлягають оплаті, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягаю задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з нього пені зазначає, що таке право у позивача могло виникнути лише з 01 травня 2019 року відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому нарахування йому позивачем пені 01 січня 2019 року є незаконним. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної інфекції (COVID), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не у повному обсязі, що належить на праві приватної власності громадянам України під час виконання примусового рішення судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Тому, карантин, введений на території України з 17 березня 2020 року, який діє і на дату розгляду справи, дає підстави вважати, що позовні вимоги про стягнення з нього пені є незаконними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

18 січня 2021 року на адресу суду надійшли заперечення позивача на відзив (а. с. 125-127). В обґрунтування заперечень вказано, що виконавець зобов`язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою про поновлення послуг. Для того, щоб засвідчити факт ненадання послуг, потрібно скласти у письмовій формі відповідний акт, без якого усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставними. Порядок складання та пред`явлення актів-претензій визначений чинним законодавством. Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком № 1 до Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви їх в наданні, ненадання або надання не в повному обсязі». Зазначено, що ст. 151 ЦК України визначає обов`язки власника по забезпеченню схоронності житлового будинку (квартири). Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Вказано, що оскільки відповідач належним чином не виконав вище перелічені вимоги, позивач вважає, що належні докази, які б звільнили відповідача від оплати квартирної плати, відсутні, а тому позов підлягає задоволенню.

15 лютого 2021 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а. с. 137-141). В обґрунтування заперечення зазначено, що позивачем у відповіді на відзив процитовано поняття акту-претензії та зазначено про те, що відповідачем, як споживачем послуг і одночасно власником житла, неналежним чином було складено акт-претензію та повідомлення до позивача, як виконавця послуг про ті чи інші обставини, із посиланням на вимоги ст. 27 ЖК України. Вказує, що 28 серпня 2019 року власником кв. АДРЕСА_2 вказаного будинку – ОСОБА_5 , було повідомлено начальника ЖЕКу про існуючі неполадки у будинку, з проханням надати розрахунок вартості утримання будинку та прибудинкової території по житловому фонду ПАТ «ДТРЗ». Вказана заява була прийнята за підписом начальника ЖЕКу Заболотнім В.А. 30 серпня 2019 року, однак представники позивача не з`явилися для з`ясування недоліків та складання акту-претензії, (яка складається безпосередньо виконавцем комунальної послуги або управителем та споживачем), у зв`язку з чим позивачем порушено вимоги ст. 27 ЖК України. Натомість, 06 вересня 2019 року за № 15-01/587 позивачем мешканцям будинку надіслано «повідомлення попередження» про необхідність сплати коштів за житлове приміщення та комунальні послуги. Вказано, що жодних послуг позивачем не надавалося та не надається, що підтверджується заявами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також фотодокументами. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів надання послуг відповідачеві. Його лист від 24 вересня 2019 року, який отримано позивачем 24 вересня 2019 року та зареєстрований за вхідним № 2699, щодо виконаних ОСОБА_1 робіт по ремонту будинку із підтвердженням виконання таких робіт та їх вартості, а також пропозицію до позивача щодо скликання комісії для підтвердження виконання вказаних робіт та їх затрат, позивачем проігноровано. Зазначає, що п. п. 3.2.4 договору передбачено, що співвласник має право провести ремонт квартири, якщо він викликаний аварією або несправністю елементів будинку, які виникли не з його вини, після письмового повідомлення про це власника будинку стягнути з нього вартість ремонту або зарахувати її при здійсненні наступних платежів. Також, приписами ч. 7 ст. 27 ЖК України визначено, що виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом 5 робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або надає обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі не надання виконавцем (управителем) відповіді у встановлений законом строк, претензії споживача вважаються такими, що визнані виконавцем (управителем). Відповіді на його лист позивачем не надано, чим порушено вимоги як договору, так і Закону. Вказує на те, що він є лише власником квартири, натомість позивач є власником будинку, а тому останній відповідно до вимог ст. 151 ЖК України, повинен здійснювати поточний та капітальний ремонт будинку (перекриття даху, ремонт зовнішніх стін та фротну будинку, опор під дахом, димарів, тощо). Вважає, що оскільки позивач жодних послуг з утримання будинку та прибудинкової території не надає, заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню.

31 травня 2021 року на офіційну електронну адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшли пояснення представника позивача – адвоката Замули Р.О. (а. с. 152-154), в яких він зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів того, що він виконав ремонт саме того будинку, у якому співвласником квартири він є; такий ремонт було фактично виконано; ремонт було погоджено з позивачем; ремонт був необхідний і такий ремонт є наслідком вини позивача, а не самого відповідача. Крім того вказує, що предметом позову є заборгованість відповідача перед позивачем, яка самим відповідачем не спростована. Допущені відповідачем порушення зобов`язання, що полягають у несплаті останнім обов`язкових платежів, нівелює подальшу можливість позивача належним чином утримувати будинок та надавати послуги. Через такі протиправні дії відповідача, на позивача покладається додатковий надмірний тягар з відшукування додаткових джерел доходу для подальшого утримання будинку та надання послуг.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Замула Р.О., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити. Обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову. Обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 серпня 1946 року ОСОБА_2 прийнято на посаду рахівника ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (а. с. 4). 16 червня 1998 року ОСОБА_2 до органу приватизації ЖЕК «ДТРЗ» подано заяву № 908 про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_1 (а. с. 3). Відповідно до довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення, у квартирі АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - ОСОБА_2 та її онук – ОСОБА_1 (а. с. 5). 05 листопада 1998 року органом приватизації видано розпорядження № 887, яким вирішено передати у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 (а. с. 6). 05 листопада 1998 року ЖЕК «ДТРЗ» видано свідоцтво про власності на кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 10). 12 січня 1999 року між ЖЕК «ДТРЗ» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а. с. 11). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що складено актовий запис № 1912, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2016 року (а. с. 12). 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 до ЖЕК ПАТ «ДТРЗ» подано заяву про переведення особистого рахунку на його ім`я у зв`язку із смертю ОСОБА_2 та здійснення перерахунку за вказаним рахунком з 21 листопада 2016 року (а. с. 17). 14 грудня 2018 року позивачем винесено наказ № 794 «Про зміну тарифів на оплату за проживання в будинках житлового фонду ПрАТ ДТРЗ» (а. с. 22), відповідно до якого з 01 січня 2019 року встановлено тариф на утримання будинку АДРЕСА_3 та прибудинкової території у розмірі 4 гривні 15 копійок з ПДВ за 1 кв. м. на місяць. 06 вересня 2019 року позивачем на адресу відповідача направлено «Повідомлення-попередження» № 15-01/592 про наявність заборгованості за житлове приміщення та комунальні послуги у розмірі 1772 гривні 44 копійки, що підлягає сплаті (а. с. 18). Відповідно до довідки про заборгованість (а. с. 21), станом на 01 серпня 2020 року (за адресою АДРЕСА_4 ), за період часу з 01 січня 2019 року по липень 2020 року включно, утворилася заборгованість у розмірі 4922 гривні 75 копійок. Згідно з розрахунком позивача (а. с. 70), за період часу з 01 січня 2019 року по 31 липня 2020 року, за відповідачем утворилася заборгованість по пені у розмірі 15187 гривень 51 копійка. 15 грудня 2020 року мешканцями буд. АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ) складено акти про виконання ОСОБА_1 ремонтних робіт та про знаходження будинку в аварійному стані, а також про відсутність наданих послуг зі сторони позивача (а. с. 87-88). 28 серпня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до ЖЕК ПАТ «ДТРЗ» із письмовою заявою про надання інформації щодо витрат по утриманню буд. АДРЕСА_3 , що зареєстрована ОСОБА_7 30 серпня 2019 року (а. с. 142). 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 на адресу позивача направлено повідомлення про виконані ним ремонтні роботи та їх вартість, з пропозицією їх відшкодування, у порядку передбаченому п. 3.2.4 договору, та скликання комісії для складання відповідного акту (а. с. 88-115), відповіді на які, станом на день розгляду справи, не отримано.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з позовної заяви, позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором про витрати, однак жодних доказів того, що такий договір був укладений між сторонами, суду не надає. Натомість на підтвердження заявлених позовних вимог, в якості доказу, надає суду договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 12 січня 1999 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_2 , а також заяву відповідача про перереєстрацію особового рахунку на його ім`я, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Натомість доказів про перереєстрацію особового рахунку на ім`я відповідача, позивачем суду не надано, так само як і будь-яких доказів того, що останній ухиляється від укладення договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц дійшов висновку про те, що відповідач, прийнявши спадщину, набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Так, судом встановлено, а сторонами не оспорено, що відповідач, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому набув право на квартиру АДРЕСА_1 разом з обов`язками спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з вимогами ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Вимогами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Разом з цим, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами ст. 162 Житлового кодексу Української РСР також визначено обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами, житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, але за умови, що вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачем не спростовано, що жодних послуг з утримання будинку та прибудинкової території ним відповідачеві надано не було. Жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що такі послуги були ним надані відповідачу та за які останньому здійснено нарахування й заборгованість, за які він прохає стягнути з відповідача, суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачем не спростовано, що відповідач звертався до позивача із претензією щодо ненадання останнім в повному обсязі комунальних послуг та відшкодування вартості проведеного власними силами та коштами ремонту будинку.

Суд не бере до уваги доводи позивача, щодо неналежного вжиття відповідачем заходів щодо його звільнення від сплати житлово-комунальних послуг через ненадання належним чином складеного акту-претензії, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з вимогами п. п. 4,5 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, що затверджений постановою КМУ № 1145 від 27 грудня 2018 року, для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг. У зверненні обов`язково зазначається прізвище, ім`я та по батькові, місце фактичного проживання споживача, а також найменування ненаданої, наданої не в повному обсязі або неналежної якості послуги. Звернення споживача обов`язково реєструється виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку в журналі реєстрації заявок споживачів. Виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний на вимогу споживача надати в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідної послуги, інформацію про прізвище, ім`я та по батькові, посаду особи, яка прийняла звернення, його реєстраційний номер та час прийняття. Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання відповідних послуг, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання претензії споживача.

Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком споживач зобов`язаний забезпечити виконавцю комунальної послуги (його представнику) або управителю багатоквартирного будинку доступ до житла, іншого належного такому споживачу об`єкта нерухомого майна у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За результатами перевірки складається акт-претензія за формою згідно з додатком.

Згідно з вимогами п. 10 даного Порядку, у разі неприбуття виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирного будинку в установлений договором про надання відповідних послуг строк для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим зазначеним договором, чи необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії, такий акт вважається дійсним, якщо він підписаний споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги, які проживають у сусідніх будівлях (у приміщеннях - у разі, коли послуга надається у багатоквартирному будинку). Акт-претензія надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю багатоквартирного будинку рекомендованим листом.

Отже, передумовою для складання акту-претензії є будь-яке звернення споживача (усне, телефонне, письмове) до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку із претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг. Крім того, з аналізу вказаних норм вбачається, що акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку, а у разі їхнього неприбуття для проведення перевірки, він вважається дійсним, якщо він підписаний споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги, які проживають у сусідніх будівлях (у приміщеннях - у разі, коли послуга надається у багатоквартирному будинку).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачем не спростовано, що відповідач неодноразово звертався до позивача з претензіями, як усно так і письмово (у вигляді актів та повідомлень) щодо ненадання останнім йому будь-яких житлово-комунальних послуг. Жодних відповідей на вказані звернення позивачем не надано.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглянути у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг;

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року № 970 затверджено Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, який визначає механізм проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що перерахунок - операція, пов`язана із зміною розміру нарахованої плати за послуги у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі та/або без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, у разі надання послуг без дотримання вимог щодо їх якості шляхом зменшення розміру такої плати виходячи з фактично наданих у період перерахунку послуг.

Згідно з вимогами п. 11 даного Порядку, у разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2. Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги.

Акт-претензія передбачена, як додатком до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, так і додатком до Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі. Вказані акти-претензії відрізняються за своєю формою, але не відрізняються за своєю суттю. Так, в акті-претензії повинно бути зазначено: до кого пред`явлено претензію, за яким договором, у чому саме полягає претензія та варіанти вирішення питання (усунення порушення чи здійснення перерахунку).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачем не спростовано, що відповідач звертався до нього із повідомленням від 24 вересня 2019 року, яке за своєю суттю є актом-претензією, оскільки має всі обов`язкові реквізити даного документу: зазначено адресата отримувача, суть претензії та варіанти вирішення питання.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки у даному випадку між сторонами виникли правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг, які є різновидом договірних зобов`язань, то відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та підпадає під гарантії Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на інформацію про продукцію, зокрема інформацію про найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, тощо.

З огляду на те, що письмовий договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території між сторонами не укладався, а договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 12 січня 1999 року, що укладений між позивачем та ОСОБА_2 не містить положень щодо порядку складання та пред`явлення претензій позивачу, враховуючи те, що пересічний споживач житлово-комунальних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про належну форму акту-претензії, порядку її складання та пред`явлення, оскільки це документ, що стосується усіх аспектів надання житлово-комунальних та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більш співвідносно з конкретним видом житлово-комунальної послуги, з урахуванням того, що відповідачем, в межах своєї правової обізнаності, вжито всіх заходів щодо дотримання процедури проведення перевірки якості наданих позивачем послуг та порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у зв`язку з ненаданням йому таких послуг позивачем в повному обсязі, суд доходить висновку, що назва документу, направленого відповідачем позивачу (повідомлення) від 24 вересня 2019 року, не має значення, оскільки за своїм змістом цілком та повністю відповідає акту-претензії. Суд зазначає, що невірне/неточне найменування документу відповідачем, не звільняє позивача від обов`язку його розглянути на надати вмотивовану відповідь за результатами його розгляду.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наданих ним житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідачу, суд вважає доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості відповідачу такими, що не підтверджені належними доказами, через що вони не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Питання щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Нормами ст. 26 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не більше 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків від загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Приписами п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, а пункт 2 частини 4 передбачає обов`язок колективного споживача сплачувати пеню, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об`єднує такий колективний споживач.

У зв`язку з поширенням коронавірусу та прийняттям карантинних заходів 17 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Так, ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто, на період карантину споживачів фактично звільнено від відповідальності за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги. Таким чином, нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасну сплату комунальних послуг, з 18 березня 2020 року по 01 липня 2020 року, заборонено на законодавчому рівні.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 5 ЦК України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що передумовою для виникнення у позивача права вимоги щодо сплати пені є фактичне надання ним житлово-комунальних послуг відповідачу, зобов`язання щодо оплати яких останнім прострочено.

Натомість судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, та не спростовано позивачем, що ним такі послуги відповідачеві не надавалися, а тому у відповідача не виникли зобов`язання перед позивачем щодо їх оплати, а відтак і прострочення виконання такого зобов`язання бути не може. Також, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення з відповідачем договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до п. 2.2.3 якого, ним здійснено розрахунок пені виходячи із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо розміру пені за порушення зобов`язання. Крім того, з огляду на заборони, встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд доходить висновку, що нарахування відповідачеві пені за прострочення зобов`язання, за період часу з 18 березня 2020 року та по 01 липня 2020 року, здійснено позивачем протиправно.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення зобов`язання, відсутні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд визнає, що наданими до суду доказами позивач не довів підстав для задоволення заявлених ним вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про витрати, через що підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ЄДРПОУ 00659101) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна