Вирок № 99298120, 01.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/15/20

ВИРОК

Іменем України

01 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б, при секретарі - Кобенді Ю.О.,

за участю: прокурора - Клим`юк М.С.,

захисника - Присяжнюка О.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Вінниці Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке внесені 26.11.2019 в ЄРДР за №12019020100001045 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не є особою з інвалідністю, холостого, уродженця смт. Вороновиця, Вінницього району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 01.08.1996 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.3 ст. 81, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3-х років позбавлення волі; звільнений умовно-достроково на підставі постанови Піщанського районного суду Вінницької області від 18.12.1997 на 1 рік 6 місяців 27 днів;

2) 01.07.1998 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.2 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі; звільнений по відбуттю строку покарання 01.07.2000;

3) 30.03.2001 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.2 ст. 206, ч.3 ст. 206, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі, на підставі постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 10.09. 2002 змінено міру покарання на 3 роки обмеження волі, загальний строк залишено без змін; звільнений умовно- достроково на підставі постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 14.07.2005 на 1 рік 3 місяці 8 днів;

4) 29.12.2005 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.1 ст. 190 КК України до обмеження волі на 1 рік, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та засуджений остаточно до 1 року 4 місяців позбавлення волі;

5) 27.04.2006 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та засуджений остаточно до 2 років позбавлення волі; звільнений умовно-достроково на підставі постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 09.07.2007 на 4 місяці 25 днів; 6) 19.06.2008 вироком Вінницького районного судоу Вінницької області за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений від відбування покарання на підставі постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 11.08.2011 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 5 місяців 29 днів;

7) 25.05.2012 вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений з місця відбування покарання по відбуттю строку - 26.01.2016;

8) 29.07.2016 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений з місця відбування покарання по відбуттю строку -06.09.2019;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, востаннє 29.07.2016 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, судимість за який у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин проти власності з таких обставин.

Так, 26 листопада 2019 року, близько 11 год., обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_2 , під час спільного розбиття спиртних напоїв з останнім, під приводом здійснення дзвінка по мобільному телефоні, діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вирвав з рук потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон марки «LG», модель «X-135», ринкова вартість якого з урахуванням зносу згідно з висновком експерта № 652 від 03.12.2019 станом на 26.11.2019 становить 306 гривень 67 копійок, після чого вибіг з будинку та скрився у невідомому напрямку.

Реалізувавши свій злочинний намір до кінця, обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчиненні злочину втік, розпорядившись викраденим мобільним телефоном марки «LG», модель «X-135» на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 306 гривень 67 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не визнав, суду показав, що він 26 листопада 2019 року, близько 10 год., прийшов з ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , з якими пізніше вони розпили 1 л. горілки. Того ж дня, близько 11 годин, він попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон та повідомив, що йому потрібно зробити телефонний дзвінок. Після того, як ОСОБА_2 дав йому мобільний телефон, він попросив набрати номер ОСОБА_4 , однак остання на дзвінок не відповіла . Тоді він самостійно відправив повідомлення , щоб ОСОБА_5 йому перетелефонувала за її рахунок, однак остання не відповідала. Згодом близько 12 год. ОСОБА_5 перетелефонувала на номер телефону ОСОБА_2 , який відповів на телефонний дзвінок та розмовляв з нею протягом 15 хвилин, після чого, ОСОБА_2 передав мобільний телефон йому, а він попросив у неї у борг грошові кошти в сумі 100 грн., яка погодилася перерахувати йому кошти. Після закінчення розмови з ОСОБА_5 , він взяв телефон та пішов в магазин щоб купити спиртні напої. Суду зазначив, що мобільний телефон не викрадав, а потерпілий дозволив йому його взяти. Біля магазину йому повідомили два знайомих, що його шукає поліція. Дізнавшись, що його розшукують працівники поліції, вирішив зателефонувати до дільничного ОСОБА_6 та запитати в чому справа, який йому пообіцяв розібратися за перетелефонувати. Згодом дільничний йому повідомив, що його хоче бачити інший дільничний ОСОБА_7 та попросив його підійти на територію колишнього цукрового заводу, куди також під`їхав ОСОБА_8 з двома працівниками поліції, де його примусово посадили у службовий автомобіль працівників поліції та привезли до потерпілого ОСОБА_2 . Суду повідомив, що на запитання працівників поліції, де знаходиться мобільний телефон, він відповів, що він у нього. Згодом його відвезли у відділ поліції, де він дав пояснення, що мобільний телефон не крав. Після чого, разом із працівниками поліції він їздив до будинку ОСОБА_2 , де працівники поліції щось заповнювали, що саме йому не відомо. Тоді його знову привезли до відділу поліції та повідомили що він буде «сидіти» та запитали чи йому потрібний захисник, на що він відповів, що потрібний. Потім він разом із слідчим пішов на заправну станцію, де останній йому купив 0,5 горіли, яку ОСОБА_9 випив одразу на місці та 1 п. сигарет. Після цього вони повернулися до відділу поліції та запропонували підписати якісь документи, він погодився оскільки його просив працівник поліції. Повідомив, що він тоді говорив працівникам поліції, що не бачить, що підписує, на що йому відповіли, що він заплатить лише штраф . Працівники поліції фізично його не примушувати підписати дані документи. О 23:00 год. цього ж дня працівники поліції викликали захисника, від якого він в подальшому відмовився, оскільки слідчий йому повідомив, що йому буде призначено тільки штраф. Суду зазначив, що дійсно працівники поліції за його участі проводили огляд місця події, в ході якого він добровільно видав мобільний телефон у присутності понятих. Суду пояснити , які у нього протягом дня 26 листопада 2019 року були об`єктивні перешкоди повернути телефон потерпілому - не зміг. Однак, суду зазначив, що не встиг повернути потерпілому телефон. Суду додав, що ОСОБА_4 раніше ОСОБА_2 не знала, а познайомилася з ним по телефону близько 11- 12 годин 26 листопада 2019 року. Також суду зазначив, що ані він самостійно ані через захисника не оскаржував дії працівників поліції.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд вважає , що його вина повністю підтверджується наявними у кримінальному провадженні належними та допустимим доказами, оціненими судом у їх сукупності, а саме: показами потерпілого, свідків та дослідженими письмовими документами та відеозаписом слідчої дії.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що до часу події , він не був знайомим з обвинуваченим ОСОБА_1 . В листопаді місяці 2019 року, точного дня він не пам`ятає, орієнтовно о 10.00 год. ранку, він сидів вдома, в`язав носки, палив в грубці, і до його будинку прийшов ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , постукали у двері. Він вийшов та побачив, що у їх пакеті була шина до бензопили, 1 л. масла та бензин. ОСОБА_10 сказав йому, щоб він продав ці речі, а за отримані гроші купив випивку, на що він пішов до сусіда, якому продав речі до бензопили та взамін отримав гроші, за які вони придбали 2 пляшки горілки та їжу, в магазині, який знаходиться за 0, 5 км. від його будинку. Вони втрьох випивали горілку, після чого ОСОБА_1 запитав його чи він має телефон, щоб зателефонувати, він сказав, що має, проте залишив його в іншому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Прийшовши за цією адресою, ОСОБА_1 продиктував йому номер телефону, на який потрібно було подзвонити, потім, вийшовши на вулицю, будучи на подвір`ї, ОСОБА_1 , орієнтовно о 12.00 год., вирвав телефон з його рук та втік, він наздоганяв його, кричав йому вслід, що він повернув йому телефон , однак наздогнати його не вдалося, після чого він повернувся додому. Тоді, він розповів сусіду, ОСОБА_11 , що в нього ОСОБА_1 вирвав мобільний телефон, після чого той подзвонив в поліцію. Того ж дня, ввечері, до його будинку приїхало дві машини працівників поліції, дільничний його допитував, також в сусіда, якому він продав речі до бензопили, було їх вилучено. При визначені мірі покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він вперше бачить обвинуваченого ОСОБА_1 , ніякого телефона не бачив, не був присутнім при проведення будь-яких слідчих дій, проте підтвердив наявність у протоколах його підпису та відмовився від дачі показів. У подальшому даний свідок самовільно покинув залу суду, на що суд відреагував відповідно до норм закону притягнувши останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП. ( Т,2 а.с.200-201)

Свідок ОСОБА_13 допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції , суду показала, що раніше вона працювала разом із ОСОБА_1 на одній роботі, на той час між ними склалися дружні відносини. Із потерпілим ОСОБА_2 вона особисто не знайома, лише спілкувалася із ним один раз по телефону. В кінці листопада місяця 2019 року на її мобільний телефон із невідомого номера надійшло смс-повідомлення із проханням передзвонити, після чого вона зателефонувала за вказаним номером. На її телефонний дзвінок відповів якийсь чоловік, пізніше їй стало відомо зі слів ОСОБА_1 , що це був ОСОБА_2 , з ним також був ОСОБА_1 та ще один чоловік на ім`я ОСОБА_14 , вони всі разом спілкувалися на гучномовному режимі. ОСОБА_1 просив, щоб вона перерахувала на номер мобільного телефону, по якому вони із нею розмовляють, грошові кошти в сумі 100 грн., вона повідомила, що скине йому гроші, однак на даний момент вже не пам`ятає чи перерахувала вона кошти, чи ні. Повідомила, що чоловік на ім`я ОСОБА_15 був напідпитку, оскільки вона не розуміла половини слів, які він говорив. Під час телефонної розмови, вона чула як ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 , чи можна йому взяти мобільний телефон та піти до магазину, щоб там зняти кошти, на що, по голосу вона зрозуміла, що це ОСОБА_16 , який відповів ОСОБА_1 , що так, можна взяти. Вона чула, як ОСОБА_1 вийшов із подвір`я, адже гримнула хвіртка, після чого вони почали розмовляти з ним вже вдвох у звичайному телефонному режимі. Після того, як ОСОБА_1 вже підходив до банкомата, він сказав їй, що передзвонить, оскільки його розшукує дільничний, після чого зв`язок із ОСОБА_1 обірвався, вона із ним більше не розмовляла. Тривалість усієї розмови складала орієнтовно одну годину.

Винуватість обвинуваченого підтверджується і письмовими документами, дослідженими в судовому засіданні:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12019020100001045 від 26.11.2019, з якого судом установлено, що 26.11.2019 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вжиття міри до ОСОБА_1 , який 26.11.2019 біля 11.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито заволодів мобільним телефоном марки «LG», чорного кольору, який належав ОСОБА_2 (Т.2, а.с.16);

- рапортом працівника поліції від 26.11.2019, відповідно до якого 26.11.2019 о 15:52 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , близько години тому, невідомий чоловік, близько 45 років, з бородою, близько 175 см., середньої тіло будови, з рук вирвав мобільний телефон «LG», номер - НОМЕР_1 та побіг в напрямку залізничної колії. Заявник - ОСОБА_2 (Т.2, а.с.17);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 26.11.2019, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 звернувся із усною заявою до органів поліції про вчинення злочину, а саме - про відкрите заволодіння 26.11.2019, поблизу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , його мобільним телефоном марки «LG»(т.2, а.с. 18);

- протоколом огляду місця події від 27.11.2019, складеного в присутності понятих - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , з якого судом убачається, що домогосподарство в АДРЕСА_2 по периметру огороджене парканом, вхід до домогосподарства здійснюється через хвіртку, яка зроблена із сітки та, на час огляду, була відчинена. Навпроти хвіртки на відстані 6 м. розташований будинок, який побудований із глини та перекритий шифером (Т.2, а.с.5-6);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.11.2019, складеного в присутності понятих - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 на фотознімку №4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 , який 26.11.2019 відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «LG»; ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 за рисами обличчя, так як знає його довгий час та 26.11.2019 він відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «LG» (Т.2, а.с.7-9); - протоколом огляду від 26.11.2019, складеного в присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , відповідно до якого на узбіччі дороги, поблизу будинку №47 по вул. Зарічна в с. Побережне, Вінницького району Вінницької області виявлено особу чоловічої статті, яка одягнена в сині джинси, чорні гумові ботинки, чорний светр, чорну шкіряну куртку, чорну шапку. Дана особа чоловічої статті представився як - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомив працівникам поліції, що бажає добровільно видати працівникам поліції мобільний телефон марки «LG» у корпусі чорного кольору, сенсорний. Повідомив, що даний телефон він 26.11.2019 відкрито викрав у знайомого, місцевого жителя с. Побережне, а саме - попросив зателефонувати, після того, втік з телефоном (Т.2, а.с.13-14);

Крім того, в судовому засіданні було досліджено додаток до протоколу огляду від 26.11.2019, DVD- диск, на якому зафіксовано огляд місця події, який розпочато 26.11.2019 о 18.35год. , а закінчено о 18.41 год., згідно якого ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , повідомив, що має речі, які бажає видати працівникам поліції, а саме - мобільний телефон марки «LG», який він попросив у товариша, з яким розпивав спиртні напої, для здійснення телефонного дзвінка, а взявши телефон до рук втік.

- протоколом огляду предмета від 27.11.2019, а саме - мобільного телефону марки «LG» моделі «Х - 135», що належить потерпілому (Т.2, а.с.20);

- постановою про визнання вилучених речей речовими доказами від 27.11.2019, відповідно до якої мобільний телефон марки «LG» модель «X - 135» чорного кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Даний мобільний телефон постановлено приєднати до матеріалів кримінального провадження, після проведення товарознавчої експертизи повернути власнику (Т.2, а.с.19);

- розпискою потерпілого ОСОБА_2 від 20.01.2020 про отримання від працівників поліції мобільного телефону марки «LG», чорного кольору, сенсорний екран, -на відповідальне зберігання (Т.2, а.с.43);

- висновком експерта від 03.12.2019 №652 за результатами судової товарознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадження № 12019020100001045, відповідно до якого ринкова вартість із врахуванням зносу мобільного телефону марки «LG» модель «Х -135» чорного кольору, станом на 26.11.2019 становила 306, 67 гривень (Т.2, а.с.26-42).

В свою чергу , клопотання прокурора від 28.08.2021 про визнання допустимим доказом показання свідка ОСОБА_19 у протоколі її допиту від 27.11.2019 , які нею були надані на стадії досудового розслідування , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у зв`язку зі смертю даного свідка відпала об`єктивна можливість її допиту безпосередньо в судовому засіданні, суд вважає необґрунтованим та таким що підлягає відмові у задоволенні.

При чому посилання прокурора в обґрунтування свого клопотання на рішення ЄСПЛ у справі « Жуковський проти України» від 03.03.2011, суд вважає некоректним, оскільки у даному випадку вказаний свідок померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дане кримінальне провадження надійшло до суду ще 03.01.2020 і у прокурора була об`єктивна можливість забезпечити явку даного свідка в судове засідання для дачі нею безпосередньо показів у судовому засіданні.

Аналогічні доводи були приведені захисником у запереченнях висловлених ним в судовому засіданні 28.08.2021 щодо задоволення даного клопотання, які є на розсуд суду слушними.

Окрім, цього , суд звертає увагу прокурора , що у протоколі допиту свідка ОСОБА_19 від 27.11.2019, остання повідомляє про обставини даної події, які були їй відомі з чужих слів, тобто зі слів її сина- потерпілого ОСОБА_2 .

Відповідно до положень, викладених в ч.2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

Водночас, суд з приведених вище мотивів, не вважає, що прокурор довела винятковість випадку недопиту своєчасно свідка ОСОБА_19 в судовому засідання в ході розгляду даного кримінального провадження.

Також, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_13 щодо того, що потерпілий ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 взяти його мобільний телефон та користуватися ним, оскільки свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні в режимі відеоконференції , суду показала, що ніколи особисто не була знайома із ОСОБА_2 ; наживо його не бачила, а тому суд вважає, що свідок не могла беззаперечно встановити по голосу людини, в телефонному режимі, що дозвіл на користування телефоном ОСОБА_1 надав саме потерпілий ОСОБА_2 у даному провадженні. При чому сам ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт того, що ОСОБА_13 раніше не була знайома з ОСОБА_2 .

Суд , також, критично оцінює покази в суді ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчинені даного злочину , оскільки його покази в ході судового розгляду даного провадження є непослідовними; обрана ним версія події суперечить показами потерпілого , дослідженими судом письмовими документами та відеозаписом фіксації огляду місця події за участю обвинуваченого. Суд переконаний, що у обвинуваченого була об`єктивна можливість повернути телефон потерпілому протягом всього дня 26.11.2019, однак він нею не скористався; належних та допустимих доказів зворотного, стороною захисту суду в ході судового розгляду -не надано. При чому, суд також вважає, що обвинувачений , як раніше неодноразово судима особа за вчинення умисних корисливих злочинів, повинний був усвідомлювати наслідки неповернення ним телефону потерпілому.

Отже, суд вважає, що озвучена версія події ОСОБА_1 в суді є обраний ним способом свого захисту , з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Проаналізувавши зібрані в даному кримінальному провадженні докази у їх сукупності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.186 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує особу винного, який хоча і має постійне місце проживання, однак, за місцем проживання характеризується посередньо; неодружений, не є особою, яка має інвалідність, до затримання не працював ; у лікаря психіатра на обліку не перебуває; перебував на обліку у лікаря нарколога з 07.09.2005 по 07.09.2006 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів зі шкідливими наслідками ; раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів.

Також, суд враховує досудову доповідь органу пробації від 24.04.2020, з якої судом установлено, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (Т.1, а.с.83-86).

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого , у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність пом`якшуючих та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ; дані про особу обвинуваченого; ступень тяжкості вчиненого ним корисливого злочину, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 представляє суспільну небезпеку і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому їй слід обрати покарання у виді позбавлення волі, на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

І саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає, буде справедливим та достатнім і сприятиме його виправленню та попередженню вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.11.2019, судом установлено, що ОСОБА_1 було затримано 26.11.2019 о 18.35 год., працівниками Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області в с. Побережне, по вул. Зарічній, 47, Вінницького району Вінницької області.

Тому, початок строку відбування покарання ОСОБА_1 за даним вироком слід рахувати з моменту його фактичного затримання - 26.11.2019 та на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту його затримання 26.11.2019 до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім цього, як роз`яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п. п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув`язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв`язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).

Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме: набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Отже, з урахуванням вищевказаного, при вирішенні питання, що належить вчинити із заходами кримінального провадження,- обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019 на майно, яке було вилучено під час огляду 26.11.2019 у громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки «LG» модель «X- 135» чорного кольору, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (Т.2, а.с.22).

Питання щодо долі речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК, а саме: картку мобільного оператора «Київстар», яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «LG» модель «X- 135» чорного кольору, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити останньому за належністю.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають до стягнення процесуальні витрати на користь держави за проведення у даному кримінальному провадженні судово - товарознавчої експертизи №652 від 03.12.2019 в сумі 785 гривень 05 копійок, оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним злочину та їх вартість доведена перед судом належним та допустимим доказом.

Керуючись ст.ст.368, 371,373-374 КПК України, Суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 ( п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання - 26.11.2019.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту його затримання- 26.11.2019 до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019, на мобільний телефон марки «LG» модель «X- 135» чорного кольору.

Речові докази:картку мобільного оператора «Київстар», яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «LG» модель «X- 135» чорного кольору, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити останньому за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням по кримінальному провадженню судово-товарознавчої експертизи №652 від 03.12.2019 в сумі 785, 05 гривень. Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання його копії.

Після проголошення вироку його копії негайно вручити: прокурору, обвинуваченому, захиснику, а потерпілому - скерувати поштою.

Суддя: О.Б. Саєнко