Рішення № 99297472, 01.09.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/582/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, буд 24, код. ЄДРПОУ 39589441) до відповідача Заклад дошкільної освіти (Ясла Садок) № 7 "Калинка" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Дослідна Станція буд, 3-А) про стягнення заборгованості в сумі 36 459, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради (далі - Відповідач), в якій просить стягнути заборгованість за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 27.01.2020 року №41ІВ337-70-20 в розмірі 36 459, 75 грн., що складається з : 32 324,99 грн. – основного боргу, 2 000,37 грн. – пені за порушення зобов`язання, 430,35 грн. – три відсотки річних з простроченої суми боргу та 1 704,04 грн. – інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" та Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради було укладено договір №41ІВ337-70-20 (далі - Договір) на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів. В подальшому сторонами договору були підписані додаткові угоди про продовження строку дії договору.

Відповідно до п. 1.126 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно підпункту 4.2.3 Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу ( пункту 3.6. Договору) здійснюються до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач зазначає, що у грудні 2020 року та січні 2021 року здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв поставлений природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за грудень 2020 року та січень 2021 року. Крім того, факт споживання природного газу Відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу по об`єктах відповідача з АТ «Рівнегаз» у грудні 2020 року та січні 2021 року.

В порушення зазначених вище умов Договору, Відповідачем, станом на день звернення до суду, заборгованість сплачена частково і становить 32 324,99 грн.

19.08.2021 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що повністю визнає позов та погоджується із позовними вимогами, а тому не заперечує проти їх задоволення та просить вирішити питання про повернення Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

30.08.2021 року від Позивача надійшла заява про повернення 50 відсотків судового збору у зв`язку із визнанням Відповідачем позову.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2021 на адресу суду надійшла заява від Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

27.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі-Постачальник) та Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради (далі-Споживач) було укладено договір №41ІВ337-70-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі-Договір). В подальшому сторонами Договору були підписані додаткові угоди про продовження строку дії Договору, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1. Договору) (а.с.9).

Згідно з п. 4.2.3 Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу ( пункту 3.6. Договору) здійснюються до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.

31.12.2020 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №8 до Договору №41ІВ337-70-20 від 27.01.2020 року (а.с.13).

Пункт 11.1 Договору до постачання природного газу було викладено в наступній редакції: «__Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31 січня 2021 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення». Всі інші умови укладеного Договору №41ІВ337-70-20 від 27.01.2020 року залишаються без змін, Сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору №41ІВ337-70-20 від 27.01.2020 року та набуває чинності з дати її підписання та дії до закінчення терміну дії даного Договору.

До матеріалів справи додано акти приймання - передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 27.01.2020 року №41ІВ337-70-20: № ЗРВ80012004 від 31.12.2020 року, відповідно до якого відповідачем за грудень 2020 року було спожито газу в обсязі 2 715,35 м3, вартістю 23 487,47 грн; № ЗРВ81000594 від 31.01.2021 року, відповідно до якого відповідачем за січень 2021 року було спожито газу в обсязі 2 696,99 м3, вартістю 25 661,54 грн. Всі долучені до матеріалів справи акти підписані та скріплені печатками контрагентів. Загальна вартість спожитого згідно долучених актів газу становить 49 149,01 грн. (а.с.15).

До матеріалів справи додано акт звіряння взаємних розрахунків за період: грудень 2020 року - червень 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" та Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради за Договором №41ІВ337-70-20 від 27.01.2020 року, згідно якого у Відповідача існувала переплата у сумі 16 824,02 грн, в зв`язку з чим заборгованість споживача за отриманий у грудні 2020 року-січні 2021 року газ становить 32 324,99 грн. (а.с.14).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про виникнення між ними правовідносин щодо поставки природного газу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1-4 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором.

Судом було встановлено, що Позивачем протягом грудня 2020 року-січня2021 року було поставлено Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради природний газ в обсязі 5412,34 куб.м.

Так, відповідно до ч. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015року (далі - Правила), постачання природного газу споживачу, що не є побутовим здійснюється за наявності у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної (газотранспортної) системи, договору розподілу (транспортування) природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (ГТС), та присвоєння споживачу Оператором ГРМ (ГТС) персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Відповідно до п. 2 глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу даним споживачем.

Відповідно до ч. 17 розділу II Правил за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 12 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від споживача та/або Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) протранспортованого газу.

Так, сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі природного газу, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, зобов`язання Відповідача з оплати вартості газу є таким що настало після прийняття товару від Позивача, що підтверджується актами приймання-передачі.

Отже, факт поставки природного газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов`язання з оплати природного газу в обсягах та за ціною, визначеною постачальником в актах.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача вартості спожитого газу у розмірі 32 324,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивачем заявлено до стягнення 2 000,37 грн. – пені за порушення зобов`язання, 430,35 грн. – три відсотки річних з простроченої суми боргу та 1 704,04 грн. – інфляційних втрат.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦКУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Суд перевірив розрахунок 3 % річних, пені та втрат від інфляції за загальний період з 12.01.2021 року по 15.07.2021 року та з 10.02.2021 року по 15.07.2021 року, з урахуванням дат виникнення грошових зобов`язань по кожному акту, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 430,35 грн., пені у розмірі 2 000,37 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1 704,04 грн такими, що підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Частинами 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 року Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 року Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, Відповідачем обставини, які повідомлені Позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі отриманого та спожитого газу за період з грудня 2020 року по січень 2021 року не надано. Відповідач подав відзив в якому повністю визнав позов.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір", у разі визнання позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що Відповідач до початку розгляду справи по суті визнав вимогу Позивача про стягнення основної заборгованості, суд вважає за можливе повернути Позивачу 50 відсотків судового збору в сумі 1 135,00 грн. (50% судового збору від загальної заявленої Позивачем суми пропорційно вимозі про стягнення основної заборгованості в розмірі 1 135,00 грн.), сплаченого при поданні позову. З огляду на зазначене та враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 1135,00 грн. покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2.Стягнути з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «КАЛИНКА» Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл.., Сарненський р-н, м. Сарни, вул.. Дослідна Станція, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 26259623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул.. Грушевського академіка, буд. 24, код ЄДРПОУ 39589441) заборгованість за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 27.01.2020 року №41ІВ337-70-20 в розмірі 36 459, 75 грн., що складається з : 32 324,99 грн. – основного боргу, 2 000,37 грн. – пені за порушення зобов`язання, 430,35 грн. – три відсотки річних з простроченої суми боргу та 1 704,04 грн. – інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1135,00 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, буд. 24, код ЄДРПОУ 39589441) 50% судового збору в сумі 1 135, грн., сплаченого згідно Платіжного доручення № 1991 від 14.07.2021 року, копія якого перебуває в матеріалах справи.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2021 року.

Суддя Церковна Н.Ф.