Рішення № 99297140, 01.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2021Справа № 910/8509/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Бондарчук Оксани Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ОПТТРЕЙД"

про стягнення 112745,25 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бондарчук Оксана Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ОПТТРЕЙД" про стягнення 112745,25 грн заборгованості за договором поставки №050820/02 від 18.09.2020, з яких: 90000,00 грн - сума основного боргу, 9000,00 грн - штраф, 5427,12 грн - пеня, 1640,13 грн - 3% річних, 6678,00 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №050820/02 від 18.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

16.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8509/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 23.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 23.06.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 05.08.2021 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Бондарчук Оксаною Володимирівною (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ОПТТРЕЙД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №050820/02 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю товар, а покупець зобов`язується сплачувати та приймати товар на умовах цього договору.

Вартість цього договору складає вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, за весь період дії даного договору, що підтверджується видатковими накладними на поставку товару (п.1.2. договору).

Згідно із п.1.4. договору Специфікації та видаткові накладні становлять невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання рахунку-фактури постачальника, якщо інше не погоджено сторонами у Специфікаціях до цього договору.

Згідно із п.3.1. договору постачальник зобов`язується надати покупцеві при поставці кожної партії товару наступний пакет документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (відповідності), якщо такий передбачується виробником товару та діючим законодавством.

Відповідно до п.6.3. договору за порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків з постачальником понад 10 (десять) робочих днів покупець додатково сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 10% від простроченої суми, а постачальник має право призупинити прийом нових заявок від покупця на поставку товару та/або призупинити поставку товару за вже погодженими заявками покупця - до моменту повного розрахунку за поставлений товар, сплати покупцем нарахованої пені і відшкодування завданих збитків.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1. договору).

Специфікацією №1 від 18.09.2020 до договору сторони погодили поставку товару (маски захисні одноразові) у кількості 400000 шт. на суму 840000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання своїх зобов`язань за договором поставив відповідачу товар, а саме маски захисні (одноразові) у кількості 250000 шт. на суму 525000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи видаткову накладну №РН-0000113 від 18.09.2020.

Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково на суму 435000,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 90000,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 90000,00 грн, а також нарахованих пені у сумі 5427,12 грн, штрафу у сумі 9000,00 грн, 3% річних у сумі 1640,13 грн та індексу інфляції у розмірі 6678,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №050820/02 від 18.09.2020 позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 525000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000113 від 18.09.2020.

Видаткова накладна №РН-0000113 від 18.09.2020 підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.2.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання рахунку-фактури постачальника.

Згідно із п.3.1. договору позивач зобов`язується надати відповідачеві при поставці кожної партії товару наступний пакет документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (відповідності), якщо такий передбачується виробником товару та діючим законодавством.

Видаткова накладна №РН-0000113 від 18.09.2020 містить посилання на рахунок-фактури №СФ-0000174 від 18.09.2020, а відтак з огляду на п.3.1. договору відповідач отримав зазначений рахунок на оплату.

Як підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.09.2020 відповідач здійснив часткову оплату згідно із рахунку-фактури №СФ-0000174 від 18.09.2020 на суму 435000,00 грн.

Таким чином, відповідач мав сплатити за поставлений товар у строк до 21.09.2020.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 90000,00 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 90000,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 90000,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 90000,00 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 90000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 5427,12 грн, штраф у сумі 9000,00 грн, 3% річних у сумі 1640,13 грн та індекс інфляції у сумі 6678,00 грн.

Нарахування пені здійснено позивачем за період з 21.09.2020 по 21.03.2021, нарахування 3% річних - за період з 21.09.2020 по 30.04.2021. Інфляційні втрати нараховані за жовтень 2020 року по березень 2021 року.

Оскільки перебіг часу, за який нараховується пеня та 3% річних у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 22.09.2020.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п.6.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

За перерахунком суду сума пені становить 5387,67 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків з постачальником понад 10 (десять) робочих днів покупець додатково сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 10% від простроченої суми.

Судом встановлено, що передбачена у пункті 6.4. договору відповідальність у вигляді пені у розмірі 10% від простроченої суми за порушення строків оплати понад 10 (десять) робочих днів є за своєю правовою природою штрафом. Як підтверджено матеріалами справи відповідачем допущено прострочення оплати понад десять робочих днів, а тому позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу на підставі п.6.4. договору.

Розрахунок штрафу у сумі 9000,00 грн є арифметично правильним та позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

За перерахунком суду сума 3% річних становить 1632,75 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє частково позовні вимоги у цій частині стягнення 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги щодо інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 6675,46 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бондарчук Оксани Володимирівни.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №26/04/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 26.04.2021, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Бондара "Патріот", акт наданих послуг №1 від 17.08.2021, розрахунок судових витрат на правничу допомогу.

Згідно із актом наданих послуг №1 від 17.08.2021, вартість наданих послуг за договором №26/04/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 26.04.2021 становить 14000,00 грн, в тому числі по страховій справі №146254 (винна особа в ДТП - Книш А.М.) - 5000,00 грн.

Повноваження адвоката Бондарчук О.В. підтвердженні ордером серії АН №103927 від 24.05.2021.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 14000,00 грн.

При цьому, оцінюючи докази, надані позивачем, судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказану правову позицію висловлено у постанові від 03.10.2019 об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 13993,87 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ОПТТРЕЙД" (04116, місто Київ, ПРОВУЛОК ТБІЛІСЬКИЙ, будинок 4/10, ідентифікаційний код 42644235) на користь Фізичної особи-підприємця Бондарчук Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 90000,00 грн, пеню у сумі 5387,67 грн, штраф у сумі 9000,00 грн, 3 % річних у сумі 1632,75 грн, індекс інфляції у сумі 6675,46 грн, витрати на правову допомогу у сумі 13993,87 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2269,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.09.2021.

Суддя С.О. Турчин