Рішення № 99294805, 18.08.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/1250/20

№ провадження 2-о/208/8/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання - Задьори В.І.,

Заявника - ОСОБА_1 ,

Свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 «встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини»,-

встановив:

1.Позиція заявника.

Заявниця ОСОБА_1 03.09.2020 року звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, згідно до якої заявила вимоги про встановлення факту спільного її проживання однією сім`єю із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини.

Свою позицію заявниця обґрунтовує тим, що на 1998 рік, склад її сім`ї складався із матері ОСОБА_5 , батька ОСОБА_4 , та двох її синів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Сім`я проживала у квартирі АДРЕСА_1 .

Саме у 1998 році сім`єю був придбаний будинок АДРЕСА_2 , куди переїхала вона з дітьми, та батьки.

В період з 1998 року і по теперішній час заявниця постійно мешкає у с. Аули Криничанського району Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батька ОСОБА_5 , як за матір`ю так і за батьком, вона доглядала до їх смерті, несла витрати з їх похованням, та постійно з ними проживала починаючи з 1998 року, і на час їх смерті, мала з ними спільний побут, взаємні обов`язки та права.

Після смерті батька вона звернулася до Криничанської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, шо фактично спадщину не прийняла, так як зареєстрована за іншою адресою, а саме у квартирі в м. Кам`янське, а не у с. Аули, що вимусило її звернутися до суду.

2.Позиція заінтересованих осіб.

Заінтересована особа Аулівська селищна рада в судове засідання представника не направила, будучи належним чином сповіщеною про дату, час та місце судового розгляду, подало заяву про проведення розгляду справи за їх відсутністю, висловив свою позицію що не заперечують проти задоволення заяви ОСОБА_1 ..

3.Свідки.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою померлої матері заявниці, а саме ОСОБА_8 . Заявницю знає все її життя. За своє життя подружжя ОСОБА_9 , батьки заявниці, проживали у будинку АДРЕСА_2 , більш 30 років. Разом із ними також постійно проживала заявниця із двома синами. Коли померла її сестра ОСОБА_10 , то чоловік сестри ОСОБА_4 , нікуди не їхав, та продовжив жити саме з ОСОБА_11 та онуками. Коли і ОСОБА_12 помер, то в будинку залишилася ОСОБА_11 , яка там проживає. У померлого також є син, але він проживає із сім`єю за іншою адресою у Дніпрі.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_13 . Знала за життя її батьків тітку ОСОБА_14 та дядька ОСОБА_12 . Всі вони разом проживали постійно у с. Аули, в одному будинку. На час смерті батька, ОСОБА_11 проживала також разом з ним у будинку. Знає що брат ОСОБА_15 , не претендує на будинок, так як живе окремо із сім`єю.

4.Заяви, клопотання, процесуальні питання.

03.09.2020 року ОСОБА_1 подала заяву до провадження Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

04.09.2020 року ухвалою судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області Цаберябий Б.М. відкрито провадження у справі.

28.12.2020 року ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області цивільна справа передана за підсудність до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

26.01.2021 року цивільна справа отримана у провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

18.08.2021 року заявником подано клопотання про виклик свідків.

5.Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_13 є рідною донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження виданого 23.03.1965 року Будинком Щастя Ленінського району м. Дніпропетровська, актовий запис № 818 (а.с. 9).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_13 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , набула право власності на спадщину, з врахування 1/2 частини у спадщини від якої відмовився син спадкодавця ОСОБА_16 , на домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 12).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у смт. Аули Криничанського району Дніпропетровської області, що підтверджено копією свідоцтва про смерть виданої Виконавчим комітетом Аулівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 08.01.2020 року актовий запис № 2 (а.с. 8).

Згідно до довідки № 631 від 31.07.2020 року виданої Аульською селищною радою, ОСОБА_1 1965 року народження, з 1998 року і на час смерті її батька ОСОБА_4 , проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Також, згідно довідки № 76 від 13.07.2020 року виданої Аульською селищною радою, ОСОБА_1 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав та був зареєстрований з 16 грудня 2016 року на день смерті за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Згідно до Постанови державного нотаріуса Криничанської державної нотаріальної контори Парусникова І.О. від 31.07.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/5 частку квартири що знаходить за адресою АДРЕСА_3 , та на автомобіль марки ХТ 81024, 1994 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 (а.с. 16).

Як підстава відмови, нотаріусом зазначено, пропуск строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , та не проживання постійного разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою.

Факт понесення витрати заявником на утримання будинку АДРЕСА_2 підтверджено квитанціями про сплату за послуги з електо та газопостачання за лютий та березень 2020 року (а.с. 14-15).

Згідно до медичних документів на ім`я ОСОБА_5 підтверджено проходження ним лікування в період 2019 році (а.с. 17-19).

6.Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Водночас, Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд зауважує, що у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження №61-44149св18) Верховний суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною 3 статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження 61-15926св).

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про доведеність позивачем факту постійного проживання із матір`ю на мент смерті, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Заінтересовані особи заперечень проти заявлених вимог не надали.

Іншим способом встановити вказаний факт неможливо.

Встановлення даного факту необхідно заявниці для оформлення спадщини.

Тому вимоги заявниці підлягають задоволенню.

8.Судові витрати.

Щодо судових витрат понесених заявницею, то відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, та категорії справи яка віднесена до окремого провадження, понесені витрати покладаються на заявницю.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 260, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_13 «встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини», - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Заявник - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання - АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

Аулівська селищна рада, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, Криничанський район, смт. Аули, вул. Івана Сірка, № 48.

Суддя Івченко Т. П.