Вирок № 99294756, 31.08.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4493/21

Провадження № 1-кп/201/686/21

ВИРОК

Іменем України

31 серпня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Батуєва О.В., при секретарі судового засідання Гаржі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12021046650000110 від 19.03.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, неповнолітніх і малолітніх дітей на утриманні не маючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Білень А.І.

обвинувачений ОСОБА_1

потерпілий ОСОБА_2

представник потерпілого адвокат Іонкін Д.Г.

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

19.12.2020 року приблизно о 18 годині 58 хвилині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс один удар кулаком лівої руки в область лівого ока потерпілого та один удар кулаком правої руки в область правого ока потерпілого. Далі ОСОБА_1 взяв з землі невстановлений предмет, схожий на палку, та умисно наніс один удар вказаним предметом в область носу потерпілого ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_2 від одержаних ударів впав на землю, свою чергу, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати раптово виниклий умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я наніс не менш двох умисних ударів по тулубу потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу без зміщення уламків, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке що спричиняє короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Інші виявлені у нього тілесні ушкодження (як кожне окремо), у вигляді: синця на верхній та нижній повіці правого ока з переходом на спинку носу, скроневу та виличну область, синця та садна на нижній повіці лівого ока з переходом до внутрішнього лівого ока і частково на верхню повіку, садна на 1,5 см вгору від внутрішнього кута правої надбрівної дуги, крововиливу та двох саден на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч з частковим переходом на слизову оболонку ясен, синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині з переходом вниз до середньої третини, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у спричинені умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

2.1. Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку та цивільний позов не визнав і надав наступні покази.

Потерпілий ОСОБА_2 є його однокласником, з яким він товаришує. 19.12.2020 року близько 18-00 годині, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, випивши незадовго до цього одну пляшку алкогольного напою «Revo», він зайшов у під`їзд будинку АДРЕСА_3 і піднявся на АДРЕСА_4 мешкає ОСОБА_2 , з метою прибрати сміття на поверсі біля квартири останнього. Інвентар стояв біля дверей. ОСОБА_1 , зібравши сміття, сірником зробив напис на стіні під`їзду біля дверей квартири мешкання ОСОБА_2 «покрась стену Богдан», після чого спустився вниз, вийшов на вулицю, викинув сміття і пішов до свого місця мешкання. По дорозі він зустрів ОСОБА_2 , якому повідомив, що він прибрав сміття в під`їзді біля його дверей і залишив на стіні напис. ОСОБА_2 не повірив йому і запропонував разом піднятися до квартири. Піднявшись до квартири ОСОБА_2 побачив на стіні напис і запропонував йому пояснити його зміст. На що ОСОБА_1 вказав, що він вирішив самостійно прибрати сміття в під`їзді на поверсі, де мешкає ОСОБА_2 , хоча останній його не просив про це, оскільки йому не подобається, що там завжди засмічено. При цьому ОСОБА_2 ударив ОСОБА_1 по правій нозі своєю ногою. Далі вони домовилися зустрітися біля під`їзду, ОСОБА_2 зайшов до своєї квартири, а ОСОБА_1 спустився вниз і став його чекати. Через декілька хвилин спустився ОСОБА_2 і вони разом пішли у бік кафе «Фантазія», спілкуючись при цьому на різні теми. Далі ОСОБА_2 приблизно о 19-00 годині, коли вони проходили біля буд. АДРЕСА_2 , почав агресивно і некоректно висловлюватись у його бік сприводу зробленого ним на стіні напису, внаслідок чого у них стався конфлікт, при цьому ОСОБА_1 , знявши свій капелюх, наніс один удар кулаком лівої руки в область лівого ока ОСОБА_2 та один удар кулаком правої руки в область правого ока. Далі він продовжив хаотично наносити ОСОБА_2 удари кулаками по голові, обличчі та тулубу. При цьому ОСОБА_2 у відповідь ОСОБА_1 удари не наносив, а лише отримав від нього ляпас по лівій щоці. Наголосив, що ОСОБА_2 прикривався своїми руками від його ударів та ухилявся від них. Після чого внаслідок одержаних від ОСОБА_1 ударів, ОСОБА_2 впав на землю і ОСОБА_1 наніс по його тулубу ще декілька ударів кулаками. Оскільки поруч були перехожі, то ОСОБА_1 крикнув їм, щоб вони викликали поліцію і після цього він припинив наносити ОСОБА_2 удари і пішов по своїм справам, не чекаючи приїзду поліції. ОСОБА_1 заперечив, що наносив удари ОСОБА_2 металевим предметом, вказав, що його дії були направлені на самозахист від ОСОБА_2 . Заяву до поліції щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення він не писав, до відділу СМЕ не звертався, так як удар, який завдав йому ОСОБА_2 по його нозі був незначним і слідів на ній не залишив.

2.2. Позиція потерпілого

Потерпілий ОСОБА_2 суду повідомив наступне. Він мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . Працює на посаді командира взводу Управління начальника протиповітряної оборони 25 окремої десантно-штурмової бригади. 19.12.2020 року приблизно о 18:58 год. потерпілий повертався від свого брата ОСОБА_3 до себе додому. Біля свого будинку, а саме за адресою АДРЕСА_3 , він зустрів свого колишнього однокласника ОСОБА_1 в нетверезому стані, котрий повідомив, що він написав надпис «Бодя, покрась стену» в під`їзді його будинку, а саме напроти його вхідної двері квартири. Далі він з ОСОБА_1 зайшли до під`їзду будинку, де на четвертому поверсі він побачив даний надпис та сказав, щоб він витер його та повідомив йому, що зараз підемо в магазин та він буде купляти фарбу та зафарбовувати те, що написав. Вийшовши з під`їзду він з гр. ОСОБА_1 пішли до магазину. Пройшовши декілька метрів проходивши повз буд. АДРЕСА_2 , у нього з ОСОБА_1 виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_4 вдарив його кулаком правої руки в обличчя, а саме у праве око, потім кулаком лівої руки вдарив в ліве око, на дані удари потерпілий також відповів та вдарив у відповідь у щоку ОСОБА_1 відкритою долонею руки. При цьому будь-яких інших ударів ОСОБА_5 він не завдавав. Далі ОСОБА_6 взяв металевий прут, котрий лежав біля паркану, та вказаним металевим прутом ОСОБА_1 вдарив його в ніс, від чого ОСОБА_2 впав на землю, при цьому підвернув праву ногу та зачепився за паркан, котрий знаходився поряд. Перехожі, котрі бачили дану ситуацію, почали кричати, щоб вони розійшлись. Далі ОСОБА_6 , нанісши йому ще декілька ударів кулаками по тулубу, різко побіг в бік зупинки громадського транспорту по пр. Героїв в м. Дніпро. Після того як ОСОБА_1 втік, потерпілий викликав поліцію. Коли приїхали співробітники поліції, ОСОБА_1 на місці вже не було та потерпілого запросили до Соборного відділення поліції для написання письмової заяви. Внаслідок отриманих травм, а саме перелому носу, він був усунутий командуванням 25-ї окремої десантно-штурмової бригади від стрибків з парашутом на півроку. Вказав, що на час розгляду кримінального провадження йому необхідно зробити на носі операцію. Цивільний позов підтримав, просив його задовольнити та просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.

2.3. Докази та процесуальні документи, надані прокурором в обґрунтування висунутого обвинувачення, а також докази надані стороною захисту, які дослідженні в судовому засіданні

2.3.1. Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку знайшла своє підтвердження у наданих прокурором та досліджених в судовому засіданні доказах, а саме:

- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.12.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомляє, що 19.12.2020 року приблизно о 18:58 год. за адресою: м.Дніпро, пров. Штабний, 4, у гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник конфлікт, після чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження;

- Висновок спеціаліста № 3548 від 21.12.2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців на повіках обох очей, саден в лобній області праворуч та на нижній повіці лівого ока, крововиливу та саден на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч, синця лівого плеча, поверхневої забійної рани 1-го пальця правої кисті, синця правої стопи з переходом на гомілковостопний суглоб, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі «п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6;

- Висновок судово-медичного експерта № 663е від 23.03.2021 року, згідно якого експертом при проведенні судово-медичної експертизи встановлено:

?у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця на верхній та нижній повіці правого ока з переходом на спинку носу, скроневу та виличну область; синця та садна на нижній повіці лівого ока з переходом до внутрішнього кута лівого ока і частково на верхню повіку; садна на 1,5см вгору від внутрішнього кута правої надбрівної дуги; крововиливу та двох саден на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч з частковим переходом на слизову оболонку ясен; синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині з переходом вниз до середньої третини; поверхневої забійної рани на тильній поверхні правої кисті в проекції основної фаланги 1-го пальця; синця на зовнішній поверхні правої стопи з частковим переходом на гомілковостопний суглоб.

?За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.

?Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння (синці на обличчі брудно-синюшного кольору на повіках, жовто-зелені по периферії, без чітких меж; синці на кінцівках синюшно-зелено-жовтого кольору, без чітких меж; садна під темно- червоною кривавою коринкою, вище рівня оточуючої шкіри; рана під темно-червоною кривавою коринкою, в центрі з вологим темно-червоним дном, тощо), можливо вказати, що термін їх спричинення становить біля 1,5-3 доби до моменту огляду.

?Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: синців, саден та рани, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від неоднократної механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя та кінцівок.

?Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли бути спричинені від не менш як 5-ти механічних дій.

- Висновок судово-медичного експерта № 781е від 06.04.2021 року, згідно якого експертом встановлено, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: синців, саден та рани, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від неоднократної механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя та кінцівок.

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2021 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнав чоловіка під № 4 ( ОСОБА_1 ), який 19.12.2020 року наносив удари другому чоловікові за адресою: АДРЕСА_3 ;

- Протокол проведення слідчого експерименту від 23.04.2021 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2 , згідно якого останній показав механізм нанесення йому ударів ОСОБА_1

- Висновок судово-медичного експерта № 956 від 27.04.2021 року, згідно якого експертом встановлено, що локалізація та характер виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.

2.3.2. Судом досліджені документи, які характеризують особу:

- інформація АІС «Рубін» станом на 07.04.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався;

- Довідка КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР від 30.04.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не знаходиться;

- Інформація КНП «Міська полікліника № 1» ДМР від 08.04.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває;

2.3.3. Судом допитаний свідок захисту - ОСОБА_8 , який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_6 . Свідок показав, що обвинуваченого і потерпілого добре знає, вони є його сусідами і знаходиться з ними довгий час в дружніх стосунках. Ввечері 19.12.2020 року свідок повертався додому з роботи. На перехресті будинку по АДРЕСА_7 почув крики і нецензурну лайку. Далі він побачив двох осіб на відстані близько 15 метрів від себе. В той момент один чоловік наніс удар кулаком іншому чоловіку в область голови, потім наніс ще один удар кулаком в область голови. Ударів було два. Після цього один чоловік, якому інший наніс удари, присів. Свідок побачив, як інший чоловік взяв з землі предмет, схожий на палку і наніс нею удар в область голови. Свідок одразу пішов у їх бік з метою припинення бійки, при цьому став кричати тому чоловіку, який наносив удари, щоб той зупинив їх нанесення. На що чоловік, який наносив удари, наніс іншому чоловіку ще декілька ударів кулаками по тулубу, та різко побіг у бік зупинки громадського транспорту. Все це відбувалось протягом однієї-двох хвилин. Підійшовши до чоловіка, якому наносились удари, свідок впізнав в ньому ОСОБА_2 , у якого побачив на обличчі кров, яка йшла з носу, і спитав що трапилось і чи потрібна йому допомога, на що ОСОБА_2 відповів, що допомога йому не потрібна, удари наніс йому ОСОБА_9 , тобто ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 вони по дружньому між собою так його називають). Сказав, що сам розбереться з ОСОБА_10 . Про причину конфлікту потерпілий не вказав. Також свідок повідомив, що ОСОБА_1 веде незрозумілий образ життя, вступає в конфлікти з мешканцями будинку, вживає спиртні напої. Дату 19.12.2020 року свідок добре запам`ятав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 був день народження у його дівчини.

2.Оцінка Суду

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Разом з тим, показам обвинуваченого, який не визнав своєї вини та пояснював, що оборонявся, суд надає критичну оцінку та розцінює як обраний метод захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний кримінальний проступок.

Так, суд критично відноситься до посилань обвинуваченого ОСОБА_1 , у яких заперечується наявність у останнього умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та завдання йому ударів невстановленим предметом, схожим на палку, повідомляючи при цьому, що у тій ситуації, яка виникла 19.12.2020 року, мало місце з боку обвинуваченого самозахист, тобто необхідна оборона від нападу ОСОБА_2 , та вважає надання цих показань, як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального проступку. До цього висновку суд прийшов проаналізувавши діюче законодавство та всі матеріали кримінального провадження в їх сукупності і він ґрунтується на наступному.

Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Як встановлено судом, 19.12.2020 року приблизно о 18 годині 58 хвилині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс один удар кулаком лівої руки в область лівого ока потерпілого та один удар кулаком правої руки в область правого ока потерпілого. Далі ОСОБА_1 взяв з землі невстановлений предмет, схожий на палку, та умисно наніс вказаним предметом один удар в область носу потерпілого ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_2 від одержаних ударів впав на землю, свою чергу, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати раптово виниклий умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я наніс не менш двох умисних ударів по тулубу потерпілого.

Вказане підтверджується як письмовими доказами по справі, так і показами потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , а також показами обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтвердив в судовому засіданні, що саме він наніс потерпілому тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта, у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця на верхній та нижній повіці правого ока з переходом на спинку носу, скроневу та виличну область; синця та садна на нижній повіці лівого ока з переходом до внутрішнього кута лівого ока і частково на верхню повіку; садна на 1,5см вгору від внутрішнього кута правої надбрівної дуги; крововиливу та двох саден на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч з частковим переходом на слизову оболонку ясен; синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині з переходом вниз до середньої третини; поверхневої забійної рани на тильній поверхні правої кисті в проекції основної фаланги 1-го пальця; синця на зовнішній поверхні правої стопи з частковим переходом на гомілковостопний суглоб.

Судом встановлено, що потерпілий не чинив опору, не спричиняв тілесні ушкодження обвинуваченому та не погрожував вчиненням таких дій, що підтверджується як показами потерпілого, так і показами обвинуваченого.

З огляду на вказане суд вважає, що в момент нанесення потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони чи у стані перевищення її меж, а діяв у громадському місці у присутності інших осіб, тобто умисно з метою протиправного заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_2 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не наносив потерпілому ОСОБА_2 ударів будь-яким предметом в область носу, а лише хаотично наносив йому удари кулаками по тулубу і обличчі, суд також розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним кримінальний проступок.

Так, вищевикладені показання потерпілого, обвинуваченого і свідка щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, проведених у цьому кримінальному провадженні, які засвідчили наявність у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, локалізація та характер яких повністю відповідають наведеним вище показанням учасників кримінального провадження, при цьому, у висновках експерта також зазначено про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути спричинені від неоднократної механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя та кінцівок, що, на думку суду, підтверджує достовірність отриманих у судовому засіданні показань потерпілого і свідка щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень обвинуваченим кулаками і невстановленим предметом, схожим на палку, зазначені фактичні дані у повному обсязі дозволяють суду достовірно встановити подію і склад кримінального проступку, механізм спричинення тілесних ушкоджень, мотиви та мету його вчинення, які у своїй сукупності свідчать про умисний характер дій обвинуваченого ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого.

Крім того, свідок ОСОБА_8 також підтвердив нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , у т.ч. в область носу предметом, схожим на палку.

Отже, твердження обвинуваченого про те, що в його діях був самозахист і у нього не було умислу на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та заперечення ним щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому в область носу піднятим з землі невстановлений органом досудового слідства предметом, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються вищенаведеними показами потерпілого та свідка, які є послідовними та об`єктивно підтверджуються іншими вищенаведеними судом письмовими доказами кримінального провадження.

Досліджені докази узгоджуються між собою і спростовують пояснення обвинуваченого, що тілесні ушкодження заподіяні ним потерпілому з метою самооборони.

Отже, всі досліджені судом докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у спричинені умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, досудовим слідством кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, вірно і його вина доведена в повному обсязі зібраними і дослідженими судом доказами.

3.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд враховує положення ст. 9 Конституції України, ч. 2 ст. 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, віднесено законом до категорії кримінального проступку.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, при судовому розгляді справи не встановлено.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому при судовому розгляді справи не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого, а також те, що він раніше не судимий, не працює, не одружений, дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, думки потерпілого, який просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі строком два роки, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді обмеження волі.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

4.Вирішення питання щодо цивільного позову

Потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до обвинуваченого про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 750,00 грн та моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. Указаний позов обвинувачений ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно ст. 129 КПК України має вирішити.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілий матеріальну шкоду обґрунтував фіскальним чеком від 24.12.2020 року на суму 750,00 грн, які він витратив на проведення мультизрізової комп`ютерної томографії головного мозку.

На думку суду, потерпілий має право на відшкодування матеріальної шкоди у зазначеному розмірі, оскільки судом встановлено, що йому в результаті протиправних дій обвинуваченого було заподіяно матеріальну шкоду.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

У суду не виникає сумніву, що діями обвинуваченого потерпілому завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, що він деякий час не міг з`являтися на людях з побитим обличчям; перебування у військовій частині з синцями під очима та зі зламаним носом викликало у військових 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ЗСУ насмішки з приводу неможливості «постояти за себе», що в свою чергу пригнічувало гідність потерпілого; потерпілий був усунутий від проходження навчання зі стрибків з парашутом на шість місяців, що в подальшому потягне за собою необхідність займатися окремо від інших без бойового підрозділу; отримані травми не дають потерпілому можливості виконувати на належному рівні його роботу, викликають душевні страждання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 750,00 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Крім того суд зазначає, що виходячи із висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного в постанові від 23.01.2019 року (справа № 187/291/17, провадження № 51-274км17), при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.

5.Вирішення питання про долю речових доказів

Судом вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.

6.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.

У кримінальному провадженні процесуальних витрат на проведення судово-медичних експертиз немає.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 750,00 грн (сімсот п`ятдесят грн 00 копійок) та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя О.В. Батуєв