Ухвала суду № 99287151, 30.08.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

справа №336/5841/18

пр. №2-др/336/34/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30»серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Карабак Л.Г., при секретарі Тимошенко Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі заяву представника відповідача адвоката Пушкіна Олександра Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №336/5841/18 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPЕ0RX00330214 від 08.10.2006 року, –

В С Т А Н О В И В:

10.08.2021 року представник відповідача адвокат Пушкін О.В. звернувся до суду із вказаною заявою, якою просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Згідно із заявою, 15.07.2021 року було ухвалено рішення у цивільній справі №336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPЕ0RX00330214 від 08.10.2006 року, яким у задоволенні позову відмовлено. Водночас, вирішивши справу по суті позовних вимог, судом в рішенні не відображено питання про судові витрати.

До суду надійшло заперечення представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» Меркулової В.В. на зазначену заяву, згідно з яким позивач вважає визначені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. такими, що не відповідають, на думку позивача, критеріям розумності, співмірності та справедливості і підлягають зменшенню. У запереченнях позивач в особі представника просить у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, обґрунтовуючи свою позицію ствердженням про завищення цін на підготовку і подання стороною відповідача заяв у справі, про не зазначення в акті виконаних робіт часу виконання робіт, про не співмірність, на думку позивача, заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правову допомогу, про відсутність у першій заяві відповідача по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс та очікував понести у зв`язку із розглядом справи.

26.08.2021 року до суду через канцелярію надійшло клопотання представника відповідача адвоката Пушкіна О.В. про розгляд заяви за його відсутностіта за відсутності ОСОБА_1 .

Позивач в судові засідання, призначені на 16.08.2021 року та 30.08.2021 року не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України через неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення у зв`язку із таким.

Статтею 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Ухваливши 15.07.2021 року рішення у цивільній справі №336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) за позовом АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPЕ0RX00330214 від 08.10.2006 року суд не вирішив питання про судові витрати.

Таким чином, виникає необхідність у суду цим додатковим рішенням вирішити питання як за власною ініціативою – про судовий збір, так і за заявою представника відповідача – про витрати на надання правової допомоги.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 141 ЦПК України встановлює порядок розподілу судових витрат, при цьому судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує (ч.3 ст.141 ЦПК України): 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 1 статті 134 ЦПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 статті 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Таким чином, процесуальний закон передбачає право, а не обов`язок суду, відмовити стороні у відшкодуванні витрат, пов`язаних з розглядом справи, і не мітить конкретних умов щодо використання судом такого права, тобто таке право суду належить до його дискреційних повноважень. Такий висновок в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у додатковій постанові від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, згідно з якою неподання разом із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не означає, що суд зобов`язаний відмовити в їх відшкодуванні, а застосування судом відповідних положень процесуального закону належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання за заявою представника відповідача суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 і збігається із аналогічною позицією, що висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року у справі №301/1894/17.

Згідно з Додатковою Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15 Верховний Суд зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Згідно з поданим 14.07.2021 року відповідачем суду відзивом на заяву представника позивача про зменшення позовних вимог (а.с.__), відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку із провадженням у судовій справі №336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) було понесено судові витрати у вигляді здійснення оплати правової допомоги адвоката на суму 6 000 грн.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду ордер на надання правової допомоги, Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги адвоката від 24.03.2021 року, Додаткову угоду №1 від 24.03.2021 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги адвоката від 24.03.2021 року, Акт про надані послуги від 14.07.2021 року за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги адвоката від 24.03.2021 року.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

24.03.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Пушкіним О.В. укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги адвоката та Додаткову угоду №1 від 24.03.2021 року до такого договору, якими відповідач та адвокат Пушкін О.В. врегулювали між собою всі істотні умови, що притаманні для такого роду правочинів з представництва, в тому числі питання, пов`язані із порядком оплати і розмірами гонорару адвоката за надання конкретних послуг.

Згідно зі змістом поданого суду Акту про надані послуги від 14.07.2021 року за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги адвоката від 24.03.2021 року від ОСОБА_1 надійшла і адвокатом Пушкіним О.В. прийнята оплата на суму 6 000 грн. за: 1) підготовку від імені ОСОБА_1 та подання за підписом ОСОБА_1 заяви від 05.04.2021 року про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19.12.2018 року у справі ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) – 1 000 грн. – форма оплати – відрядна готівкою; 2) підготовку до участі й участь у судовому засіданні у Шевченківському районному суді м.Запоріжжя від 19.04.2021 року у справі ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) – 1 000 грн. – форма оплати – відрядна готівкою; 3) підготовку та подання Шевченківському районному суду м.Запоріжжя в межах справи ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) відзиву за підписом ОСОБА_1 від 27.04.2021 року на позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» – 1 000 грн. – форма оплати відрядна готівкою; 4) підготовку та подання Шевченківському районному суду м.Запоріжжя в межах справи ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) заперечення від 26.05.2021 року за підписом адвоката Пушкіна О.В., як представника ОСОБА_1 – 1 000 грн. – форма оплати – відрядна готівкою; 5) підготовку та подання за підписом адвоката Пушкіна О.В., як представника ОСОБА_1 , Шевченківському районному суду м.Запоріжжя відзиву на заяву представника АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», отриману Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 12.07.2021 року у справі ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) від 26.05.2021 року – 1 000 грн. – форма оплати відрядна готівкою; 6) підготовку до участі й участь у Шевченківському районному суді м.Запоріжжя у судовому засіданні, призначеному на 15.07.2021 року о 15-00 годині, у справі ЄУН 336/5841/18 (пр.№2-п/336/26/2021) – 1 000 грн. – форма оплати –авансова готівкою.

Суд зазначає, що не може втручатися у правовідносини між адвокатом і його клієнтом, а відтак, оцінює подані суду відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу з критеріїв реальності, дійсності, необхідності їх понесення відповідачем у вказаних розмірах, їх достатності, виходячи із обставин справи №336/5841/18, з метою ефективно захиститись під заявленого позивачем до відповідача позову, який судом у рішенні від 15.07.2021 року визнано необґрунтованим, тобто таким, що заявлений за відсутності права на позов.

Всебічно дослідивши і оцінивши доводи заявника і заперечення позивача, а також подані суду докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу як окремо кожний, так і у сукупності та взаємозв`язку із наявними доказами у справі №336/5841/18 суд приходить до висновку про те, що стороною відповідача доведено належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правову допомогу, а доводи позивача про протилежне зводяться до переоцінки доказів у справі і судом до уваги не приймаються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись статями 11, 133, 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача адвоката Пушкіна Олександра Валерійовича, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №336/5841/18 за позовомАкціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPЕ0RX00330214 від 08.10.2006 року – задовольнити.

Стягнути зАкціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп., сплачений позивачем Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» за подання до суду позовної заяви у цивільній справі №336/5841/18 віднести до витрат позивача, які не підлягають відшкодуванню.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Карабак Л.Г.