Рішення № 99284466, 31.08.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1020/21

Справа № 953/4774/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент поліції/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Злобін Денис Юрійович (далі - Інспектор поліції), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

17.03.201 від ОСОБА_1 до Київського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектора поліції Злобін Д.Ю., в якій позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 3910352 від 13.03.2021 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Київського районного суду міста Харкова Губську Я.В. (а.с. 6).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 26.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції лейтенант поліції Злобін Д.Ю. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва (а.с. 8).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Солом`янського районного суду м. Києва Зуєвич Л.Л. (а.с. 11).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляду якої вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні) /а.с. 12-14/.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Доводи позову

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції УПП в Харківській області 2 батальйону 6 роти Злобіна Д.Ю. серія ЕАН № 3910352 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13.03.2021, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Позивач вважає постанову серії ЕАН № 3910352 від 13.03.2021 необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що вказана постанова винесена без належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачені ст. 251 КУпАП.

Крім того, зазначає, що інспектор Злобін Д.Ю. у порушення вимог ст. 279 КУпАП України не представився, не оголосив, яка справа розглядається; у порушення вимог ст. ст. 268, 287 КУпАП інспектор не роз`яснив позивачу його права та не дослідив обставини справи належним чином .

Позивач наголошує на тому, що постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення, не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

На підставі наведеного, позивач стверджує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3910352 від 13.03.2021 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо правової позиції відповідача

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2021 відповідач отримав 05.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

На момент винесення даного рішення строк для надання відзиву на позову сплив (навіть з урахуванням строків, необхідних для поштового обігу).

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2021 інспектором лейтенант Управління патрульної поліції в Харківській області складено постанову серія ЕАН №3910352 відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 5).

За змістом вказаної постанови 13.03.2021 позивач керуючи транспортним засобом не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2, під час перевірки документів виявилась відсутність ПОСЦПВВНТЗ який не пред`явив та своєчасно не пройшов, чим порушив п. 2.1 г ПДР - відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником Національної поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Крім того, судом враховано, що у графі «права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено » не містить підпису позивача, що підтверджує доводи останнього про те, що працівником поліції не роз`яснювались йому його права.

При цьому суд враховує, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Такий висновок випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16- а, від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою для врахування при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КУпАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.

На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Висновок суду

З огляду на викладене суд вважає, що постанову серії ЕАН №3910352 від 13.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором лейтенантом поліції УПП в Харківській області 2 батальйону 6 роти Злобіним Д.Ю., слід скасувати, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо судового збору

Враховуючи, що позовні вимоги фактично задоволено, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову у сумі 454,00 грн (а.с. 4) підлягає покладенню на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН № 3910352 від 13.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором лейтенантом поліції УПП в Харківській області 2 батальйону 6 роти Злобіним Денисом Юрійовичем.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич