Рішення № 99279817, 30.08.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/2073/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 серпня 2021 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання - Фісіни Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сватове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Сватівського районного суду Луганської області з позовною заявою до відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що постановою відповідача № 132037 від 25 червня 2021 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. У тексті постанови зазначено, що 25.06.2021, о 02 год. 10 хв., в пункті пропуску через державний кордон «Гоптівка» виявлено порушення 24.06.2021 року близько 14-00 год. ОСОБА_1 порядку виїзду з тимчасово окупованої території України в районі пункту пропуску «Ізварине» (рух через який припинено) поза визначеними контрольними пунктами в`їзду-виїзду (далі КПВВ), чим порушила вимоги п.3 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 № 815, відповідно до якого в`їзд або виїзд до/з ТОТ здійснюється виключно через КПВВ. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки перетинання Державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий КПП «Ізварине» не підтверджене жодним належним доказом та ґрунтується лише на припущеннях відповідача. Крім того, під час розгляду справи було порушено право ОСОБА_1 на правову допомогу та правовий захист. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 18 серпня 2021 відповідач відділ прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону державної прикордонної служби України був замінений на належного відповідача - Харківський прикордонний загін державної прикордонної служби України.

У судове засідання позивач не з`явилася, в адміністративному позові зазначила про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений. У відзиві на позов зазначив, що позивач не оспорює факт порушення порядку в`їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України та вказує місце вчинення адміністративного правопорушення. Позивач погодився із вчиненим правопорушенням, отримав нарочно постанову, проставив в ній свій особистий підпис, зауважень щодо порядку винесення рішення не робив. Твердження позивача про незаконність винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З`ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення № 152037 від 25 червня 2021 року вбачається, що начальник віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітан Няньчур О.С. встановив, що 25.06.2021, о 02 год. 10 хв., в пункті пропуску через державний кордон «Гоптівка» було виявлено порушення 24.06.2021 року близько 14:00 ОСОБА_1 порядку виїзду з тимчасово окупованої території України в районі пункту пропуску «Ізварине» (рух через який припинено) поза визначеними контрольними пунктами в`їзду-виїзду (далі -КПВВ), чим порушила вимоги п.3 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року № 815, відповідно до якого в`їзд або виїзд до/з тимчасово окупованої території здійснюється виключно через КПВВ. Своїми діями громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204 -2 КУпАП.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Копію вказаної постанови отримано ОСОБА_1 25.06.2021 (а.с.8).

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що у її тексті відсутні посилання на будь-які документи або докази, що додаються до неї.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 17 липня 2019 року, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно із ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд зауважує, що надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти позову копія закордонного паспорту, копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , копія письмових пояснень ОСОБА_1 , копія розписки ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, пам`ятка про роз`яснення процесуальних прав, копія результатів пошуку осіб з бази даних Державної прикордонної служби, не можуть бути достовірними доказами наявності в діях позивача того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач перетнула державний кордон України саме в той спосіб та в тому місці, які вказані у оскаржуваній постанові.

Посилання в оскаржуваній постанові на те, що позивач визнала свою вину та долучення на підтвердження цієї обставини розписки позивача ОСОБА_1 недостатньо для встановлення в її діях ознак адміністративного правопорушення. Сам факт оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відмову позивача від визнання своєї вини.

Також суд зазначає, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення. Відповідна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17.

Таким чином, факт вчинення позивачем вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано до суду доказів скоєння позивачем правопорушення саме за тих обставин, які вказані в оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку про не доведення тієї події правопорушення за участю позивача, яка вказана у оскаржуваній постанові.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги, які були заявлені ОСОБА_1 , задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 454 грн. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління прикордонної служби України (військової частини 9951), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Дергачі».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову № 152037 від 25 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління прикордонної служби України (військової частини 9951) (Код ЄДРПОУ 14321742, місцезнаходження: 61045, м.Харків, вул. Клочківська, 228-П) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Із урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017) рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А.Бурдун