Рішення № 99277337, 30.08.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/738/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Відповідач: Киїнська сільська рада,

код ЄДРПОУ 04412202, вул. Перемоги, 30, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505

Предмет спору: про стягнення 33 403,12 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” звернулось до суду з позовом до Киїнської сільської ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 30164,66 грн боргу, 1397,92 грн пені; 293,61 грн 3% річних; 1546,93 грн інфляційних втрат.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 14.07.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Копія ухвали суду від 14.07.2021 отримана відповідачем 15.07.2021, що підтверджується підписом сільського голови Головачем А.С. на оригіналі ухвали суду.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 30.07.2021.

26.07.2021 позивачем надіслано до суду заяву № 147007.2-Ск-9182-0721 від 23.07.2021 з додатками та доказами направлення відповідачу, в якій просить прийняти до розгляду заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 30 164,66 грн основного боргу; закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 30 164,66 грн в зв`язку з відсутністю предмету спору; стягнути з відповідача 1397,92 грн пені; 293,61 грн 3% річних; 1546,93 грн інфляційних втрат та судові витрати в розмірі 2270,00 грн.

Суд долучив до матеріалів справи подану позивачем заяву з доданими до неї документами, як таку, що подана у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-193-21 від 01.02.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений у лютому 2021 року природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 164,66 грн, на яку позивачем нараховано 1397,92 грн пені; 293,61 грн 3% річних; 1546,93 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі – Постачальник) та Киїнською сільською радою (далі – Споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-193-21 з додатками до нього (далі – Договір) (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі – газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2., 1.3. Договору річний плановий обсяг постачання газу – до 5050,40 куб. м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

У відповідності до п. 2.5. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.5.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.5.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

2.5.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

За умовами п. 3.2. Договору ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 9,90 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України – гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2.1. Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів TОB «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 по 28.02.2021, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

У лютому 2021 року Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ обсягом 4351,86 м3 на загальну суму 43 083,42 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЧРЗ81002224, який підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 16).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору відповідач за поставлений природний газ у лютому 2021 року повинен був розрахуватись з позивачем до 10.03.2021.

Відповідач частково здійснив 14.04.2021 оплату поставленого в лютому 2021 року природного газу на загальну суму 12 918,76 грн, а саме 26.03.2021 – 4440,13 грн, 8478,63 грн, що підтверджується копією виписки банку від 17.05.2021 за період з 26.03.2021 по 17.05.2021 з призначенням платежу «за отриманий природний газ згідно акту №ЧРЗ81002493 від 23.03.2021, договору № 41АВ147-193-21 від 01.02.2021». (а.с.18).

Між сторонами підписано та скріплено печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021-13.05.2021, згідно якого станом на 13.05.2021 заборгованість відповідача становить 30 164,66 грн (а.с. 17).

Залишок заборгованості на дату подання позову до суду становив 30 164,66 грн.

Вже після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 30 164,66 грн згідно виписки банку від 19.07.2021 за період з 16.07.2021 до 16.07.2021, а саме 16.07.2021 – 12 169,02 грн, 17 995,64 грн з призначенням платежу «за отриманий природний газ згідно акту №ЧРЗ81005739 від 09.07.2021, договору № 41АВ147-415-21 від 27.05.21».

Листом № 1016 від 23.07.2016 відповідач просив позивача направити кошти, перераховані на розрахунковий рахунок позивача згідно платіжних доручень № 897 та 896 від 14.07.2021 на загальну суму 30 164,66 грн на погашення заборгованості за договором №41АВ147-193-21 від 01.02.2021, що, як вбачається із заяви відповідача по справі від 23.07.2021, і було здійснено останнім.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як вбачається з умов п. 4.1 Договору Київська сільська рада за отриманий природний газ в лютому 2021 року повинна була сплатити ТОВ «Чернігівгаз Збут» до 10.03.2021 43 083,42 грн. Відповідачем частково було здійснено оплату 26.03.2021 на загальну суму 12 918,76 грн, проте відповідач на момент подання позову не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 164,66 грн.

Після відкриття провадження у справі 16.07.2021 відповідач перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 30 164,66 грн, на підтвердження чого позивачем було надано виписку банку від 19.07.2021.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом даного спору є заборгованість за Договором, щодо якої виник спір.

Враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення 30 164,66 грн заборгованості зі сплати отриманого природного газу, у зв`язку з її оплатою відповідачем, припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у лютому 2021 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 1397,92 грн пені за період з 11.03.2021 по 30.06.2021; 293,61 грн 3% річних - за неаналогічний період та 1546,93 грн інфляційних втрат за лютий-травень 2021 року.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За порушення Споживачем строків оплати сторони у п. 6.2.1. Договору передбачили господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних дійшов висновку про правомірне їх нарахування.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про неправомірне нарахування індексу інфляції за лютий місяць 2021 року на суму заборгованості 43 083,42 грн, оскільки період прострочення заборгованості починається з 11.03.2021. Розрахунок інфляційних втрат за березень – травень 2021 року на суму заборгованості 30 164,66 грн є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1116,09 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для повернення останньому 2049,92 грн судового збору цим рішенням у суду відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив 2270 грн судового збору.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 190,80 грн.

Заява позивача про стягнення з відповідача 2270,00 грн судового збору не підлягає задоволенню з огляду на те, що нормами Господарського процесуального кодексу та Законом України «Про судовий збір» не передбачено таке стягнення при закритті провадження у справі, крім випадків, визначених ст. 130 цього Кодексу.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 130, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Киїнської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» основної заборгованості зі сплати вартості природного газу у розмірі 30 164,66 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Киїнської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412202, вул. Перемоги, 30, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) 1397,92 грн пені, 3% річних у сумі 293,61 грн, 1116,09 грн інфляційних втрат та 190,80 грн витрат зі сплати судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун