Рішення № 99277137, 30.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2614/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання - Шевченко А.В.

за участю представників учасників справи:

позивача - Аргунова О.В., самопредставництво

третьої особи - не з`явився

відповідача - Сломчинський О.В.(особисто)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, місто Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Студентське містечко НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ", місто Харків,

до фізичної особи-підприємця Сломчинського О.В., місто Харків,

про стягнення 830,00 грн. та повернення майна,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2614/21.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця Сломчинського Олега Вікторовича, про стягнення неустойки в розмірі 14 544,38 грн., а також зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно - частину вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ". Крім того, позивач звернувся до суд із заявою про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ".

02 липня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2614/21 підготовче провадження. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ".

Під час підготовчого провадження, через реалізацію прав за статтями 42, 161, 165 Господарського процесуального кодексу України, учасниками справи сформовано та представлено суду наступні заяви по суті справи: відзив, прийнятий до розгляду протокольною ухвалою суду від 26 липня 2021 року;

26 липня 2021 року позивач, реалізовуючи право, надане статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, скерував до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 17324), у відповідності до якої просить прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та стягнути з Фізичної особи-підприємця Сломчинського Олега Вікторовича неустойки в розмірі 830,00 грн. 26 липня 2021 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 17324 від 26 липня 2021 року). Подальший розгляд справи постановлено здійснювати в рамках ціни майнової вимоги позову в розмірі 830,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 09 серпня 2021 року закрито підготовче провадження, справу для розгляду по суті призначено на 30 серпня 2021 року.

30 серпня 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

25 червня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Сломчинским Олегом Вікторовичем (орендар, відповідач) укладено договір № 5449-Н (далі за текстом - договір), предметом якого є оренда нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Студенського містечка НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" (балансоутримувач, третя особа). За умовами договору оренди орендодавець передає, а орендар, приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А, шляхом підписання акту приймання-передачі з Балансоутримувачем -Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ". Згідно з пункту 2.3 договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу по акту приймання - передавання, погодженим з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.10 договору). Пунктом 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 21 червня 2018 року, погоджено продовжити дію договору до 25 червня 2019 року. Відповідно до пункту 10.3 договору, зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін та погодженням із балансоутримувачем. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. За умовами пункт 10.6 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 10.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. Крім того, пунктом 10.11 договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна протягом 7 календарних днів, орендар має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% від вартості орендованого майна за користування майном за час прострочення.

25 червня 2013 року було підписано трьохсторонній акт приймання-передавання орендованого майна.

В межах дії договору було складно та підписано ряд додаткових угод, якими продовжувалась дія договору, змінювалась орендна плата.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі велось наступне листування.

24 липня 2019 року Регіональне відділення направило на адресу орендаря лист № 20-03-02-00339, в якому заявило про припинення дії договору із направленням акту приймання-передачі нерухомого майна. 02 березня 2021 року було сформовано лист № 20-03-02-01944 із про негайне повернення нерухомого майна та сплати неустойки, розрахованої на підставі 785 Цивільного кодексу України. 02 березня 2021 року Фонд державного майна звернувся до балансоутримувача із листом № 11-03-02-01975 про надання інформації з приводу використання орендарем нерухомого майна, що належить державній власності, а саме - частини вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А. 12 березня 2021 року балансоутримувач повідомив власника майна (Фонд державного майна України та регіональне відділення) про те, що орендар досі не повернув орендоване майно. 28 квітня 2021 року орендаря проінформовано листом № 20-03-02-04115 про невідкладність здійснення активних дій по підписанню акту приймання-передачі орендованого майна та його направлення на адресу Регіонального відділення.

Предметом розгляду позовних вимог є вимога про зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно - частину вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А, шляхом підписання акту приймання- передачі з Балансоутримувачем - Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ", а також стягнення неустойки у розмірі 830,00 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір є договором оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 01 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, який встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

Отже, договір оренди державного майна є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань на підставі статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є обов`язковим на протязі строку його дії для виконання сторонами.

Пунктом 10.1 договору, в редакції додаткової угоди, сторони погодили, що договір продовжено до 25 червня 2019 року, а за пунктом 10.6 договору чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому, частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору. Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 920/960/18 та від 09 липня 2019 року у справі № 906/745/18.

Судом встановлено, що Регіональне відділення листом № 20-03-02-003399 від 24 липня 2019 року (тобто в межах місячного строку, встановленого законом), який направлений засобами поштового зв`язку 25 липня 2019 року, повідомило фізичну особу-підприємця Сломчинського Олега Вікторовича та Студенське містечко НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" про прийняття рішення щодо припинення дії договору оренди № 5449-Н від 25 червня 2013 року та зазначив про необхідність повернути орендоване майно.

Посилання відповідача та те, що позивач не мав права відмовити йому в продовжені строку дії договору у зв`язку з надходженням відповідної заяви відповідача про пролонгацію договору суд вважає безпідставними. Ця заява відповідача не містить під собою юридичних підстав. Натомість право орендодавця відмовитися від продовження договору оренди ґрунтується на законі (частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). При цьому це право орендодавця є безумовним і не знаходиться в залежності від бажання орендаря про продовження дії договору.

Факт продовження користування відповідачем орендованим майном і сплата орендної плати також не є достатньою підставою вважати договір продовженим, оскільки таких підстав продовження строку дії договору теж не міститься в чинному законодавстві.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомило відповідача (24 липня 2019 року) про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії.

Виходячи з частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди. Аналогічні положення містить стаття 785 ЦК України.

Згідно з пунктом 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. При цьому, пунктом 10.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (пункт 10.9 та 10.10 договору).

Таким чином, з урахуванням норм права та пунктів 5.10 та 10.9 договору, відповідач повинен звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його дії. В той же час доказів, які б підтверджували факт дотримання відповідачем наведених норм чинного законодавства та положень договору суду не надано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно - частину вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем - Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" є нормативно обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 830,00 грн. неустойки, розмір якої був зменшений під час розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Як-то вказано у пункті 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу по акту приймання - передавання, погодженим з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.9 та 10.10 договору).

Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди було визначено до 25 червня 2019 року. При цьому, між сторонами орендних правовідносин велась активна переписка з приводу повернення орендованого майна, зі змісту якої можна встановити той факт того, що відповідач свій обов`язок по складанню акта приймання-передачі в строки, визначені договором (протягом трьох робочих днів з дня припинення договору) та повернення орендованого приміщення не виконав, а тому він є таким, що прострочив виконання свого обов`язку та виступає по відношенню до Регіонального відділення в якості боржника, який неналежно виконує покладені на нього обов`язки.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, наступають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з пунктом 10.11 договору унормовано, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна протягом 7 календарних днів, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% від вартості орендованого Майна за користування Майном за час прострочення.

Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, зважаючи при цьому, що наявні матеріали справи, у тому числі вищеозначені наведені відповідачем докази не засвідчують вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди, суд вважає правомірним нарахування позивачем 830,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення в період зазначений позивачем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сломчинського Олега Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 44223324) неустойку у розмірі 830,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 399,54 грн.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Сломчинського Олега Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вчинити певні дії, а саме: повернути державне окреме індивідуально визначене майно - частину вестибюлю на першому поверсі дев`ятиповерхової будівлі гуртожитку № 11, реєстраційний номер майна 02066769.1.АААККЖ581, загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: місто Харків, провулок Електроінструментарний, будинок 6-А, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - Студенським містечком НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" (61070, місто Харків, вулиця Чкалова, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 23912896).

Видати наказ після набрання законної сили рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "31" серпня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2614/21