Рішення № 99277109, 30.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2380/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 25 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігна", 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 25 простягнення 8 600, 77 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" звернулось до Господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігна" про стягнення суми у розмірі 8 600, 77 грн. з яких: заборгованість по відшкодуванню витрат за використану електроенергію у розмірі 8 121, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 144,17 грн., 3 % річних у розмірі 69,24 грн., пеню у сумі 265,93 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 23 про відшкодування витрат за використану електроенергію від 11.04.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Також позивачем, у пункті 1 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року позовну заяву Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (вх. № 2380/21 від 16.06.2021 року) залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

29.06.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 15118) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року задоволено клопотання позивача викладене у пункті 1 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2380/21. Розгляд справи № 922/2380/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

16.07.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16657) у якому останній, заперечує проти позовних вимог (а.с. 95-97).

23.07.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 17214) у якій останній зазначає, щодо виписок з журналу, доданих до позовної заяви зазначає. що позивач керуючись умовами договору № 23 від 11.04.2016 року виставляв та надавав відповідачу відповідні рахунки. Також рахунки надавались найманим працівникам відповідача, отримання яких підтверджується їх підписами в журналі отримання рахунків. Крім того, листом від 17.05.2021 року за № 01-07/436 поштовим повідомленням відповідачу було направлено акти звірки розрахунків за договором. Жодних заперечень щодо нарахованих сум, відповідачем надано не було.

Також зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу обставин, які підтверджують його заперечення. Тому на думку позивача, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи є надуманими, викладеними з метою невиконання взятих на себе зобов`язань за договором. У зв`язку із чим, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 101-103).

Ухвалою суду від 27.07.2021 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 16657) про витребування оригіналів документів. Відмовлено у задоволені клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 16657) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 11.04.2016 року між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (позивач, ДП “ХНАТОБ”) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігна" (відповідач, споживач) було укладено договір № 23 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2 договору, ДП “ХНАТОБ” зобов`язується постачати “споживачу” електричну енергію, у відповідності до встановлених йому лімітів електроспоживання, у режимі постачальника електроенергії - АК “Харківобленерго”. “Споживач” зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25 (а.с. 8).

Пункт 3 договору сторони погодили, що розрахунки за електроенергію проводяться за тарифом, встановленим АК “Харківобленерго” у відповідності показникам приладів обліку. Розрахунки за електроенергію, спожиту понад договірну величину, передбачену пунктом 4 договору, проводяться в 2-х кратному розмірі.

Згідно пункту 5 договору, “споживач” здійснює оплату витрат за спожиту електричну енергію в наступному порядку:

- до 30 числа поточного розрахункового періоду (місяцю) авансовим платежем в розмірі 100% від вартості очікуваного об`єму споживання електричної енергії в наступному розрахунковому періоді, але не менше об`єму споживання в попередньому розрахунковому періоді;

- остаточна оплата витрат за спожиту електричну енергію проводиться до 10 числа кожного місяця наступного за розрахунковим періодом на підставі двостороннього Розрахунку об`єму спожитої електроенергії і рахунку на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію. Сума передплати враховується в наступному розрахунковому періоді (а.с. 8).

Пунктом 6 договору передбачено, що межі відповідальності за стан і обслуговування електрообладнання узгоджуються актом розмежування експлуатаційної відповідальності сторін, що додається до цього договору.

Відповідальність за стан та обслуговування електроустаткування та електромереж “споживача” несе особа, яка призначена адміністрацією “споживача” та яка пройшла перевірку знань по ПТЕ и ПТБ електроустаткування споживача (пункт 7 договору).

Також між сторонами 19.04.2016 року було підписано акт введення в експлуатацію електролічильника № 1 та 14.05.2018 року між сторонами було підписано акт введення в експлуатацію електролічильника (а.с. 9-10).

Між сторонами було підписано акти розмежувальної експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 11-12).

Відповідно до акту (додатку №2) в експлуатації позивача перебуває кабельна ліня і електроустаткування до болтових з`єднань автомата АЕ2046 Ін=50А. В експлуатації відповідача знаходиться кабельна ліня від болтових з`єднань автомата АЕ2046 Ін=50А до шафи обліку, шафа обліку. Межа відповідальності за стан і обслуговування електропристроїв знаходиться на болтових з`єднаннях автомата АЕ2046 Ін=50А (а.с. 11).

Відповідно до акту (додатку №2/3) в експлуатації позивача перебуває кабельна ліня і електроустаткування до нижніх губок запобіжника ПН шкала 2ШУО. В експлуатації відповідача знаходиться кабельна ліня від нижніх губок запобіжника ПН шкала 2ШУО до шкафа обліку, шкаф обліку. Межа відповідальності за стан і обслуговування електропристроїв знаходиться на нижніх губках запобіжника ПН шкала 2ШУО (а.с. 12).

Згідно наказу (додатку №3) до договору призначено відповідальною особою Фесенко А.Ю. (а.с. 13).

01.11.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 23 від 11.04.2016 року (а.с. 14).

Пунктом 1 додаткової угоди, сторони погодили викласти пункт 11 договору у наступній редакції:

«Пункт 11. Даний договорі, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України діє з 01.11.2017 року по 31.12.2018 року, та може бути продовжений за згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору» (а.с. 14).

31.12.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 23 від 11.04.2016 року (а.с. 14).

Пунктом 1 додаткової угоди, сторони погодили викласти пункт 11 договору у наступній редакції:

«Пункт 11. Даний договорі діє до 31.12.2019 року, та може бути продовжений за згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору» (а.с. 15).

Як зазначає позвиач, між сторонами було підписано акти про споживання електроенергії за період з січня 2019 року по січень 2020 року (а.с. 22-34).

Також позивачем на виконання умов договору було виставлено рахунки – фактури, а саме:

- № СФ-0001922 від 11.02.2019 року на суму 2 511,47 грн.;

- № СФ-0002010 від 11.03.2019 року на суму 2 394,97 грн.;

- № СФ-0002095 від 10.04.2019 року на суму 1 533,43 грн.;

- № СФ-0002172 від 10.05.2019 року на суму 2 037,35 грн.4

- № СФ-0002255 від 10.06.2019 року на суму 5 627,74 грн.;

- № СФ-0002357 від 10.07.2019 року на суму 8 643, 13 грн.;

- № СФ-0002423 від 12.08.2019 року на суму 7 207,25 грн.;

- № СФ-0002512 від 10.09.2019 року на суму 8 444,98 грн.;

- № СФ-0002587 від 10.10.2019 року на суму 6 156,38 грн.;

- № СФ-0002686 від 08.11.2019 року на суму 920,38 грн.;

- № СФ-0002789 від 09.12.2019 року на суму 1 825, 12 грн.;

- № СФ-0002881 від 10.01.2020 року на суму 2 659,19 грн.;

- № СФ-0002966 від 10.02.2020 року на суму 1 285,03 грн. (а.с. 41-53).

За твердженнями позивача, відповідачем вищевказані рахунки були отримані, про що свідчить підписи представників відповідача у журналі (а.с. 54-57).

09.01.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 01-07/15 у якому повідомлено відповідача, що 11.01.2020 року о(б) 12:00 приміщення які орендує відповідач будуть відключені від постачання електричної енергії (а.с. 58).

Відповідно до акту від 11.01.2020 року ТОВ «Дігна» було відключено від електроустановки (а.с. 59).

11.01.2020 року між позивачем та відповідачем було складено акт про вивід з експлуатації електролічильників (а.с. 60).

17.05.2021 року позивачем на адресу відповідача листом № 01-07/436 було направлено акт звірки взаєморозрахунків (в. с. 62-63).

За твердженнями позивача, відповідач з вересня 2019 року не сплачує платежів відповідно до умов договору № 23 про відшкодування витрат за спожите електроенергію від 11.04.2016 року, внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість за вересень (частково у розмірі 1 431,83 грн.), жовтень – грудень 2019 року та січень 2020 року у загальному розмірі 8 121,43 грн. Вищевказані обставини, стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно вимог частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За змістом статті 5 вказаного закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про відшкодування витрат за використання електроенергії №23 від 11.04.2016 року у загальному розмірі 8 121, 43 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме актами про споживання електричної енергії, рахунками на оплату та витягом з журналу про отримання відповідачем відповідних рахунків.

Заперечуючи проти позовних вимог, у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 16657 від 16.07.2021 року), відповідач в частині, що спірний договір втратив свою чинність 31.12.2019 року, у зв`язку із чим, відповідачу не зрозумілі підстави для нарахування плати за 11 днів січня 2020 року, суд зазначає наступне.

У постанові від 04.12.2020 року у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного суду зазначила, що «правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15).

При цьому, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 року у справі №761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів, а саме є, порушення відповідачем зобов`язань за договором № 23 про відшкодування витрат за використану електроенергію від 11.06.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

При цьому як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає, як позивач так і відповідач між позивачем та відповідачем було укладено договір № 23 про відшкодування витрат за використану електроенергію від 11.06.2016 року.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2018 року, сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2019 року (а.с. 15).

З аналізу вищевикладеного та змісту позовної заяви вбачається, що вона містить не вірне застосування позивачем норми матеріального права. У зв`язку із чим, суд зазначає, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі від 13.02.2020 року № 904/349/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірні правовідносини що склалися між сторонами у даній справі, випливають як з договірних відносин, так і позадоговірних в частині стягнення із відповідача фактично спожитої електроенергії за період за 11 днів січня 2020 року, проти яких заперечує відповідач.

Щодо заперечень відповідача, в частині що якщо перемножити обсяг споживання у актах, на середня вартість кВт.год з ПДВ, то вийде, що заявлена до стягнення сума боргу 8 121,43 грн. ніяк не корелюється з наданими позивачем до позовної заяви актами. Також зазначає, що у відповідача відсутні надані позивачем акти, у зв`язку із чим, на думку відповідача останні викликають у відповідача сумніви щодо достовірності. Також посилається, що підпис директора відповідача на акті виведення з експлуатації електролічильника від 11.01.2020 року є підробним. Заперечує проти виписок з журналу, оскільки відповідачу незрозуміло, що підтверджують дані виписки (а.с. 95-97).

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 року у справі №910/6898/20, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 року у справі 911/1413/19 вказано, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, відповідачем в порушення вищевикладених норм, до відзиву на позовну заяву не надано жодного доказу на спростування викладених у позовній заяві обставин та на підтвердження належного виконання ним умов договору (виписка банку, листування, рахунки, контррозрахунку суми боргу, тощо).

Також суд не приймає заперечення відповідача в частині наданого позивачем журналу реєстрації отримання рахунків на оплату, оскільки останні спростовуються оплатою відповідачем послуг за договором, про що свідчать надані позивачем виписки банку (а.с. 35-40, 74-81).

Судом здійснено перевірку наданого позивачем до суду розрахунку позовних вимог (а.с. 82-83) із урахуванням наданих до суду виписок банку (а.с.,35-40, 74-81) та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення становить - 8 121,43 грн.

У зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, про задоволення позову в частині стягнення із відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат за використану електроенергію у розмірі 8 121, 43 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 144,17 грн., 3 % річних у розмірі 69,24 грн., пеню у сумі 265,93 грн.

Щодо нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 144,17 грн., та 3 % річних у розмірі 69,24 грн. відповідно до наданого розрахунку (а.с. 18-19), суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 144,17 грн. за період з 01.10.2019 року по 11.06.2021 року, та 3 % річних у розмірі 69,24 грн. за період з 01.10.2019 року по 11.06.2021 року та встановлено, що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем відповідачу пені у сумі 265,93 грн. за період з 01.10.2019 року по 01.08.2020 року, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 20-21) суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому, застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань можливе саме за умови їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Як вбачається із умов договору № 23 від 11.04.2016 року про відшкодування витрат за спожиту електроенергію (а.с. 8), між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку притягнення сторін до відповідальності за порушення зобов`язань у вигляді пені.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначили її розмір, підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом, у даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №908/1501/18.

Крім того, відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 16657 від 16.07.2021 року) заявлено про сплив позовної давності до вимог позивача про стягнення пені (а.с. 95-97).

Щодо клопотання відповідача про засновування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення із відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та про стягнення із відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за використану електроенергію у розмірі 8 121, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 144,17 грн., 3 % річних у розмірі 69,24 грн.

В частині стягнення пені у сумі 265,93 грн. – відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 199,81 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дігна» (61057, м. Харків. вул. Сумська, буд. 25, ЄДРПОУ 39037436) на користь Державного підприємства “Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка” (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, ЄДРПОУ 38385217) заборгованість по відшкодуванню витрат за використану електроенергію у розмірі 8 121, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 144,17 грн., 3 % річних у розмірі 69,24 грн. та судові витрати у розмірі 2 199,81 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 265,93 грн. – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Державне підприємство “Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка”, 61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, ЄДРПОУ 38385217;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дігна» (61057, м. Харків. вул. Сумська, буд. 25, ЄДРПОУ 39037436).

Повне рішення складено "30" серпня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова