Рішення № 99277100, 20.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1680/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" (67661, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31; код ЄДРПОУ:13873505) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" (62492, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Миру, 1, корп. Р; код ЄДРПОУ: 32871249) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача – Домуща В.С., ордер №1036857 від 16.04.21;

відповідача - Передерій О.С., ордер №1084196 від 02.08.21.

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" заборгованість за договором поставки бетону №14/09-20 від 14.09.2020 у розмірі 322 265,93 грн., а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 4 837,43 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1680/21 від 05.05.2021) Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1680/21. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 09 червня 2021 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2021 відкладено підготовче засідання на 07.07.2021.

В підготовчому судовому засіданні 07.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.08.2021.

04.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача звернувся із заявою про поновлення процесуального строку для подачі відзиву (вх.№18172 від 04.08.2021).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2021 клопотання представника відповідача було задоволено частково та продовжено строк відповідачу на подання відзиву на позовну заяву.

В той же день, представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.№18173 від 04.08.2021), в якому просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача стверджує, що договір №14/09-20 від 14.09.2020 між Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" не укладався. Зазначає, що договір поставки №14/09-20 від 14.09.2020, товарно-транспортні накладні №154/1-17 від 27.10.2020 та видаткова накладна №154 від 27.10.2020, товарно-транспорта накладна №155/1 від 28.10.2020 та видаткова накладна №172 від 28.10.2020, на які посилається позивач в позовній заяві, як на доказ поставки бетону, підписані тільки з боку постачальника, а підпис та відтиск печатки покупця відсутні. На переконання представника відповідача, видаткові накладні №154 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020 не містять необхідних реквізитів, а такі недоліки перешкоджають можливості ідентифікувати особу отримувача товару, а також не підтверджують факт отримання товару відповідачем. Товарно-транспортні накладні також не містять посади, прізвища та підписів відповідальних осіб відповідача. При цьому на думку представника відповідача, за відсутності в матеріалах справи квитанції про прийняття ДПС податкових накладних №171 та №172, на які посилається позивач, взагалі не можна звертати увагу на таку інформацію, тим паче як на доказ поставки товару.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2021 відкладено судове засідання на 06.08.2021.

06.08.2021 на електронну скриньку господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№4835 від 06.08.2021), в якій просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Так, представник позивача стверджує, що керуючись п.п.5.1 п.5 Договору та з урахуванням того, що відповідачем отримано товар, сторонами складено видаткові та товарно-транспортні накладні. Також представник позивача зазначає, що видаткову накладну №154 від 27.10.2020 відповідач відмовляється підписувати. На підтвердження зазначеного представник позивача надав копію опису вкладення до цінного листа від 16.02.2021, з якого вбачається, що ПБК ТОВ «АРГІЛЛ» направив видаткову накладну №154 від 27.10.2020 та ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" 19.02.2021 її було отримано.

Також представник позивача зазначив, що на підтвердження отримання товару ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" було надано до суду податкову накладну №171 від 27.10.2020, відповідно якої зазначено господарську операцію між позивачем та відповідачем. Постачальник (позивач) склав та здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, і яка є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. На переконання представника позивача, у зв`язку із тим, що податкову накладну №171 від 27.10.2020 зареєстровано можна зробити висновок, що поставка товару відбувалась та ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" віднесено податковий кредит, тим самим підтверджено реальність господарської операції та отримання товару (бетону). Разом з цим, представник позивача стверджує, що видаткову накладну №155 від 28.10.2020 ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" відмовляється підписувати. На підтвердження зазначеного представник позивача надає копію опису вкладення до цінного листа від 16.02.2021 року, з якого вбачається, що ПБК ТОВ «АРГІЛЛ» направив видаткову накладну №155 від 28.10.2020 та ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" 19.02.2021 її було отримано.

Також представник позивача зазначив, що на підтвердження отримання товару ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" надає до суду податкову накладну №172 від 28.10.2020, відповідно якої зазначено господарську операцію між позивачем та відповідачем. Постачальник (позивач) склав та здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, і яка є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. На думку представника позивача, у зв`язку із тим, що податкову накладну №172 від 28.10.2020, зареєстровано можна зробити висновок, що поставка товару відбувалась та ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" віднесено податковий кредит, тим самим підтверджено реальність господарської операції та отримання товару (піску).

Разом з цим представник позивача зазначив, що у відзиві на позовну заяву, відповідач звертає увагу на відсутність квитанцій із податкового органу на підтвердження прийняття податкових накладних №171 та №172. Проте, як стверджує представник позивача, податкові накладні №171 та №172 є зареєстрованими відповідно чинного законодавства з урахуванням реальності господарських операцій. Також представник позивача надав квитанції від 02.11.2020 та від 11.11.2020 на підтвердження прийняття податковим органом податкових накладних №171 та №172.

Також представник позивача вказав на те, що 30.11.2020 відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначено, що ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" визнає факт підписання договору від 14.09.2020. Однак, з боку відповідача не проводиться жодних дій, направлених на погашення заборгованості або врегулювання зазначеної ситуації іншим чином (уникає проведення переговорів), що свідчить про небажання відповідача в добровільному порядку розрахуватися за отриманий товар.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.08.2021. Явку представника позивача у наступне судове засідання визнано обов`язковою.

11.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав заперечення (вх.№18803 від 11.08.2021), в яких зазначив, що відповідач вважає помилковим посилання позивача на податкові накладні №171 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020, як на доказ поставки товару за спірними накладними, оскільки податкові накладні за спірними поставками та відомості податкових декларацій не є свідченням руху активів за спірними накладними, не підтверджують фізичного переміщення товару, а тому не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України. На переконання представника відповідача, податкові накладні та декларації сторін за спірними поставками не можуть бути єдиними доказами по справі, що підтверджують факт поставки товару без наявності інших належних та допустимих доказів. На думку представника відповідача, позивач не враховує те, що підтвердженням реального руху активів можуть бути обставини виробництва товару та здійснення його перевезення, зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, залишив поза увагою те, що такі докази відсутні в матеріали цієї справи, а за відсутності первинних документів, в яких відображаються вчинені господарські операції, подані до податкового органу податкові накладні та декларації, що складаються на підставі таких первинних документів, не можуть бути доказом поставки товару. Податкові накладні складає та реєструє постачальник, а покупець лише отримує податковий кредит за господарською операцією, який повинен відобразити у податковій звітності, однак будь-які відомості у податковій звітності, у тому числі помилкові щодо податкового кредиту, відповідно до положень статті 50 Податкового кодексу України можуть бути відкориговані покупцем у майбутніх періодах, на що у відповідача є три роки. Фактом підтвердження господарської операції за спірним договором згідно з узгодженими сторонами умовами є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Також як стверджує представник відповідача, з`ясувалось, що ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" отримало податковий кредит за податковими накладними №171 та №172 та відобразило їх у податковій звітності. Станом на 10.08.2021 проводиться службове розслідування на ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" з метою з`ясування обставин отримання податкового кредиту, хто з працівників в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 без наявності первинних документів допустив відображення у податкових деклараціях з ПДВ за податковими накладними №171 та №172. Представник відповідача зазначив, що про результати розслідування буде поінформовано додатково.

Разом з цим представник відповідача повідомив, 10.08.2021 ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" подано до Головного управління ДПС у Харківській області, Харківська ДПІ (Харківський район) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок на загальну суму 50793,33 грн.

В той же день, представник позивача через канцелярію суду звернувся із клопотанням про долучення до матеріалів справи документів в якості додатків до відповіді на відзив (вх.№18802 від 11.08.2021).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.08.2021.

18.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо нових доказів по справі (вх.319400 від 18.08.2021).

Так, представник відповідача зазначив, що акти надання послуг перевезення є похідними від товарно-транспортних документів, а отже без належно оформлених товарно-транспортних накладних акти надання послуг не можуть підтверджувати господарську операцію. При цьому, в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні по поставні бетону в розмірі 157 куб. м. Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов`язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Присутній в судовому засіданні 20.08.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що поставка товару позивачем здійснювалась окремими партіями на об`єкт відповідача. При цьому, поставка товару за спірними видатковими накладними відбувалась вночі, а всі необхідні первинні документи повинні були бути підписані вранці наступного дня.

Присутній в судовому засіданні 20.08.2021 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що акти надання послуг №599, №600 підписані 27.10.2020, тобто до фактичної спірної поставки. Зважаючи на викладене можна зробити висновок, що акти надання послуг №599, №600 від 27.102020 було складено лише формально, а отже не можуть бути підтвердженням господарської операції.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Як стверджує позивач, 14.09.2020 між Проектно-будівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Аргілл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" (покупець) було укладено договір поставки бетону №14/09-20 (надалі - Договір) (а.с.37-42 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки покупцеві бетон (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару.

Кількість, ціна товару за одиницю, його асортимент і строки поставки визначаються у Специфікації (Додаток №1, що є невід`ємною частиною договору) (п.1.2.Договору).

Товар постачається партіями згідно з узгодженими заявками покупця, в яких вказано кількість, номенклатуру , дату та час поставки товару (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.1.4. Договору, товар за даним Договором постачається на умовах DDP згідно з Правилами інтерпретації міжнародних торгових термінів «ІНКОТЕРМС-2010». Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання в момент надання покупцеві нерозвантаженого товару на транспорті постачальника в місці поставки за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайська, масив 4. будинок 23.

Згідно з п.2.1.1. Договору, постачальник зобов`язаний поставляти товар покупцю відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.3.1.1. Договору, покупець зобов`язаний своєчасно на умовах цього Договору оплачувати вартість товару.

Постачальник здійснює поставку товару партіями на підставі заявок покупця в строк, визначений цим Договором (п.4.1. Договору).

Заявка покупця надається постачальнику у письмовому вигляді на електрону адресу з наступним наданням письмового оригіналу заявки протягом 7 днів від дати такого відправлення (п.4.2.Договору).

Відсутність письмової заявки покупця не означає відсутність, замовлення партії товару, якщо останнє надане усно, але може бути підставою для відмови постачальника від поставки партії товару без обґрунтування причин та без можливості застосування до нього штрафних санкцій за прострочення поставки (п.4.3. Договору).

Поставка товару постачальником здійснюється власним або найманим транспортом на розсуд та за власний рахунок постачальника (п.4.4.Договору).

Маршрут транспортування, вид та марка транспортного засобу, інші деталі поставки товару визначаються постачальником самостійно на свій розсуд (п.4.5.Договору).

Моментом поставки є момент фактичного приймання - передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного Договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що «моментом поставки» партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній та видатковій накладній (п.5.1.Договору).

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін (п.5.4.Договору).

Представник покупця зобов`язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, виконану відповідно до вимог чинного законодавства України, із переліком товару, який підлягає передачі (п.5.4.1.Договору).

Належним доказом повноважень представника покупця на прийняття товару, окрім визначених в цьому пункті Договору документів, є встановлення особи представника покупця, уповноваженої на прийняття партії товару в заявці, наданої покупцем на відповідну партію товару (п.5.4.2.Договору).

Відповідно до п.5.5. Договору, за результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують товарно-транспортну накладну та видаткову накладну.

Згідно п.6.1.1. Договору, ціна за кожну партію товару визначається в специфікації (Додаток №1 до даного Договору), є фіксованою та не підлягає зміні в період дії відповідної специфікації. Ціна за кожну партію товару включає в себе вартість доставки відповідно до умов п.1.4 даного Договору та вказується у видатковій накладній на постачання кожної партії продукції. Сторони мають право змінити ціну товару за погодженням сторін шляхом підписання нової специфікації до Договору. У випадку, якщо покупець відмовляється від підписання специфікації в новій редакції, цей Договір вважається розірваним.

Загальна ціна товару за даним Договором визначається як сума усіх поставлених партій товару та вказується в специфікації (Додаток №1 до даного Договору) (п.6.1.2.Договору).

Відповідно до п.6.2.1. договору, покупець сплачує вартість партії товару за цим Договором наступним чином:

- першу та другу партії товару покупець сплачує шляхом 100% попередньої оплати по виставленим рахункам постачальника не пізніше ніж за три дні до моменту поставки відповідної замовленої партії товару;

- третю та всі наступні партії товару постачальник сплачує не пізніше 2-х наступних банківських днів за днем поставки партії товару.

Відповідно до п.8.5. Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару та/або несвоєчасної оплати доставки товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення покупцем заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.12.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Повноваження осіб на підписання цього Договору засвідчуються печатками сторін. Відповідальність за наслідки підпису Договору не уповноваженою особою покладається на сторону, яка засвідчила підпис своєю печаткою (п.12.8.Договору).

Вищезазначений Договір зі сторони постачальника підписано директором Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" та засвідчено печаткою Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл", а зі сторони покупці договір не підписаний взагалі.

В свою чергу відповідач стверджує, що між Проектно-будівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Аргілл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" договір поставки бетону №14/09-20 від 14.09.2020 не був укладений, оскільки відповідачем такий Договір не підписувався.

Позивач наполягає на укладеності спірного Договору між сторонами та стверджує, що ПБК ТОВ «АРГІЛЛ» поставлено ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" товар (бетон та пісок) відповідно товарно-транспортних накладних та видаткової накладної, який на час складання позовної заяви не оплачений.

Так, позивач стверджує, що на підтвердження отримання відповідачем товару за Договором, сторонами було складено наступні товарно-транспортні накладні:

- товарно-транспортна накладна №Р154/1 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 6;

- товарно-транспортна накладна №Р154/2 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/3 від 27. 10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/4 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/5 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 12;

- товарно-транспортна накладна №Р154/6 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 11;

- товарно-транспортна накладна №Р154/7 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/8 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 6;

- товарно-транспортна накладна №Р154/9 від 27.1 0.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/10 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 12;

- товарно-транспортна накладка №Р154/11 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 11;

- товарно-транспортна накладна №Р154/12 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/13 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 6;

- товарно-транспортна накладна №Р154/14 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 9;

- товарно-транспортна накладна №Р154/15 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 12;

- товарно-транспортна накладна №Р154/16 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 11;

- товарно-транспортна накладна №Р154/17 від 27.10.2020, найменування вантажу: бетон, кількість місць: 7 (а.с.46-79 т.1).

В кожній вищевказаній товарно-транспортній накладній зазначено, що вантажовідправником є Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", пункт навантаження: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31, пункт розвантаження: Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Нерубайська, масив 4, буд.23. В графі "маса брутто" та "усього відпущено на загальну суму" інформація відсутня. Маса нетто у вищеперелічених товарно-транспортних накладних взагалі не зазначена. В графі "отримав водій/експедитор (ПІБ, посада, підпис)" містяться прізвище та ініціали. Проте жодна із вищеперелічених товарно-транспортних накладних в графі "отримав водій/експедитор" не містить підпису водія/експедитора. В графі "здав" міститься підпис Ларіної Т.О., в графі "прийняв" міститься лише підпис. При цьому, ані прізвища, ані посади особи, яка приймала товар вищеперелічені товарно-транспортні накладні не містять. Жодної довіреності на отримання товару згідно вищезазначених товарно-транспортних накладних із сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" матеріали справи не містять.

Також, як стверджує позивач, сторонами було складено видаткову накладну №154 від 27.10.2020 щодо постачання бетону, а саме 157 куб.м. на суму 295 160,00 грн. Місце складання видаткової накладної: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31 (а.с.43 т.1).

Вищезазначена видаткова накладна зі сторони постачальника підписана головним бухгалтером Ларіною Т.І. та містить відтиск печатки Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл". В графі "отримав" будь-яка інформація відсутня.

Також у видатковій накладній №154 зазначено адресу доставки, а саме: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

Разом з цим, як стверджує позивач, 28.10.2020 на підтвердження отримання відповідачем товару, сторонами було складено товарно-транспортну накладну №Р155/1 на загальну суму з ПДВ у розмірі 9 600,00 грн. (а.с.81 т.1).

Як вбачається з відомостей зазначених у вищезазначеній товарно-транспортній накладній, вантажовідправником є Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", пункт навантаження: Одеська обл., с. Кучургани, пункт розвантаження: Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Нерубайська, масив 4, буд.23, найменування вантажу: пісок, маса брутто 30 тонн, кількість місць: насип, супровідні документи: видаткова накладна №155 від 28.10.2020. Маса нетто у товарно-транспортній накладній не зазначена. В графі "отримав водій/експедитор (ПІБ, посада, підпис)" містяться прізвище та ініціали.

Разом з цим суд зазначає, що жодна із наданих товарно-транспортних накладних в графі "отримав водій/експедитор" не містить підпису водія/експедитора. В графі "здав" міститься підпис головного бухгалтера Ларіної Т.О. та відтиск печатки Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл", в графі "прийняв" будь-яка інформація відсутня.

Жодної довіреності на отримання товару із сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" матеріали справи не містять.

Також, як стверджує позивач, сторонами було складено видаткову накладну №155 від 28.10.2020 щодо постачання піску в розмірі 30 тонн на загальну суму 9600,00 грн. (а.с.80 т.1).

У видатковій накладній №155 від 28.10.2020 зазначено адресу доставки: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23. При цьому, місце складання видаткової накладної: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31.

Вищезазначена видаткова накладна зі сторони постачальника підписана головним бухгалтером Ларіною Т.І. та містить відтиск печатки Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл". В графі "отримав" будь-яка інформація відсутня.

Як стверджує позивач, видаткову накладну №155 від 28.10.2020 ТОВ "Ukrainian Beer Company Distribution" відмовляється підписувати.

Як стверджує позивач, ним було направлено всі вищезазначені товарно-транспортні накладні та видаткові накладні на адресу відповідача, проте той відмовився їх підписувати. На підтвердження зазначеного позивач надає копію опису вкладення до цінного листа від 16.02.2021 (а.с.86 т.1).

При цьому, як вбачається з товарно-транспортних накладних №Р154/2, №Р154/8 та №154/13, автомобільним перевізником зазначено Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл", у всіх інших товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ТОВ "ПТК ОПТІМА".

У матеріалах справи містяться акти наданих послуг підписаних зі сторони виконавця Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТК ОПТІМА", а зі сторони замовника - Проектно-будівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Аргілл" (а.с.221-222 т.1).

Так, відповідно до акту надання послуг №599 від 27.10.2020, виконавцем було перевезено бетон спеціальним вантажним бетонорозмішувачем у кількості 130 куб.м. за маршрутом: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31 - Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

Відповідно до акту надання послуг №600 від 27.10.2020, виконавцем було перевезено бетон спеціальним вантажним бетонорозмішувачем у кількості 9 куб.м. за маршрутом: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31 - Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

По факту надання послуг було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні (а.с.223-231 т.1).

На підтвердження того, що позивачем постачався товар саме на склад відповідача, позивач надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна розміщеного за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна - виробничо-складська будівля з адміністративно побутовими приміщеннями, розміщений за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2074104151210), на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" (а.с.84-85 т.1).

Також позивач зазначає, що в підтвердження отримання вище зазначеного товару відповідачем свідчать податкові накладні №171 від 27.10.2020 (а.с.44 т.1) та №172 від 28.10.2020 (а.с.82 т.1), які було складено та зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, в податковій накладній №171 від 27.10.2020 позивач відобразив господарську операцію, де постачальником значиться Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", товар - бетон, кількість - 157 куб.м., загальна сума податку, що підлягає сплаті з ПДВ становить 295 160,00 грн., з якої податок на додану вартість складає 49 193,33 грн. Уповноважена особа: Т.І. Ларіна.

В податковій накладній №172 від 28.10.2020 позивач відобразив господарську операцію, де постачальником значиться Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", товар - пісок, кількість - 30 тонн, загальна сума податку, що підлягає сплаті з ПДВ становить 9 600,00 грн., з якої податок на додану вартість складає 1 600,00 грн. Уповноважена особа: Т.І. Ларіна.

Реєстрацію податкових накладних №171 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанціями №1 (а.с.174 т.1).

Проте, відповідачем було подано до ГУ ДПС у Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого відповідачем було здійснено корегування податкового кредиту на суму податку на додану вартість щодо господарських операцій, які було зареєстровано позивачем згідно податкових накладних №171 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020, де відповідачем було зменшено суму податку на додану вартість на загальну суму 50 793,00 грн. (а.с.193-195 т.1).

Реєстрацію вищезазначеного уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок було зареєстровано ГУ ДПС у Харківській області 10.08.2021 відповідно до квитанції №2 (а.с.196 т.1).

Позивач стверджуючи, що відповідачем було частково сплачено грошові кошти за іншими заявками на умовах спірного Договору, надав банківську виписку по рахункам позивача за період з 01.09.2020 по 07.04.2021 (а.с.215-217 т.1).

З вищезазначеної виписки вбачається рух коштів, які відповідач перераховував на рахунок позивача з призначенням платежів, зокрема: "оплата за бетон зг. Договору поставки №14/09-20 від 14.09.2020...", "оплата за пісок зг. Договору поставки №14/09-20 від 14.09.2020...", "оплата за послуги бетононасоса зг. Договору поставки №14/09-20 від 14.09.2020...".

Разом з цим, в матеріалах справи міститься лист б/н від 30.11.2020, який було надіслано відповідачем на електронну скриньку позивача (а.с.176 т.1).

У вищевказаному листі відповідач зазначає, що між Проектно-будівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Аргілл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" (покупець) було укладено договір поставки №14/09-20, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця бетон. Також, з даного листа вбачається, що у відповідача виникли сумніви щодо якості бетону, у зв`язку із чим відповідачем було складено декілька актів відбору проб бетону, а саме акт від 21.09.2020 та акт від 25.09.2020 т а акт від 28.09.2020. На підставі зазначених актів відповідачем було складено 26.10.2020 протокол про невідповідність марки бетону який було поставлено на об`єкт.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час судового розгляду справи відповідач наполягав, що Договір поставки бетону №14/09-20 від 14.09.2020 не укладений, оскільки відповідачем не підписаний.

Проте, відповідач, звертаючить до позивача з листом б/н від 30.11.2020, зазначив, що 14.09.2020 між Проектно-будівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Аргілл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" (покупець) було укладено договір поставки бетону №14/09-20, відповідно до якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупцеві бетон (а.с.176 т.1).

Також, суд приймає до уваги банківські виписки по рахунку позивача, відповідно до яких відповідачем у період з 24.09.2020 по 22.10.2020 перераховувалися кошти на рахунок позивача за бетон, послуги бетононасоса та пісок згідно договору поставки бетону №14/09-20 від 14.09.2020 (а.с.215-217 т.1).

Суд констатує, що наявними матеріалами справи підтверджується факт того, що між позивачем та відповідачем існували господарські відносини щодо поставки товару в межах умов Договору поставки бетону №14/09-20 від 14.09.2020. При цьому, матеріалами справи підтверджується як факт поставки товару позивачем, так і факт оплати товару відповідачем.

Тобто, за своєю правовою природою дії суб`єктів правовідносин, які пов`язані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства підтверджують факт укладання Договору.

Як стверджує позивач, ним було поставлено відповідачу товар, зокрема згідно видаткових накладних №154 від 27.10.2020 та №155 від 28.10.2020, проте відповідач за зазначені видаткові накладні відмовився підписувати та не здійснив оплату за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Так, сторони в Договорі погодили, що загальна ціна товару за даним Договором визначається як сума усіх поставлених партій товару та вказується в специфікації (Додаток №1 до даного Договору). Покупець сплачує вартість партії товару за цим Договором наступним чином:

- першу та другу партії товару покупець сплачує шляхом 100% попередньої оплати по виставленим рахункам постачальника не пізніше ніж за три дні до моменту поставки відповідної замовленої партії товару;

- третю та всі наступні партії товару постачальник сплачує не пізніше 2-х наступних банківських днів за днем поставки партії товару.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач факт поставки товару за спірними накладними не визнає та стверджує, що відповідний товар ним не отримувався.

Так, відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Так, спірні видаткові накладні №154 та №155 зі сторони постачальника засвідчені підписом головного бухгалтера Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" та містять відтиск печатки Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл". Проте, зі сторони покупця, зокрема у графі "отримав" не міститься жодних відомостей. Зазначені видаткові накладні відповідачем підписано не було. Відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" дані накладні не містять.

Таким чином, видаткові накладні №154 від 27.10.2020 та №155 та 28.10.2020 у відповідності до чинного законодавства України не містять належні відомості, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні відповідної господарської операції з боку покупця.

Касаційний господарський суд у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортні накладні складають при перевезенні вантажу вантажним автотранспортом.

Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Вищезазначені відомості є вичерпними та обов`язково заносяться до товарно-транспортних накладних при їх оформленні.

Проте, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять відомостей про посаду та прізвища відповідальних осіб вантажоодержувача.

Відомостей про уповноважену особу відповідача на отримання такого товару зазначені товарно-транспортні накладні також не містять.

При цьому, всі товарно-транспортні накладні (окрім товарно-транспорної накладної №Р155/1 від 28.10.2020) в графі "прийняв" містять підпис невідомої особи. Товарно-транспорна накладна №Р155/1 від 28.10.2020 в графі "прийняв" жодних відомостей, зокрема підпису, не містить.

Жодної довіреності уповноваження осіб зі сторони відповідача на отримання товару за спірними накладними матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідні товарно-транспортні накладні не є належним доказом поставки товару відповідачу, оскільки з даних товарно-транспортних накладних в порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не можливо встановити ким саме було отримано товар.

Одне лише зазначення в графі "пункт розвантаження" адресу складу відповідача не є належним доказом поставки товару саме відповідачу.

При цьому суд також звертає увагу, що жодна товарно-транспортна накладна не містить підпису водія та/або експедитора.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Так, позивач на підтвердження перевезення товару надав акти наданих послуг підписані позивачем та перевізником - ТОВ "ПТК ОПТІМА".

Як уже було встановлено судом, відповідно до акту надання послуг №599 від 27.10.2020, ТОВ "ПТК ОПТІМА" було перевезено бетон спеціальним вантажним бетонорозмішувачем у кількості 130 куб.м. за маршрутом: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31 - Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

Також, відповідно до акту надання послуг №600 від 27.10.2020, ТОВ "ПТК ОПТІМА" було перевезено бетон спеціальним вантажним бетонорозмішувачем у кількості 9 куб.м. за маршрутом: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Виноградна, 31 - Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23.

По факту надання послуг було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні.

Так, вищезазначені акти та податкові накладні в їх сукупності підтверджують факт перевезення ТОВ "ПТК ОПТІМА" на замовлення позивача бетону до пункту за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайське, масив 4, буд. 23, за якою розміщено склад відповідача у відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Проте, такі докази не встановлюють факту прийняття зазначеного товару відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з вищезазначених актів не вбачається того, що бетон, який перевозився ТОВ "ПТК ОПТІМА", перевозився саме згідно видаткової накладної №154 від 27.10.2020.

Належних доказів перевезення піску згідно видаткової накладної №155 від 28.10.2020 (з врахуванням того, що товарно-транспортна накладна №Р155/1 від 28.10.2020 не містить навіть підпису в графі "прийняв") матеріали справи взагалі не містять.

При цьому, жоден із наведених вище доказів не встановлює обставини прийняття, зберігання чи використання товару згідно спірних накладних у господарській діяльності покупця.

Разом з цим позивач стверджує, що в підтвердження отримання вище зазначеного товару відповідачем свідчать податкові накладні №171 від 27.10.2020 (а.с.44 т.1) та №172 від 28.10.2020 (а.с.82 т.1), які було складено та зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, в податковій накладній №171 від 27.10.2020 позивач відобразив господарську операцію, де постачальником значиться Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", товар - бетон, кількість - 157 куб.м., загальна сума податку, що підлягає сплаті з ПДВ становить 295 160,00 грн., з якої податок на додану вартість складає 49 193,33 грн. Уповноважена особа: Т.І. Ларіна.

В податковій накладній №172 від 28.10.2020 позивач відобразив господарську операцію, де постачальником значиться Проектно-будівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Аргілл", покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution", товар - пісок, кількість - 30 тонн, загальна сума податку, що підлягає сплаті з ПДВ становить 9 600,00 грн., з якої податок на додану вартість складає 1 600,00 грн. Уповноважена особа: Т.І. Ларіна.

Реєстрацію податкових накладних №171 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанціями №1 (а.с.174 т.1).

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 905/49/15 від 04.11.2019.

Так, положеннями п.1.1 ст.1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.19-1.1.1.п. 19.1 ст. 19-1 Податкового Кодексу України, однією із функцій виконання якої повинні забезпечувати контролюючі органи, є здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Частиною 46.1. статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ч.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ч.54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. частини 54.3. цієї статті).

Частиною 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до 50.1. статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Так, статтею стаття 44 Податкового кодексу України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1.ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2.ПК України).

Відповідно до п.187.1. Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, складання видаткових накладних з одного боку є основою для ведення бухгалтерського обліку, а з іншого – підтвердженням даних, зазначених у податковій звітності.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів того, що позивач надав відповідні податкові накладні відповідачу, як покупцю, матеріали справи не містять.

Разом з цим, відповідачем було подано до ГУ ДПС у Харківській області, Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого відповідачем було здійснено корегування податкового кредиту на суму податку на додану вартість щодо господарських операцій, які було зареєстровано позивачем згідно податкових накладних №171 від 27.10.2020 та №172 від 28.10.2020, де відповідачем було зменшено суму податку на додану вартість на загальну суму 50 793,00 грн.

Реєстрацію вищезазначеного уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок було зареєстровано ГУ ДПС у Харківській області 10.08.2021 та підтверджується квитанцією №2.

З огляду на зазначене, враховуючи реєстрацію уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок відповідача, станом на день прийняття судом рішення по справі, за відповідачем не обліковується податковий кредит за податковими накладними №171 від 27.10.2020 та 172 від 28.10.2020.

Також суд бере до уваги те, що позивачем видаткові накладні №154 від 27.10.2020 та №155 від 28.10.2020 було направлено на адресу відповідача лише 16.02.2021, тобто майже через чотири місяці після того, як відповідач повинен був їх підписати та на їх підставі, як стверджує позивач, здійснити оплату товару.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення ним поставки товару відповідачу за видатковими накладними №154 від 27.10.2020 та №155 від 28.10.2020.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладається на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Проектно-будівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Аргілл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ukrainian Beer Company Distribution" про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "30" серпня 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко