Рішення № 99277084, 30.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2590/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61073, м. Харків, вул. Мефодіївська,11 , код ЄДРПОУ 31557119) до Фізичної особи-підприємця Ковріги Микити Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковріги Микити Володимировича, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання договірних зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 27709,84 грн. за період: листопад 2019 - квітень 2021, 3% річних в сумі 380,55 грн., інфляційні втрати в сумі 1 303,68 грн. на р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договору № 15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2590/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористалися.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи-підприємця Ковріги Микити Володимировича є: АДРЕСА_1 .

Ухвала про відкриття провадження у справі від 01.07.2021 була направлена відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.09.2019 між Комунальним підприємством «Харківські теплові" мережі» (далі - Позивач) та ФОП Ковріга М.В. (далі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15182 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язується постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що приєднання об`єктів до систем теплопостачання проводиться у встановленому законодавством порядку. Підключення Споживачів в опалювальному сезоні здійснюється:

1) для об`єктів з індивідуальним тепловим вводом на підставі письмового замовлення Споживача в установленому порядку Теплопостачальною організацією.

2)для об`єктів з єдиною системою теплопостачання на підставі рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, згідно з затвердженим графіком.

Самовільне підключення об`єктів теплоспоживання не припустимо.

Згідно п. 3.2.6. Договору, споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

У відповідності до п. 5.5. Договору, при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних а електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії повірки тощо) обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом.

Пунктом. 5.6. Договору сторони погодили, що розрахунок теплових навантажень здійснюється за рахунок Відповідача проектними організаціями, які мають ліцензію та узгоджуються Позивачем. При відсутності цього, нарахування за спожиту теплову енергію здійснюються згідно з розрахунком, виконаним Позивачем за затвердженими відомчими нормами.

Відповідно до п.6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок Теплопостачальної організації, вказаний в Договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності до п.6.4. Договору, споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Пунктом 6.6. Договору визначено розрахунки без приладів комерційного обліку, а саме:

- якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в Договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим;

- якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в Договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.6.7. Договору, у разі зміни тарифів, затверджених відповідним уповноваженим органом, Теплопостачальна організація повідомляє Споживача у відповідності з п. 4.2.4., Споживач здійснює розрахунки за спожиту теплову енергію за новими тарифами з моменту їх введення. Зміна тарифів не є підставою для переукладання Договору.

У відповідності до п. 6.10. Договору, споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Теплопостачальної організації за адресою: пр. Архітектора Альошина, буд. № 35, тел. т. 7033676, документи за розрахунковий період:

- акт виконаних робіт - 2 екземпляри;

- рахунок-фактура - 1 екземпляр;

- акт звіряння розрахунків - 2 екземпляри.

По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації на протязі 10 днів після їх отримання.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання Сторонами зобов`язань за Договором. Винна Сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань за цим Договором. Теплопостачальна організація і Споживач несуть відповідальність за правопорушення у сфері теплопостачання згідно з Законом України "Про теплопостачання", цим Договором та іншими нормативними і законодавчими документами.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року.

Згідно п. 10.3. Договору, припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної оплати на умовах Договору за фактично спожиту теплову енергію.

Додатком 1 до Договору №15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії Споживачу за поточний рік.

Додатком 3 до Договору №15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії.

Додатком 4 до Договору №15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 визначено перелік об`єктів теплоспоживання.

Додатком 5 до Договору №15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 визначено облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії.

Позивач вказує, що за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення Відповідача, розташоване за адресою: м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 13/11.

Приміщення Відповідача не оснащені приладами обліку, тому нарахування здійснювалось розрахунковим способом, згідно п. 5.5. Договору.

Як стверджує позивач, станом на момент подачі позову заборгованість за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань складала 27709,84 грн., яка утворилася за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року (включно).

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується - актами на включення теплової енергії у приміщеннях відповідача (акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі"); Рахунками - фактурами надісланими на адресу відповідача.

04.06.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено із супровідним листом (вих. № 212 від 01.06.2020) акти звіряння розрахунків станом на 01.05.2020 та акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий березень та квітень 2020 року, які позивач просив підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача. Також до супровідного листа позивачем надані рахунок-фактура за жовтень 2019р. на суму 377,11грн., за листопад 2019р. на суму 2498,08 грн., за грудень 2019р. на суму 2311,79 грн., за січень 2020р. на суму 3215,35 грн. , за лютий 2020р. на суму 2724,56 грн., за березень 2020р. на суму 1812,26 грн., за квітень 2020р. на суму 169,06 грн. та вимога на оплату боргу №136 від 20.05.2020 р. на суму 12731,10 грн.

10.12.2020 на адресу відповідача було направлено із супровідним листом за (вих. № 415 від 25.11.2020) акти звіряння станом на 01.11.2020, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень, листопад 2020 року, інвентаризаційне повідомлення, які позивач просив підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача. Також до супровідного листа позивачем надані рахунок-фактура за жовтень 2020р. на суму 377,71грн., за листопад 2020р. на суму 2276,34 грн.

Однак, вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді і без задоволення, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Договором № 15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 по оплаті теплової енергії в сумі 27709,84 грн. за період листопад 2019 року - квітень 2021 року, 3% річних в сумі 380,55 грн., інфляційних втрат в сумі 1 303,68 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за невиконання договірних зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 27709,84 грн. за період листопад 2019 року - квітень 2021 року не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором № 15182 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2019 в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за невиконання договірних зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 27709,84 грн. за період листопад 2019 року - квітень 2021 року належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1303,68 грн. та 3% річних у розмірі 380,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".).

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1303,68 грн. інфляційних втрат та 380,55 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковріги Микити Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МВФ 351823) заборгованість за невиконання договірних зобов`язань за період листопад 2019 - квітень 2021 по оплаті теплової енергії в сумі 27709,84 грн., 3% річних в сумі 380,55 грн., інфляційні втрати в сумі 1303,68 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Ковріга Микита Володимирович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Повне рішення складено "30" серпня 2021 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2590/21