Вирок № 99275344, 31.08.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12153/20

Провадження № 1-кп/161/294/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 31 серпня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020030220000007 від 16.01.2020, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта вища, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, раніше несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шумського П.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Вінцюк Ю.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

На початку січня 2020 року (більш точна дата органами досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_1 у ході розмови з ОСОБА_3 стало відомо, що товариш останнього – ОСОБА_2 планує працевлаштуватися до Управління Служби безпеки України у Волинській області. Під час вказаної розмови у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_2 в розмірі 5000 доларів США. Тоді ж, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання грошових коштів від ОСОБА_2 , повідомив неправдиві відомості ОСОБА_3 , розповівши останньому про те, що він може посприяти йому в працевлаштуванні в Управління Служби безпеки України у Волинській області.

У подальшому, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та з метою створення в останнього та ОСОБА_3 абсолютної впевненості у реальній можливості вирішити питання щодо працевлаштування ОСОБА_2 в Управління Служби безпеки України у Волинській області, ввів в оману ОСОБА_3 , повідомивши останньому, що він ( ОСОБА_1 ) є співробітником Служби безпеки України та в нього наявні зв`язки у СБУ.

04.02.2020 о 18.40год. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний план, зателефонував до ОСОБА_2 з невідомого абонентського номеру та запропонував зустрітися о 19.00год. поблизу банку «ПУМБ», який знаходиться на проспекті Волі, 41, в м.Луцьк.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, маючи на меті викликати у ОСОБА_2 , упевненість про передачу йому грошових коштів, повідомив ОСОБА_2 , неправдиві відомості, вказавши, що він є діючим працівником СБУ, що не відповідало фактичній дійсності, та повідомив завідомо неправдиві відомості про те, що він вже нібито спілкувався та передав грошові кошти в сумі 5000 доларів США за вплив на прийняття уповноваженими особами рішення щодо його подальшого працевлаштування в УСБУ у Волинській області та повідомив, що вказані кошти ОСОБА_2 , повинен йому повернути, а також надати свою автобіографію. Однак, враховуючи, що на момент зустрічі ОСОБА_2 не мав при собі вказаної ОСОБА_1 суми грошових коштів, у зв`язку з чим зустріч для передачі грошових коштів була обумовлена на 06.02.2020.

06.02.2020 о 15.50год. ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи у внутрішньому подвір`ї між багатоквартирними будинками поблизу локомотивного депо по вул.Даньшина у м.Луцьк, зустрівся з ОСОБА_2 , який будучи введеним в оману ОСОБА_1 , та переконаним у необхідності передачі коштів, передав останньому 5000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 06.02.2020 становило 123980 грн. в якості неправомірної вигоди за працевлаштування ОСОБА_2 в УСБУ у Волинській області. Таким чином, ОСОБА_1 , заволодів грошовими коштами в сумі 5000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 06.02.2020 становило 123980 грн.), які не мав наміру передавати будь-яким особам, а відповідно до свого злочинного умислу шляхом обману привласнив їх для особистого збагачення та поліпшення свого матеріального становища, чим спричинив майнову шкоду потерпілому на вищевказану суму, яка є значною.

ОСОБА_1 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.190 КК України, не визнав та показав, що все провадження щодо нього є сфабрикованим, а докази неналежні та недопустимі. Зазначив, що він ніколи нікому не говорив про те, що працює в СБУ, з ОСОБА_4 його познайомив ОСОБА_5 , автобіографію і кошти потерпілого він мав передати ОСОБА_3 на прохання останнього. Також показав, що розмови, які були зафіксовані під час досудового розслідування, він озвучував саме так, як просив в нього ОСОБА_6 та на прохання останнього.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так потерпілий ОСОБА_2 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, підтвердив факт заволодіння грошовими коштами шляхом обману. Потерпілий повідомив, що напередодні Нового року своєму знайомому ОСОБА_3 він розповів про те, що тривалий час має бажання працювати в СБУ. В ході такої розмови ОСОБА_3 сказав, що має знайомого працівника СБУ, який зможе допомогти з працевлаштуванням, при цьому ОСОБА_3 надав номер телефону потерпілого ОСОБА_1 , а потерпілому відповідно номер ОСОБА_7 . 04 лютого 2020 року йому зателефонував обвинувачений і вони зустрілися біля банку «ПУМБ» в м.Луцьк, де обговорювали працевлаштування в службі безпеки. ОСОБА_1 розповідав, що він працює в контррозвідці СБУ в м.Київ, має заробітну плату 78000 гривень, при цьому обвинувачений повідомив, що вже передав 5000 доларів США генералу на Київ за працевлаштування. В ході вказаної зустрічі обвинувачений повідомив, що він повинен привезти 5000 доларів США та автобіографію до тролейбусного ДЕПО, при цьому зазначив про можливі витрати в майбутньому. Про такі обставини він повідомив ОСОБА_3 після чого, вони разом в січні 2020 року пішли в УСБУ у Волинській області, де написали відповідні заяви про злочин. 06 лютого 2020 року він знову зустрівся з обвинуваченим і останній в ході зустрічі показав на сумку (чорну шкіряну), в яку необхідно покласти гроші. Також потерпілий повідомив, що кошти в сумі 5000 доларів США йому видавали працівники служби безпеки, оскільки власних коштів в такій сумі він не мав. Щодо міри покарання потерпілий наполягав на реальному покаранні у виді обмеження волі.

Будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що обвинувачений є його двоюрідним братом, а потерпілий ОСОБА_2 давнім знайомим. Свідок підтвердив розмову з потерпілим про бажання працевлаштуватись, на що він зателефонував ОСОБА_7 , так як обвинувачений розповідав про свою роботу в СБУ м.Київ. Останній повідомив, що потрібно відправити характеристику йому на месенджер, також зустрітися. Він надав їм мобільні номера один одного, щоб вони (обвинувачений і потерпілий) самі спілкувалися. Орієнтовно в січні 2020 року йому зателефонував потерпілий та повідомив що обвинувачений вимагає близько 5000 доларів США. Обговоривши таку ситуацію, вони разом пішли писати заяву в правоохоронні органи.

За клопотанням обвинуваченого, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він є працівником СБУ у Волинській області, обвинуваченого знає, однак більше року до вказаних подій, що мали місце в лютому 2020, з останнім не спілкувався. При цьому зазначив, що йому не відомо те, щоб ОСОБА_1 працював в службі безпеки, при допиті під час досудового розслідування на нього тиску не чинили з метою дачі неправдивих показань.

Показання свідка ОСОБА_8 жодним чином ані підтверджують, ані спростовують показання самого обвинуваченого, оскільки свідок ОСОБА_8 не був очевидцем подій, які інкримінуються обвинуваченому.

Певні неточності в показаннях потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 щодо детального змісту розмов та часу зустрічей, не свідчать про їх неправдивість, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України.

Показання вказаних потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають й іншим доказам у справі.

Так зокрема на підставі заяв ОСОБА_3 від 15.01.2020, ОСОБА_2 від 15.01.2020, рапорту оперативного працівника від 16.01.2020 були внесені відомості до ЄРДР за ч.3 ст.368 КК України за фактом протиправних дій співробітників СБУ у Волинській області.

Протоколами від 17.02.2020 за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій – аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_2 та аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_1 , підтверджується той факт, що обвинувачений шляхом обману намагався заволодіти коштами потерпілого та в завуальованій формі повідомляв про необхідність передачі йому коштів нібито для працевлаштування, зокрема ««пятьорку» я вже передав на Київ», «я віддав свої гроші», «зараз п`ять треба мені здати», тощо.

Протоколом від 27.03.2020 за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, підтверджується факт телефонних розмов обвинуваченого та потерпілого щодо місця зустрічі 04.02.2020 та 06.02.2020, при цьому такі місця вказує сам ОСОБА_1 .

Протоколами від 27.03.2020 за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , спростовуються показання обвинуваченого в судовому засіданні про те, що всі дії він вчиняв саме на прохання ОСОБА_3 .

На підставі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, винесеної 05.02.2020 прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону Веремчуком Р.В., з дотриманням вимог ст.ст. 104-106, 271 КПК України, потерпілому ОСОБА_2 були вручені оброблені препаратом «Промінь» грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

Протоколом від 17.02.2020 за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії – контроль за вчиненням злочину, підтверджується той факт, що 06.02.2020 ОСОБА_1 показав потерпілому сумку чорного кольору, в яку необхідно покласти грошові кошти, що потерпілий і зробив, останні обговорили умови працевлаштування ОСОБА_4 та розійшлися. Вказані обставини підтверджуються і оглянутим в судовому засіданні відеозаписом цих подій.

Протоколи за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій складені та оформлені з дотриманням вимог як ст.104, так і ст.252 КПК України, а тому посилання сторони захисту про те, що такі протоколи складені з порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необгрунтованими та до уваги не беруться.

В ході огляду місця події від 06.02.2020 по вул.Даньшина в м.Луцьк обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що отримав від ОСОБА_9 документи, грошових коштів не отримував. Однак під час візуального спостереження в чорній сумці обвинуваченого були виявлені грошові кошти в іноземній валюті. Зауваження ОСОБА_1 та захисника до протоколу є необгрунтованими, оскільки такий огляд був проведений з дотриманням вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України, що і встановлено в судовому засіданні під час перегляду відеозапису слідчої дії.

Під час особистого обшуку після затримання, який був проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 207, 208 КПК України, в чорній сумці ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 50 купюр номіналом 100 доларів США, які раніше були вручені потерпілому ОСОБА_2 , також було виявлені та вилучено автобіографію ОСОБА_4 , мобільний телефон «Xiaomi Redmi», інші речі і документи. Вказані грошові кошти та речі визнані речовими доказами з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому є належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України.

Під час освідування особи ОСОБА_1 , яке він погодився пройти добровільно та яке було проведено на підставі постанови процесуального керівника – прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Веремчука Р.В. про освідування особи від 06.02.2020, були отримані змиви з рук затриманого, які поміщені в спец-пакет.

З оглянутих в судовому засіданні відеозаписів подій не було встановлено таких порушень, які дали можливість суду визнати досліджені докази недопустимими, зокрема не було і встановлено порушення права на захист. Окрім того, аналізуючи інформацію на досліджених цифрових носіях та її зміст, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність провокативних дій зі сторони органу досудового розслідування до вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Згідно інформації начальника УСБУ у Волинській області від 06.02.2020 було встановлено, що ОСОБА_1 в списках особового складу не значиться, у зв`язку з чим 07.02.2020 була винесена постанова про перекваліфікацію дій з ч.3 ст.368 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України та повідомлено про підозру ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки станом на 16.01.2020 в органів досудового розслідування були підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст.368 КК України, то відповідно і були підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ч.2 ст.246 КПК України, а тому результати проведених по справі НСРД є допустимими доказами по даному кримінальному провадженні.

Протоколом огляду від 03.03.2020 мобільного терміналу «Xiaomi Redmi» з додатками, який був вилучений в ОСОБА_1 , підтверджуються факт спілкування обвинуваченого зі свідком ОСОБА_10 щодо працевлаштування потерпілого ОСОБА_2 , а також наявності в телефоні номеру мобільного телефону потерпілого, який записаний як « ОСОБА_11 - робота СБУ».

Згідно висновку криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №734 від 11.03.2020, яка проведена на підставі постанови слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові Грицини Я.М. про проведення експертизи від 10.02.2020, на поверхні 50 банкнот номіналом 100 доларів США кожна (які були виявлені та вилучені в ОСОБА_1 ) є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». На поверхні марлевого тампону із змивами із долонь та пальців правої та лівої рук ОСОБА_1 є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». На поверхні марлевого тампону – зразок препарату «Промінь-1» нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією. На внутрішній поверхні (в середині) сумки чорного кольору нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». Спеціальна хімічна речовина «Промінь-1», що виявлена на поверхні грошових коштів, марлевого тампона зі змивами із рук, в середині сумки, має спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

Згідно висновку судової технічної експертизи друкарських форм №785 від 05.03.2020, яка проведена на підставі постанови слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові Грицини Я.М. про проведення експертизи від 10.02.2020, всі банкноти USD (які були виявлені та вилучені в ОСОБА_1 ) виготовлені способом, який використовувався при виробництві ти ж банкнот, що випускалися в обіг Федеральною резервною системою США, тобто є банкнотами USD.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відео-звукозапису №4918-4921 від 28.09.2020, яка проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області Сабані А.П. від 09.07.2020, встановлено: 1) усне мовлення ОСОБА_1 , яке зафіксоване на фонограмі 1, відеофонограмі 2, що знаходяться на оптичному диску «Perfeo DVD+R», з рукописною позначкою «р. 9/2-82 від 10.01.2020». Висловлювання ОСОБА_1 в текстовому змісті досліджувальних висловлювань, який в основному відповідає викладеному у копії протоколу за результатами проведення НСРД – аудіо-відеоконтролю особи від 17.02.2020 (реєстр. №9/2-310) на 10 арк., позначені « ОСОБА_1 ».; 2) усне мовлення ОСОБА_1 , яке зафіксоване на фонограмі 3, відеофонограмі 4, що знаходяться на оптичному диску «Perfeo DVD+R», з рукописною позначкою «р. 9/2-83 від 10.01.2020». Висловлювання ОСОБА_1 в текстовому змісті досліджувальних висловлювань, який в основному відповідає викладеному у копії протоколу за результатами проведення НСРД – аудіо-відеоконтролю особи від 17.02.2020 (реєстр. №9/2-310) на 10 арк., позначені « ОСОБА_1 ». На вказаних фонограмах та відеофонограмах ознак монтажу не виявлено.

Висновки вказаних експертиз є науково-обґрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі обгрунтовані та мотивовані підстави і учасниками кримінального провадження. Такі висновки суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.

Посилання обвинуваченого про ряд неточностей в процесуальних документах, не є, на думку суду, такими порушеннями, які можуть перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд не вбачає підстав для визнання неналежними та недопустимими ряду доказів, про які вказує сторона захисту, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого, вважає їх неспроможними, даними з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до інкримінованого злочину.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину (середньої тяжкості), дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд не вбачає.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні малолітня дитина 2011 року народження, даних про негативну характеристику матеріали провадження не містять, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

При цьому суд критично оцінює досудову доповідь органів пробації, оскільки скласти повну соціально-психологічну характеристику щодо ОСОБА_1 не вдалося через неявку останнього до органів пробації.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, думку потерпілого, який наполягав на суворому реальному покаранні, дані про особу обвинуваченого, який ухилявся від органів досудового розслідування у зв`язку з чим оголошувався в розшук, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за якими визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі, однак на мінімальний строк.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання у виді штрафу чи виправних робіт, суд не вбачає, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має офіційного джерела доходів, а призначення позбавлення волі буде надто суворим покаранням.

Оскільки на Службу безпеки України покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, на думку суду, дії обвинуваченого могли підірвати авторитет вказаного державного органу спеціального призначення, а тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням немає.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилучені за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, за умови вчинення умисного злочину або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Стаття 96-2 КК України зазначає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, крім іншого, були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено - переходять у власність держави.

Отже, враховуючи викладене, грошові кошти, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_1 06.02.2020 підлягають спеціальної конфіскації у відповідності до правил ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

На підставі ст.96-1 КК України застосувати у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США з серійними номерами: KE82518539A, KB01557987I, KB00594952H, KK46823988C, KB27339057J, KB54629515B, KB52149474H, MB80216908S, MB80216997S, MB80216976S, AB49753733R, KB27339059J, HH95681012A, KK46823987C, MB80216975S, KB89770443I, KB93217208D, MB80217000S, MB80216903S, MB80216977S, KB27339058J, HB52059095R, HC79957667A, KI06286963A, KD24496856B, KB11497910F, MH34774801A, MB80216998S, MB80216995S, MB80216979S, KA01951254A, FF52799780A, KB73395366B, KL58674256A, KB72387476R, KB14435920E, MB80216901S, MF00075152*, MB80216994S, KB89770437I, HJ79343862A, HB87024632A, KB43834360B, FG44654672A, KB54629518B, KB27339060J, MB80216910S, MB80216907S, MB80216992S, KB85817430K, які були одержані в результаті вчинення вказаного злочину та передані на зберігання у АТ КБ «ПриватБанк».

Речові докази у справі, а саме:

- блокнот коричневого кольору, флеш-носій білого кольору з кришкою оранжевого кольору, чорновий запис на 1 арк, ксерокопії розписок про позику на 2 арк, телефон марки «Xiaomi Redmi» з сім-картками ПАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл», чорна шкіряна сумка, записник синього кольору, пластикова картка з написом «СЗ ДПС ОП МВС України», 8 флеш-накопичувачів, фотокартка з написом «З Днем Служби безпеки України» (зберігаються в СУ ГУНП у Волинській області) повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- автобіографію ОСОБА_2 залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 19285 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 12.02.2020, скасувати.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06.02.2020 по 08.02.2020 включно, а також 28.04.2020, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні обмеження волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий