Рішення № 99275126, 25.08.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2021 р. Cправа № 902/215/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 1 818 867,96 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О. ,

представників сторін:

позивача: Стельмах Ю.М. за довіреністю (в режимі ВКЗ);

відповідача: Цюпик О.В. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 1/п від 19.02.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" про стягнення пені в розмірі 264 279,96 грн, 10% штрафу за затримку поставки товару на 15 днів в розмірі 518 196,00 грн та 20% додаткового штрафу за затримку поставки товару на 30 днів після прострочення згідно п. 6.2.1. Договору в розмірі 1 036 392,00 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/215/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.04.2021.

06.04.2021 на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 31.03.2021 (вх. № 0134/3122/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цюпик О.В.

За результатами судового засідання 06.04.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.04.2021 про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.05.2021.

11.05.2021 до канцелярії суду подано заяву "про надання пояснень по справі" б/н від 11.05.2021 (вх. №01-34/4153/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цюпик О.В. з додатками.

За наслідками судового засідання 11.05.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.05.2021 про відкладення вирішення питання про: прийняття заяви "про надання пояснень по справі" б/н від 11.05.2021 (вх. №01-34/4153/21) з додатками до розгляду; задоволення клопотання представника позивача та продовження строку розгляду справи на 30 днів; оголошення перерви в судовому засіданні до 03.06.2021.

21.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 17.05.2021, де позивач просив поновити строк на подання відповіді на відзив та прийняття у якості доказів долучені до відповіді на відзив документи.

21.05.2021 на адресу суду надійшли пояснення у справі № 223/п від 17.05.2021 за підписом представника позивача - адвоката Стельмаха Ю.М. щодо доказів, наданих відповідачем до заяви про надання пояснень.

26.05.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 25.05.2021 (вх. №01-34/4767/21) скріплене електронним цифровим підписом представника позивача -адвоката Стельмаха Ю.М., в якому представник просив поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у відповідача документи, згідно переліку, наведеного у клопотанні.

03.06.2021 до канцелярії суду подано заперечення на клопотання про витребування доказів б/н від 03.06.2021 (вх. №01-34/5064/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цюпик О.В.

03.06.2021 до канцелярії суду клопотання б/н від 03.06.2021 (вх. №01-34/5065/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цюпик О.В. про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи документів, які подані разом із заявою про надання пояснень у справі від 11.05.2021.

03.06.2021 до канцелярії суду подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.06.2021 (вх. №01-34/5066/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цюпик О.В.

В судовому засіданні 03.06.2021 представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи заяви б/н від 03.06.2021 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/12876/19.

За наслідками судового засідання 03.06.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03.06.2021 про відкладення вирішення поданих учасниками заяв та клопотань, оголосив перерву в судовому засіданні до 09.06.2021.

В судовому засіданні 09.06.2021 судом розглянуто подані учасниками заяви та клопотання, за результатами розгляду яких постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання від 09.06.2021 про :

задоволення клопотання б/н від 03.06.2021 (вх. №01-34/5065/21) представника відповідача - адвоката Цюпик О.В. про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи заяви "про надання пояснень по справі" б/н від 11.05.2021 (вх. №01-34/4153/21) з додатками;

поновлення позивачу строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву та прийняття відповіді на відзив б/н від 17.05.2021 до розгляду;

поновлення позивачу строку на подання клопотання б/н від 25.05.2021 (вх. №01-34/4767/21) про витребування доказів, та відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав невідповідності приписам ст. 81 ГПК України;

прийняття до розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив б/н від 03.06.2021 (вх. №01-34/5066/21);

відмову в задоволенні заяви відповідача б/н від 03.06.2021 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/12876/19.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.07.2021, про що 09.06.2021 постановлено відповідну ухвалу.

Судове засіданні з розгляду справи по суті не відбулось у зв`язку з знеструмленням електричної мережі суду 08.07.2021 в період часу з 11:58 год. до 12:41 год., про що складено відповідний акт.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд справи по суті ухвалою суду від 08.07.2021 призначено на 26.08.2021.

Ухвалою суду від 22.07.2021 судове засідання, призначене на 26.08.2021 у справі № 902/215/21 постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в EASYCON - 3279918509@mail.gov.ua.

26.08.2021до канцелярії суду подано пояснення б/н від 26.08.2021 за підписом представника відповідача - Цюпик О.В.

В засіданні суду 26.08.2021 представник позивача приймав участь в режимі ВКЗ. Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в приміщення суду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення. В якості підстави заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 04.08.2020 між ТОВ «Суффле Агро Україна» (Покупець) та ТОВ «Вінницяагропроектбуд» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи (надалі - Товар) № 1000062405.

Згідно з предметом укладеного Договору Продавець зобов`язався поставити Покупцю Товар в строки, передбачені в цьому Договорі, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 1.2., 3.3. Договору Продавець взяв на себе зобов`язання по поставці Товару у заліковій вазі 1000 тонн, у строк до 30.12.2020 року.

Проте, відповідачем зобов`язання по поставці Товару не виконані, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої п.п. 6.2., 6.2.1., 6.2.2. Договору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову. Суть заперечень зводиться до наступного.

Пунктом п.8.1 укладеного між Сторонами Договору передбачено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за даним Договором, якщо це невиконання виявилось наслідком дії обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі Сторін. До таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру; блокади, ембарго та інші міжнародні санкції; акти та дії державних органів, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха; закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії і т.п.

Як наголошує відповідач, листом від 26.09.2020 №26/09-2 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» повідомило ТОВ «Суффле Агро Україна» про те, що внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме посухи, урожай кукурудзи на земельних ділянках загальною площею 445,00 га, які розташовані на території Крижопільського району, а саме Вільшанської та Гарячківської сільських рад, втрачений повністю, а також дані погодні умови негативно вплинули на посіви кукурудзи на території Немирівського району загальною площею 281,58 га, що суттєво знизили урожай (несформовані повноцінні репродуктивні органи у кукурудзи), виник ризик не повного виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому ТОВ «Вінницяагропроектбуд» просило ТОВ «Суффле Агро Україна» з урахуванням вищезазначених обставин відстрочити виконання зобов`язань по Договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000062405 від 04.08.2020 в строк до 30 грудня 2021 року.

Вищезазначений лист був отриманий позивачем, однак залишений без відповіді по суті.

В подальшому, 28.12.2020. відповідач повторно звернувся до позивача з листом вих. № 28/12-1, в якому посилаючись на посуху та як наслідок не врожай і тяжкий фінансовий стан підприємства, просив провести переговори щодо незастосування штрафних санкцій за Договором та незастосовувати штрафні санкції за Договором. Проте, даний лист був залишений без відповіді позивачем.

Щодо вимог про стягнення штрафу відповідач зазначає, що позивачем нараховано 518 196,00 грн штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 15 календарних днів та 1 036 392,00 грн штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідачем просточено зобов`язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 15 календарних днів.

Тому відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 518 196,00 грн штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 15 календарних днів.

Не погоджується відповідач з розміром штрафу у сумі 1 036 392,00 грн. за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів, оскільки він є непропорційно великим у співвідношенні із обставинами непереборної сили та можливими збитками позивача.

Одночасно відповідач, посилаючись на невиконання зобов`язання внаслідок посухи, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10 000 гривень, оскільки він є невиправдано завищеним.

Окрім того зазначив, що на його замовлення проводиться комісійна економічна експертиза, предметом якої, в тому числі є питання щодо збитків відповідача спричинених посухою та через це неможливість виконати умови договору.

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача та наголошує, що визначення форс-мажорних обставин міститься у пункті 8.1. Договору і там не міститься такої форс-мажорної обставини як несприятливі погодні умови чи значні опади тощо. А в пункті 8.3. сторони домовилися, що відсутність/пошкодження врожаю у Продавця (відповідача) з будь-яких причин (в т.ч. несприятливі погодні умови) не є форс-мажорними обставинами для цілей даного Договору, оскільки даний Договір може бути виконаним Відповідачем як шляхом поставки вирощеного зерна, так і придбаного на ринку.

Окрім того позивач зауважує, що відповідно до пункту 8.2. Договору, при форс-мажорних обставинах Сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу Сторону. Несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому. При припиненні зазначених у п. 8.1. обставин, Сторона повинна без зволікання письмово сповістити про це іншу Сторону. У повідомленні повинен бути зазначений термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним Договором.

До того ж за змістом п. 8.3. Договору, виникнення, строк дії та/або припинення дії обставин передбачених в п.8.1., та їх наслідків підтверджується офіційним документом, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Стосовно доводів відповідача про подвійну відповідальність у вигляді стягнення 10 та 20 % штрафу, позивач зазначає, що штраф, передбачений п. 6.2.2. Договору, не включає в себе штраф, вказаний в п. 6.2.1. Договору, а є саме додатковим, який нараховується в разі непоставки товару протягом додаткових 30 днів після настання моменту для нарахування першого штрафу відповідно до п. 6.2.1. Договору. Ці штрафи нараховуються за порушення в різні періоди, мають різні базиси нарахування (сума, на яку вони нараховуються), а також різні розміри (10 та 20 %).

Також позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, про яке клопоче відповідач. При цьому позивач наголошує на тому, що відповідачем зобов`язання за Договором абсолютно не виконано, не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин, та не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього скрутного матеріального стану.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зокрема посилається на висновок експертів № 223-02.2021-1005 від 17.03.2021, складений за результати проведення комісійного експертного економічного дослідження з питань поставлених на вирішення ТОВ «Вінницяагропроектбуд», відповідно до яких підтверджено документальну обґрунтованість факту недоотримання доходу та отримання збитків відповідачем через посуху та несприятливі погодні умови.

При цьому відповідач наголошує, що позивач не надав жодного доказу про те, що він зазнав взагалі будь-яких збитків за невиконання відповідачем Договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000062405 від 04.08.2020, тому просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10000,00 грн.

В судовому засіданні 25.08.2021 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 25.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частині рішення та повідомлено та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (позивач, за Договором Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (відповідач, за Договором Продавець) укладено Договір купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000062405. (надалі Договір)

Відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар (кукурудза врожаю 2020 року) в строки, передбачені в цьому Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору Сторони погодили наступну залікову вагу/кількість та ціну на товар: загальну вартість договору: 5 181 960,00 грн, 186 000,00 доларів США (ціна вказана станом на дату укладення Договору та зазначено її еквівалент в доларах США).

Згідно з п. 1.3 Договору вартість товару у гривні коригується за комерційним курсом на дату, що передує дню видачі видаткової накладної (за наведеною у договорі формулою).

За змістом п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010/2020. Місцем поставки є будь-який із портових терміналів (надалі - зерновий склад) на цілковито одноособовий вибір покупця в наступних портах: Одеському, Південному, Чорноморську. Покупець зобов`язаний завчасно повідомити продавця у будь-який зручний спосіб (в т. ч. засобами електронного зв`язку) про місце поставки.

За додатковою угодою сторін поставка товару також можлива на умовах EXW (елеватор продавця) у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. В такому разі сторони у вказаній додатковій угоді погоджують нову ціну товару, яка визначатиметься з урахуванням наступних витрат та підлягатиме зменшенню на: - транспортно-логістичні витрати із доставки товару із елеватора продавця до терміналу/терміналів поставки згідно із пунктом 3.1 вище. При цьому транспортно-логістичні витрати надаються експедиторами та/чи перевізниками покупця; - вартість послуг одного місця складського зберігання товару на елеваторі продавця; - вартість послу відвантаження товару для доставки в порт; - 0,7% втрат (розмір природних втрат при зберіганні товару згідно норм природного убутку; розмір втрат в процесі сушки і очистки товару; механічні втрати, що виникають під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення товару); - фінансові втрати покупця із розрахунку 8% річних за місяць в долара США. (п. 3.1.1 Договору)

Відповідно до умов п. 3.2 Договору Продавець зобов`язується передати Покупцю оригінали (якщо не буде зазначеного іншого) наступних документів на товар: товарної (видаткової) накладної; податкової накладної (в електронній формі, передбаченій в ПКУ); аналізної картки Ф47 на партію зерна. Для поставки на EXW додатково надаються: посвідчення якості лабораторії зернового складу, складська квитанція на ім`я Покупця, акт приймання-передачі Товару, підписаний Зерновим складом та Продавцем - для підпису Покупцем.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що Продавець зобов`язується здійснити поставку всього об`єму Товару у строк до 30.12.2020 року.

Продавець зобов`язаний поставляти Товар вантажними автомобілями або залізничним транспортом (хопер-вагони зерновози). Для оптимізації поставки об`єм і термін та місце поставки кожної партії може додатково узгоджуватися представниками сторін у будь-який прийнятий спосіб - письмовий, електронна пошта, переговори тощо. Дана норма жодним чином не змінює обов`язку Продавця поставити весь погоджений об`єм Товару в погоджений строк, оскільки приймання товару в сезон врожаю здійснюється Покупцем цілодобово. (п. 3.4. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Покупець зобов`язується оплачувати вартість поставленого Товару в наступні строки: 80% вартості Товару протягом 3 банківських днів після фактичної поставки та надання видаткової накладної; 20% вартості Товару протягом 3 банківських днів після фактичної реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства України та надання усіх документів, вказаних в п. п. 3.2., 3.7. даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору при доставці товару автомобільним транспортом кількість поставленого зерна визначається за показниками ваги Покупця або вантажоотримувача відповідно до місця поставки. У разі транспортування зерна з поля та неможливості зазначення у товарно-транспортній накладній точної маси зерна показники прибуткової накладної приймаються Сторонами як остаточні, а сама прибуткова накладна має силу Акту про приймання матеріалів за формою №М-7, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193.

Товар вважається переданим Продавцем за кількістю після підписання видаткової накладної в передбаченому законодавством порядку (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 5.4 Договору поставка товару на умовах EXW здійснюється відповідно до порядку переоформлення права власності на зерно на зерновому складі. Усі складські документи повинні відповідати вимогам Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 №198, та іншим вимогам законодавства. Товар вважається переданим продавцем за кількістю, вказаною у складській квитанції. Товар вважається переданим продавцем покупцю за якістю у відповідності до посвідчення якості (форма №47), виданим зерновим складом (із можливістю застосування п. 5.2 договору). На умовах поставки EXW ) зерновий склад) послуги із сушки та очистки повинні бути сплачені Продавцем.

У разі затримки поставки у заліковій вазі Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення (п. 6.2 Договору).

У разі затримки поставки Товару у заліковій вазі на строк понад 15 календарних днів з моменту погодженого п. 3.3. Договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого Товару, що визначається за такою формулою: ВТ = (ОП- ОП1)*Ц, де: ВТ - вартість непоставленого товару, грн з ПДВ, ОП - об`єм планової поставки товару у заліковій вазі, зазначеній у п. 1.2, без врахування відхилення, тонн, ОП1 - об`єм фактичної поставки товару у заліковій вазі, тонн, Ц - ціна на товар, що обраховується відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору на останній робочий день, що передує даті, зазначеній у п. 3.3 Договору, грн з ПДВ, але не може бути меншою ніж 3 800,00 грн за одну тонну. (пп. 6.2.1 Договору).

У разі затримки поставки Товару у заліковій вазі додатково на строк понад 30 календарних днів після прострочення згідно з п. 6.2.1 Договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю додатково штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що визначається за вказаною формулою. Крім цього, Покупець матиме право на одностороннє припинення дії цього Договору (пп. 6.2.2 Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками Сторін, та діє до моменту виконання Сторонами усіх своїх обов`язків за Договором.

У пункті 8.1 Договору Сторони погодили, що сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за даним Договором, якщо це невиконання виявилося наслідком дії обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі сторін. До таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру; блокади, ембарго та інші міжнародні санкції; акти та дії державних органів, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії і т.п.

При таких (п. 8.1) обставинах Сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону. Несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну Сторону права посилатися на них у майбутньому. При припиненні зазначених у п. 8.1 обставин Сторона повинна без зволікання письмово сповістити про це іншу сторону. У повідомленні повинен бути зазначений термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним Договором (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору виникнення, строк дії та/або припинення дії обставин, передбачених в п. 8.1, та їх наслідків підтверджується офіційним документом, який видається Торгово-промисловою палатою України. Сторони домовилися, що відсутність/пошкодження врожаю у Продавця з будь-яких причин (в т.ч. несприятливі погодні умови) не є форс-мажорними обставинами для цілей даного Договору, оскільки Договір може бути виконаним Продавцем як шляхом поставки вирощеного зерна, так і придбаного на ринку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зокрема, частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно статті 692 цього ж Кодексу: покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом статті 265 ГК України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За доводами позивача, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, відповідачем не виконано зобов`язання за Договором в частині поставки усього об`єму Товару у строк до 30.12.2020 року.

За наявними матеріалами справи, 06.10.2020 позивач надіслав на вказану в реквізитах Договору електронну адресу відповідача транспортні інструкції на поставку Товару як автомобільним, так і залізничним транспортом на термінал ТОВ «Транссервіс 2008».

Відповідач в свою чергу, в листі № 26/09-2 від 26.09.2020, звернувся до позивача з проханням відстрочити виконання зобов`язань по Договору у строк до 30.12.2021р., у зв`язку із втратою всього врожаю кукурудзи на земельних ділянках загальною площею 445,00 га, які розташовані на території Крижопільського району.

Означений лист направлено на адресу позивача 06.10.2020, та отримано останнім 09.10.2020.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 1 від 26.10.2020 з підтвердженням своєї готовності до виконання умов Договору, в якому також висловлено припущення, з яких причин відповідач може відмовитися дотримуватися виконання своїх зобов`язань (у зв`язку із істотним підвищенням цін на кукурудзу) та нагадуванням відповідачеві про штрафні санкції, сплату яких позивач буде змушений вимагати.

Листом № 2 від 16.11.2020 (з додатками) позивач повторно надіслав транспортні інструкції та звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов`язання в майбутньому, вказавши підстави та наслідки, які можуть настати для відповідача за умови невиконання ним зобов`язань за Договором.

17.12.2020 позивачем, в черговий раз, на адресу відповідача було направлено листа вих. №3/1 від 16.12.2020 з проханням виконати зобов`язання.

Відповідач, в листі вих. № 28/12-1 від 28.12.2020, наводячи підстави неможливості виконання зобов`язань за Договором, просив не застосовувати штрафні санкції до нього.

Невиконання відповідачем зобов`язань за Договором і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення пені в розмірі 264 279,96 грн, 10% штрафу за затримку поставки товару на 15 днів в розмірі 518 196,00 грн та 20% додаткового штрафу за затримку поставки товару на 30 днів після прострочення згідно п. 6.2.1. Договору в розмірі 1 036 392,00 грн.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Зі змісту Договору (п. 3.3.) вбачається, що Сторони погодили строк поставки Товару до 30.12.2020.

При цьому, у визначений період відповідачем не поставлено позивачу обумовленого Договором Товару.

Факт непоставки Товару відповідачем в порядку норм ст.ст. 13,74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується. Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з постачання Товару свідчить про порушення останнім вказаного Договору в частині своєчасного постачання Товару та у обсязі, визначеному Договором.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що у разі затримки поставки у заліковій вазі продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Підпунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі на строк понад 15 календарних днів з моменту погодженого п. 3.3. договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару, що визначається за такою формулою: ВТ = (ОП- ОП1)*Ц, де: ВТ - вартість непоставленого товару, грн з ПДВ, ОП - об`єм планової поставки товару у заліковій вазі, зазначеній у п. 1.2, без врахування відхилення, тонн, ОП1 - об`єм фактичної поставки товару у заліковій вазі, тонн, Ц - ціна на товар, що обраховується відповідно до п. 1.2., 1.3. договору на останній робочий день, що передує даті, зазначеній у п. 3.3 договору, грн з ПДВ, але не може бути меншою ніж 3 800,00 грн за одну тонну.

У разі затримки поставки товару у заліковій вазі додатково на строк понад 30 календарних днів після прострочення згідно з п. 6.2.1 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що визначається за вказаною формулою. Крім цього, покупець матиме право на одностороннє припинення дії цього договору (п. 6.2.2 договору).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем не поставлено Товар в установлені договором строки (терміни), позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, передбаченому п. 6.2. Договору.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що п. 6.2. Договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в розмірі 264 279,96 грн за затримку поставки Товару.

Разом з тим, умовами Договору, Сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 10 % у разі затримки поставки товару у заліковій вазі від вартості непоставленого Товару на строк понад 15 календарних днів з моменту погодженого п. 3.3. Договору, та додатково штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого Товару на строк понад 30 календарних днів після прострочення згідно з п. 6.2.1 Договору.

За доводами позивача, наведеними умовами Договору передбачена різна відповідальність за порушення зобов`язання.

Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 15 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за Договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 15 календарних днів.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 15 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Поряд з цим суд зазначає, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила, а тому відхиляє покликання апелянта на те, що для застосування неустойки (штрафу, пені) достатньо лише встановити факт господарського правопорушення.

В господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач, обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій у даній справі, покликається на те, що наявні в матеріалах справи докази засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які поза волею ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та не з його вини унеможливили виконання останнім умов Договору, що на підставі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п. 8.1 Договору є правовою підставою для звільнення ТОВ «Вінницяагропроектбуд» від відповідальності, заявленої позивачем у справі.

Як зазначалось вище, за умовами п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу, врожаю 2020 року, іменовану надалі Товар, на умовах даного Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору Продавець зобов`язався здійснити поставку всього об`єму Товару у строк до 30.12.2020.

Тобто, сторони обумовили, що відповідач повинен поставити позивачу кукурудзу врожаю 2020 року у строк до 30.12.2020.

Відповідач, в доказ несприятливих погодних умов на наявність посухи надає засвічені копії наступних документів:

акту обстеження посівів кукурудзи від 25.09.2020 на територіях Гарячківської, Вільшанської сільських рад Крижопільського району Вінницької області, складений комісією в складі посадових осіб Позивача, голови Гарячківської сільської ради Крижопільського району Вінницької області Котюжанським О.М., начальником управління виробництва продуктів рослинництва та технічної політики Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА Темченка В.В.;

довідки Вінницького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.09.2020 № 04-03/2-13/414, від 02.10.2020 р. № 04-03/2-13/441, від 06.10.2020 р. № 04-03/2-13/447;

витягу з протоколу № 51 позачергового засідання комісії з питання техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при райдержадміністрації від 04.12.2020, виданого Крижопільською районною адміністрацією Вінницької області;

висновку експертів № 22302.2021-1005 від 17.03.2021 за результатами проведення комісійного експертного економічного дослідження з питань поставлених на вирішення та зазначених у клопотанні ТОВ «Вінницяагропроектбуд».

За результатами дослідження означених документів судом встановлено, що внаслідок несприятливих погодних умов в червні, липні, серпні 2020 року посіви кукурудзи на загальній площі 445 га на територіях Гарячківської та Вільшанської сільських рад Крижопільського району загинули у відсотковому співвідношенні на 85-90 відсотків, що за висновком комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Крижопільській райдержадміністрації віднесено до надзвичайної події. Несприятливі погодні умови призвели до недоотримання відповідачем доходу, передбаченого техніко-економічним обґрунтуванням проекту «КУКУРУДЗА-2020».

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Попри наведене, матеріали справи не містять і відповідачем не надано відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У той же час, відповідачем не надано документального підтвердження щодо вирощеного урожаю кукурудзи 2020 року на всіх посівних площах відповідача, позаяк доводи останнього базуються виключно на втраті урожаю на посівних площах, що знаходяться на території Крижопільського району, тоді як вказує позивач, та не заперечує відповідач, останнім вирощувалась кукурудза і на території Немирівського району.

Відтак відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за Договором поставки, а відтак в його діях відсутня як вина так і протиправна поведінка.

Поряд з цим суд зважає на положення п. 8.3. Договору, відповідно до якого Сторони домовилися, що відсутність/пошкодження врожаю у Продавця з будь-яких причин (в т.ч. несприятливі погодні умови) не є форс-мажорними обставинами для цілей даного Договору, оскільки Договір може бути виконаним Продавцем як шляхом поставки вирощеного зерна, так і придбаного на ринку.

Інші докази та пояснення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин, в їх сукупності, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки Товару на строк понад 30 календарних днів, у решті штрафу слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000,00 грн суд зазначає наступне.

Своє клопотання відповідач обґрунтував існуванням форс-мажорних обставин пов`язаних з несприятливими погодними умовами та тим, що позивач не надав доказів понесених збитків у зв`язку з невиконанням Договору відповідачем.

Позивач заперечив на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Отже, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення Продавцем порушення, незалежно від того, чи завдано Покупцю у зв`язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

При цьому суд також зазначає, що станом на день ухвалення рішення в даній справі відповідач не виконав зобов`язання з поставки Товару за Договором, яка мала відбутися в грудні 2020 року, а доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.

З огляду на викладене, та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав наведених вище.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 19 510,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 35949905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068; код ЄДРПОУ 34863309) 264 279 грн. 96 коп. - пені; 1 036 392 грн. 00 коп. - штрафу та 19 510 грн. 08 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 518 196 грн. 00 коп. штрафу відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача - 2984313059@mail.gov.ua, представника відповідача - olga.tsk@i.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 31 серпня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036)