Рішення № 99273320, 30.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м. Київ № 640/4467/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 001024504.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що висновки перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення (про порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341грн.) є необґрунтованими та безпідставними, адже суми податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг приймають участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та платник податків має право на отримання таких сум сплаченого податку на додану вартість в якості суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.03.2020 до суду від представника ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, адже станом на момент перевірки, у позивача наявні лише платіжні доручення про часткову сплату майнових прав на квартири згідно довідок до відповідних договорів купівлі-продажу майнових прав, а тому, позивач неправомірно включив до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2019 року від`ємне значення за жовтень 2018 року та грудень 2018 року на суму 708341 грн. з часткової оплати майнових прав на квартири (п. п. «в» п. 200.14 ст. 200 ПК України).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегават Юкрейн» (ЄДРПОУ 40137127) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року, результати якої оформлені актом від 08 листопада 2019 року № 236/26-15-05-04-01/40137127.

У вказаному акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновків про:

- встановлення перевіркою порушення ТОВ «Мегават Юкрейн» вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого, відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України ТОВ «Мегават Юкрейн» відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 гривень;

- не встановлення перевіркою порушення ТОВ «Мегават Юкрейн» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року у розмірі 876564 гривень.

З висновками акта перевірки в частині не встановлення перевіркою порушення ТОВ «Мегават Юкрейн» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року у розмірі 876564 гривень, товариство погодилось та у цій частині заперечень не мало. Проте, ТОВ «Мегават Юкрейн» з висновками акта перевірки в частині висновків про порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Кодексу в результаті чого позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 грн. не погодилось та подало заперечення на акт перевірки.

Листом від 21 листопада 2019 року № 49510/10/26-15-05-04-01 «Про розгляд заперечення», ГУ ДПС у м. Києві залишило заперечення без задоволення, а акт перевірки - без змін.

02 грудня 2019 року ТОВ «Мегават Юкрейн» отримано податкове повідомлення- рішення від 27 листопада 2019 року № 001024504 (далі - ППР), яким відмовлено ТОВ «Мегават Юкрейн» у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 гривень.

ТОВ «Мегават Юкрейн» 04 грудня 2019 року було оскаржено вказане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, проте рішенням ДПС України № 3952/6/99-00-08-05-02-06 від 31 січня 2020 року, скаргу було залишено без задоволення, а ППР - без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Фактичною підставою для висновку ГУ ДПС у м. Києві про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 гривень, став висновок про те, що товариством було безпідставно включило до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2019 року від`ємне значення за жовтень 2018 року та грудень 2018 року на суму 708341,00 грн. з оплати майнових трав на квартири, оскільки, станом на момент перевірки товариством було фактично сплачено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ, проте право власності на квартири, як на об`єкти нерухомого майна, ТОВ «Мегават Юкрейн» ще не одержано.

Тобто, ключовим у даному спорі, є вирішення питання щодо того, чи суми податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг, приймають участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та чи платник податків має право на отримання таких сум сплаченого податку на додану вартість в якості суми бюджетного відшкодування.

З даного приводу слід зазначити, що відповідно до положень п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - те відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Приписами пункту 198.2 ст. 192 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна складається за кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У свою чергу, згідно приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тож, з наведеного слідує, що саме податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість визначаються по першій події, що цілком відповідає міжнародній практиці, зокрема, практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість.

Також, згідно листа Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 11310-09-10/19633 «Щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування» роз`яснено, що формування податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов`язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюється за правилами, визначеними статтею 198 Кодексу, зокрема відповідно до пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За таким принципом також визначаються податкові зобов`язання платника податку.

Виключенням з цього принципу є лише певні операції, перелік яких визначається Кодексом, які дозволяють платникам податку формувати податкові зобов`язання та податковий кредит за "касовим методом".

Натомість, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано ст. 200 Кодексу.

Так, відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті пеерерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведене дає підстави для висновку, що проведення грошових розрахунків позивачем дає йому право на отримання бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку у банку, виходячи із «першої події», тобто, сплати коштів за товар/послуги, незалежно від факту постачання товару/послуг/оформлення права власності на момент здійснення перевірки.

Тобто, саме умовою для виникнення у платника податків права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на переконання суду, є сплата такого податку у складі вартості товарів/послуг, при цьому, фактичне отримання таких товарів для даного випадку, не є передумовою та ключовою обставиною для отримання бюджетного відшкодування, з огляду на що, суми податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг приймають участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та платник податків має право на отримання таких сум сплаченого податку на додану вартість в якості суми бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що, фактично, як і в акті перевірки так і у відзиві на позовну заяву, встановлено та не заперечується, шо позивачем були повністю сплачені усі суми податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, однак, підставою для відмови у їх прийнятті стало те, що право власності на квартири не отримано позивачем.

Відтак, суд вважає помилковою позицію сторони відповідача про порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ «Мегават Юкрейн» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 гривень.

Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки в частині про порушення ТОВ «Мегават Юкрейн» вимог п. 200.4 ст. 200 Кодексу в результаті чого позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 708341 гривень, є помилковими та безпідставними, відповідно, протиправним є та підлягає скасуванню прийняте на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 10625,12 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 19.02.2020 № 1624, які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до розподілу і витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 28000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ «Мегават Юкрейн» та АО «АДВАНТІУМ» був укладений договір про падання правової (правничої) допомоги від 18 листопада 2019 року та додаткова угода № 1 від 10 лютого 2020 року, згідно якої, сторонами було зазначено перелік видів правової допомоги, їх вартість та відповідального адвоката - Нестеришина Т. С. Предметом правової (правничої) допомоги було визначено оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення.

АО «АДВАНТІУМ» надало позивачу рахунок від 18 лютого 2020 року на оплату послуг адвоката в розмірі 28000 грн., який було сплачено позивачем 21 лютого 2020 року згідно платіжного доручення № 629 від 21.02.2020.

Також, 21 лютого 2020 року між позивачем та АО «АДВАНТІУМ» підписано акт № 1 приймання-передання правової (правничої) допомоги, за яким АО АДВАНТІУМ» надало, а ТОВ «МЕГАВАТ ЮКРЕЙН» прийняло послуги з надання правової допомоги щодо оскарження ППР в сумі 28000 грн.

Як свідчить розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, на надання професійної правничої допомоги, в якому вказано опис наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх види, АО «АДВАНТІУМ» було витрачено 14 годин. Погодинна ставка - 2000 грн. за одну годину надання професійної правничої допомоги.

Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.

В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у актах здачі-приймання наданих послуг, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також відзиву, інших документів від сторін не надходило.

Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 28000,00 грн. на 18000,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 001024504

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10625,12 грн. (десять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 12 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 гривень (вісімнадцять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегават Юкрейн» (ЄДРПОУ 40137127, 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 29-б)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Суддя В.І. Келеберда